Українські мас-медіа – це профанація, – Місько Барбара

– «Якщо розібрати львів’янина на запчастини, то буде два євреї і ще щось залишиться. Те, що залишиться, псує його». Часом львів’янам здається, що вони месії, несуть світло...

В межах 15-го дня народження «Дзиґи» «Мертвий Півень» у повному складі потішив своїх прихильників «квартирним концертом». Також днями для МП у Львові знімали відео на пісню «Брат, піва кончілось...»

«Мертвого Півня» завжди асоціювали зі Львовом, а Львів - з «Мертвим півнем». Майже 20-літня історія гурту тісно пов'язана зі Львовом, спротивом та музикою. Життя «Мертвого Півня» тісно переплетене з «Дзиґою» та вже неіснуючою «Лялькою». Власне з цього і почали розмовляти з лідером МП Михайлом Барбарою.

- Історія «Мертвого півня» і «Ляльки» та «Дзиґи» тісно переплетена... Як би ти означив ваші стосунки?

- Мені дуже важко про це коротко розповісти... Це якийсь такий шмат життя, це давні і майже родинні, в тому найкращому сенсі стосунки. Можна сказати сентиментально, що це така любов взаємна.

- І як окреслити цю любов?

- Вона така різноманітна, тобто вона може бути бурхлива, може бути «вялотєкущая», вона буває різною. Вона настільки перетинається в той чи інший спосіб. Навіть не будучи у Львові, ми все одно спілкуємося. Цього не уникнути. Це, мабуть, назавжди. Як кажуть, «Мертвий півень - це назавжди», так і «Мертвий півень» з «Дзиґою» -- це назавжди.

- Про «Ляльку» так уже не скажеш... «Ляльки» вже нема...

- Шкода, що її вже нема. Якось так страшно прикро стало, коли про це дізнався. Трохи сумно. Але... Може так треба? Може цей період «ляльківський» мав закінчитися. Може, має з'явитися щось нове, абсолютно інакше. Треба намагатися бути оптимістом: якщо щось зникло, значить з'явиться щось нове.

- Буквально на днях під час прес-конференції у Львові ти сказав, що роль «Мертвого півня» в історії Львова неоціненна...

- (усміхається). Я не для того сказав, щоб її оцінювали. Можу пригадати один випадок. Ми потрапили на великий фестиваль до Німеччини. Це був чи 1994 чи 1995 рік. Фестиваль, якщо не помиляюся, був у Нюрнберзі. В межах цього фестивалю відбувалося маса всіляких імпрез. Власне, нас - «Мертвого півня» й Андруховича - туди привіз Вальтер Мосман. Колись він був у Львові, знімав тут документальне кіно. На наш спільний виступ прийшло дуже багато людей. Ми відіграли дуже довгий гарний концерт: Андрухович читав, ми грали. Зранку Вальтер прибіг зі всіма рецензіями, які вийшли на концерт. Наш виступ назвали чи не найбільшою подією фестивалю. Він сказав: «Тепер про Україну дізналися дуже багато людей, дізнались про те, що в цій країні є якісь нормальні люди». І сказав, що, мовляв, ви заслуговуєте на якусь медаль від вашого Міністерства культури чи міжнародних справ. Але нам це нафіг не потрібно. Ми просто робимо, що ми хочемо. Ми пов'язані з цим містом. І були, є й будемо. У нас інші стосунки з містом.

- Які?

- У нас дуже інтимні стосунки з цим містом. У найкращому, в дуже позитивному сенсі.

- Чи пам'ятаєш перший виступ «півнів»?

- О, звісно. Таке забути не можна. Перший виступ «півнів» - це фестиваль «Вивих» у клубі «Романтик», що знаходиться в Парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького. Власне, концерти ми давали й раніше, але вперше наважилися вийти на сцену саме тоді. До «Вивиху» «Дзиґа» теж мала стосунок. Вони ще тоді не називалися «Дзиґою», але були причетні безпосередньо.

- А репетиції ваші де проходили?

- Репетирували на квартирі, в кого вдалося, або в пивницях університету, оскільки ми всі в ньому вчилися. Часами навіть залазили в ці пивниці з вулиці через вікно, бо університет був закритий на вихідні. Так що репетиції відбувалися у найнесподіваніших місцях. Репетиції могли відбуватися будь-де, на будь-якій квартирі, тому сьогоднішній (19 жовтня - ZAXID.NET) концерт відбувається тут, у «Квартирі, 35», де ми «ніби» випадково зустрілися.

- А те, що репетиції та одні з перших виступів відбувалися в «Ляльці», правда?

- Не так би зовсім. Одні з перших концертів реінкарнації «півнів» - так. Сама ж «Лялька» з'явилася пізніше, «півні» наступного року мають святкувати своє 20-річчя. Але там відбувалися і репетиції, і концерти - це факт. Також там походила підготовка до записів.

- «Мертвий півень» називають живою легендою Львова. Як ви ставитесь до цього?

- Я досі не можу зрозуміти це визначення «легенда», «культова група» і т.д. Ми - є. Як хтось сказав, тому що нас не може не бути. Так, ми є. І ми будемо. Просто ми дуже довго є, для декого це виглядає як міфічна постать...

- Може, саме у словах «культова група», «жива легенда» виглядає любов народу до гурту?

- (після невеликої паузи, без сарказму) Це так зворушливо... Хочеться вірити...

- Наприкінці листопада «Мертвий півень» проведе тур Україною. У Львові концерт проведете?

- Безперечно. Без Львова якось важко обійтися. Охоплена буде вся Україна, але концертів буде 8-9, географія по всій нашій неозорій прекрасній батьківщині. Концерти будуть різні: і в клубі, і в концертних залах, це й театри можуть бути. Це буде такий собі амплакт акустичний, тобто мінімум всіляких електронних наворотів, примочок і так далі, максимум акустичних інструментів. Будуть там і нові речі, які ми вже готуємо. В деяких містах приєднається Юрко Андрухович, з яким ми, власне, почали записувати ще кілька спільних пісень. Збираємося паралельно презентувати і фільм на пісню «Брат, піва кончілось...»

- Тобі самому подобається те, що ви «назбирали» на цей кліп-відео на пісню «Брат, піва кончілось...»?

- Абсолютно фантастично пройшло. У нас настільки багато матеріалу відзнятого, що, можливо, колись зробимо окремий фільм. Ми об'їздили центр міста та окраїни Львова, і все-таки вирішили, що зніматимемо в центрі. Ми вже зняли близько 8 годин відео, це тривало від шостої-сьомої ранку і до ночі. Там такі історії, це й не передати. Ми знімали все, що відбувається фактично в місті Львові, а відбувається, виявляється, багато чого, веселих і невеселих, життєвих і абсолютно несподіваних речей. За всіма правилами інтриги можна сказати: «І це все ви побачите в кліпі...»

Хотілося, щоб цю відеороботу могли дивитися і люди, які не знають нічого ні про Львів, ні про Україну, і люди, які щось про це знають. Тут же ви знайдете незалежний погляд на нас від Алєхандро (режисер відео Алєхандро Більбао-Ґуерра з Нью-Йорку - ZAXID.NET) і Міхала (оператор відео Міхал Грабовскі з Берліна - ZAXID.NET). Все це монтуватиметься у Берліні.

- Чим завинила «курва радіо, телебачення, курва преса», що ви про неї співаєте?

- Насправді це вірш Андруховича. Я нікого ним не звинувачую. Є факт і абсолютний тотальний абсурд в тому, що відбувається в мас-медіа в Україні. Взагалі, таке враження, що це профанація професії. Щодо пісні, якщо прислухатись до сенсу, то вона про любов. А говорити про українські мас-медіа - це псувати собі вечір.

- Так, як говорити про Україну?

- А нащо про неї говорити?.. Ми просто граємо музику. І робимо, і говоримо те, що ми думаємо.

- До львів'ян ставляться по-різному. Кожному приїжджому вони запам'яталися по-своєму. Які львів'яни у твоїх спогадах?

- Дуже різні асоціації. До львів'ян насправді ставляться дуже по-різному. Львів'яни часто можуть бути нестерпними особами, з нездоровими амбіціями, можуть бути абсолютно практичними. Це дика суміш. Я процитую геніальну фразу Романа Чайки про львів'ян: «Якщо розібрати львів'янина на запчастини, то буде два євреї і ще щось залишиться. Те, що залишиться, псує його». Часом львів'янам здається, що вони месії, несуть світло, а насправді... Ще в Андруховича дуже гарно про це написано, в «Дванадцяти обручах». Львів'яни такі, які є, львів'яни - різні, чим далі, тим вони різноманітніші стають. Старий Львів міняється, новий Львів твориться... Власне, цікаво, що буде далі? Як він зможе стати сучаснішим якимось?

- Коли ви знімали Львів, впевнена, що ти побачив щось нове? Тебе щось вразило?

- Ну, що міняється? Зміни відбуваються зовні... Хоча мене вразило, що сам центр вечорами зробився люднішим. Так не було раніше. Вночі він порожнів, а тепер більше людей, які не бояться гуляти, що важливо, це очевидна зміна. Не будемо говорити про магазини. Слава Богу, що кнайп багато. Так і має бути.