Українців треба брати в ЄС, інакше буде зле всім, – експерт

Непідписання Януковичем угоди про асоціацію з ЄС збурило не лише українське суспільство, а й багато країн світу. Та, схоже, що Росія все ж не здає свої позиції у боротьбі за контроль над Україною. До чого може привести боротьба українців за власні права, який курс обере теперішня влада – на ці та інші питання ZAXID.NET дав відповідь експерт з міжнародної безпеки Євген Жеребецький.

– Яка була реакція та подальші кроки Росії у відповідь на парафування угоди ЄС з Україною 30 березня 2012 року та до моменту непідписання 28 листопада 2013 року на вашу думку?

– Реакція Росії на парафування Україною угоди про Асоціацію з ЄС була більш ніж передбачуваною. Зрештою, як і вся закордонна політика РФ в стосунку до колишніх республік СРСР: це ніщо інше, як звикла спецоперацією ГРУ і ФСБ. А якщо говорити по суті — ми вже таке раз пережили, коли намагались приєднатись до ПДЧ. Тоді росіяни діяли погоджено з Німеччиною і Францією і після провалу угоди про ПДЧ частина офіцерів російських спецслужб отримали від Путіна нагороди. Тепер — вони застосували той самий “джентельментський” гебістський набір: інформаційна війна у ЗМІ та інтернеті, активізація агентури впливу і нарешті — газовий і торговельний шантаж.

– Чи опозиція передбачала і якщо так, чи намагалась якось протидіяти непідписанню Президентом угоди про асоціацію?

– Янукович і К декілька років підряд заколисували опозицію і Захід своєю фірмовою мантрою про європейське майбутнє України. А Путіна – про євроазійське майбутнє. Інша річ, що Путін у це не вірив (бо сам такий) і ціну на газ не спускав. А наші і європейські “котенята” - купились. І всерйоз почали пристосовувати законодавство до вимог Євросоюзу і, головне, ЄС і опозиція основні свої зусилля зосередили на звільненні Юлії Тимошенко.

– Як давно Янукович та Азаров відмовились від підписання угоди з ЄС та спрямували курс на Митний союз?

– Янукович і олігархи ніколи не були прихильниками євроінтеграції. Янукович отримав від Кучми поліцейську напівавторитарну державу (Ющенко нічого не зробив, щоби ліквідувати всесилля силовиків), яку нещадно грабував. Який сенс йому було запроваджувати справжню демократію і народовладдя, випускаючи з рук реально діючі важелі? Натомість олігархи теж категорично не зацікавлені навіть в підписанні угоди про вільну торгівлю з ЄС, оскільки не зможуть конкурувати з якісними і дешевими товарами з Європи. Тому, уся ця забава з підписаням-непідписанням, ідем на Захід — розвертаємся на Схід — все це була гра на закордонну і українську публіку. Така собі фірмова донецька димова завіса.

– США, Канада, ЄС засуджують дії теперішньої влади, але не поспішають застосовувати жодних санкцій, хоча й погрожують, зокрема, заморозити рахунки та візи. Чи вони все ж виконають свої погрози?

– Реакція українських громадян на заяву Азарова і наступні події, які почались після цього засвідчили, що в Україні утворилась критична маса протестного населення, яке не зупиниться лише на мирних протестних акціях.

Брутальне побиття студентів 30 листопада, мільйонний мітинг 1 грудня і майже бойові дії коло Адміністрації президента показали світу, що в Україні різко змінилась суть і стилістика протестного руху. Виявилось, що період “мирного” побиття Беркутом мітингувальників закінчився: екіпірований Беркут здатний перемагати незахищених протестувальників лише у випадку значної чисельної переваги.

На Заході це зрозуміли набагато швидше, ніж Янукович, і злякались, оскільки зрозуміли, що це може перерости в громадянську війну. І ЄС, і США неоднозначно і дуже недипломатично попередили Януковича про серйозну відповідальність персонально його і його оточення у випадку застосування сили.

Чому не застосовують санкції? Дуже просто: блокування рахунків, анулювання віз і, в надзвичайних випадках, оголошення в міжнародний розшук, як колись в стосунку до керівництва Сербії — це крайні заходи, які застосовують у надзвичайних випадках. Превентивне оголошення фінасових чи візових санкцій може виявитись неефективним, Янукович не злякається і тоді світ залишиться без інструментів впливу на нього.

Тому зараз ЄС і США стоять на низькому старті і чекають: спробуй-но, побий когось чи стрельни і ми спустимо на тебе усіх собак. Поки що це спрацювало, Янукович злякався і, мені здається, що якщо не втрутиться стратегічний “брат” із півночі — ніяких силових атак на Майдан влада робити вже не буде.

– Громадськість після розгону активістів силовиками дуже активізувалась, до чого може привести така активність українського суспільства?

– Не “може привести”, а вже привела: Європа зрозуміла, що не можна ототожнювати корумповану, продажну і злодійкувату владу з українським народом. Вони усвідомили, що цього разу справа не піде так легко, як у 2004 році, коли олігархи змовились з Ющенком і фактично в Україні змінили лише колір влади, не змінивши її суті.

Навіть якщо, Боже борони, цей Майдан програє, боротьба перейде в регіони. І не факт, що вона буде мирною. Скоріше, як про це вже вголос говорять не лише прості учаснику протесту, але й серйозні аналітики і експерти, відбудеться «ірландизація» України. Поряд із легальними мирними протестами виникне збройне підпілля зі всіма наслідками, які із цього випливають. А тому, оскільки Європа не хоче мати у себе на кордоні 46-мільйонну Чечню, там прийняли до відома факт, що українці не хочуть у “большой” російський табір і зрозуміли – нема на те ради. Їх треба брати в ЄС, інакше буде зле всім.

Я переконаний, що питання вступу України в ЄС від цього Майдану перетворилось з світоглядної і політичної на технічну та економічну проблему ЄС.

– Сьогодні ми бачимо активну підтримку не лише діаспори, а й зарубіжних політиків провідних країн світу нашого прагнення в ЄС. Однак є партії, які прихильні до Росії, тож підтримують непідписання Угоди України з ЄС. Хто на Вашу думку підтримує проросійське лобі?

– Питання значною мірою риторичне:проросійське лобі і проросійські партії фінансує і підтримує Кремль, який добре розуміє наслідки остаточного відділення України від Росії.

– Якщо Янукович під тиском Євромайдану все ж відправить уряд у відставку, які кадрові зміни можна очікувати в наступному уряді?

– Мені видається, що говорити про відставку Азарова і створення “технічного” уряду, який прийде замість попереднього – принаймні наївно. Ця кримінальна мафія, добре розуміє, що найменша тріщина, навіть один чесний міністр в уряді здатні поховати їх назавжди. А тому говорити треба не про відставку Азарова, а відставку Януковича і негайні дострокові вибори президента. І лише після того – про розпуск парламенту. Натомість відставка Азарова у всій цій грандіозній грі – епізод малозначимий з точки зору стратегії, хоч і не є простий тактично.

– Багато розмов навколо ймовірного розколу ПР на проєвропейське та проросійське крило. Чи такий розкол є реальним і чи справді у ПР є прихильники проєвропейського напряму?

– Там немає проєвропейських політиків. Любителів європейських коньяків і курортів — повно, але не європейського стилю життя, поваги до свобод, гідності і життя. Якщо вони й тікають (чи хочуть піти) з ПР, то це цілком природний процес: щурі у таких ситуаціях завжди першими знають що робити.

– Що чекає на Україну далі – вступ до Митного союзу чи перемога опозиції і підписання угоди з ЄС?

– Я не хочу обговорювати сценарій, в якому ключовим моментом є вступ у Євразійський союз (бо Митний – вже неактуальний). Навіть якщо Янукович і дозволить собі таке зробити — наслідки для нього і для країни будуть катастрофічні. Бо більшість громадян України активно не сприймають такий варіант розвитку подій. Це означає неминучу війну, громадянську, розпад держави і ймовірну втрату Криму і Причорномор’я на користь Росії. Якщо таке станеться, не думаю, що Янукович буде себе комфортно почувати навіть в Росії. Я не вірю, що такий сценарій буде реалізований, бо лише божевільний відважиться розпочати війну у країні, яка має 14 ядерних реакторів і яка транспортує 70% енергоносіїв в Європу.

Нарешті, усі, крім переляканої парламентської опозиції, не сприймають всерйоз президента Януковича. Особисто я сумніваюсь, що він добуде до наступних чергових виборів: після усіх його подвигів на Майдані, цей чоловік заробив всенародну ненависть всередині держави і зневагу та ігнорування – за кордоном. Це ще один Лукашенко, який поспішає ліквідувати свою державу. Тому, навіть якщо він підпише якісь папери з Путіним, що будуть невигідні чи шкодити нашій державі – після падіння Януковича вони будуть відразу ж денонсовані.

– Чи доцільно розділили Захід і Схід України, щоб,  втративши частину території, все ж добитись бажаного вступу в ЄС?

– Доцільним є все, що дозволить зберегти державний суверенітет і цілісність української держави. Якщо ж на кону буде стояти повна втрата суверенітету і державної правосуб'єктності, тоді доцільно робити все, щоби зберегти принаймні частину території – щоб потім вернути все. Але я впевнений, що до цього не дійде.

Марта Назаркевич, для ZAXID.NET