Унікальність операції Сил оборони

Ігаль Левін, офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик, написав, що в його країні вражені (дуже цензурне визначення) успіхом українців. Ще у вівторок, 6 вересня, не було військових експертів, аналітиків чи оглядачів, які б наважились спрогнозувати прорив за п’ять днів на 50-70 км і звільнення такої великої кількості територій. І це насправді дуже добре. Бо означає, що витоку інформації з Генштабу, командування бригад і навіть батальйонів немає або її мінімум. Якщо ми маємо мало інформації про стан справ в армії та дії Сил оборони, то в росіян їх теж обмаль.

У чому унікальність дій Сил оборони? Про більшість унікальних рішень ми ще дізнаємось після перемоги. Я ж описав те, що на поверхні, що можна побачити з відкритих даних.

Ми почали наступ, не збираючи військ, які б у тричі перевищували ворога. Заведено вважати, що при наступі треба мати перевагу бодай 1:3. За такою логікою нам потрібно було мати 45-50 тисяч військ. Ми пішли на ворога, маючи таку ж кількість військ, або навіть меншу, ніж було в окупантів.

Для вдалого наступу треба мати контроль над небом. У нас його не було. Ми маємо паритет з росіянами, але не контроль.

Ми не проводили лобових атак. Навіть перший удар, який забезпечив прорив лінії оборони противника, скоріш за все, не був таким.

Сили оборони діяли малими групами, які проникали в тил ворога, знищували блокпости, спостережні пункти, брали під контроль дороги. Вони створювали хаос у тилу ворога, який не бачив фронту, не розумів куди бити, як коригувати артилерію та авіацію.

Українські війська продемонстрували дуже високу мобільність та швидку оперативну реакцію на дії росіян. Якщо командування бачило кращу можливість в іншому напрямку, ніж планувало до початку операції, то використовувало це. Також варто відзначити дуже добрий зв'язок та велику роль командира на місці.

Ми не тільки досягли паритету щодо втрат (той, хто наступає, зазвичай має більші втрати, ніж той, що обороняється), а маємо їх менше. Це стосується і людей, і техніки.

Ще одним чинником, який забезпечив успіх, була дуже крута робота розвідки, на різних рівнях. Сили оборони чітко знали, куди бити, де скупчення ворога, де техніка, де вразливі місця.

Реактивні системи залпового вогню M270 MLRS, які рухалися зразу ж за основною групою наших військ, – це свідчення чудової комунікації. Коли точні удари артилерії могли вражати тилові райони ворога та давали можливість передовим групам бути ще ефективнішими і швидшими.

Чому оборона росіян виявилася такою провальною? Передовсім тому, що вони все ще готувались до атаки, отже не створили ефективних мінних загороджень. Окрім того, росіяни повелись на інформаційні вкиди Генштабу ЗСУ й очікували удару з іншого боку.

Ще однією їхньою проблемою було те, що російські кадрові військовики були задалеко від першої лінії оборони. Тож за такого великого провалу оборони вони не встигали перегрупуватись і чинити сильний опір. Довелося тікати.

А російське командування через застарілу систему ухвалення рішень не могло швидко реагувати. Відповідно, поки приходила команда зверху, на місцях вона вже деактуалізовувалася.

Варто також вказати, що на першій лінії оборони були мобілізовані з «ЛНР», у яких, зрозуміло, був мінімум вишколу та стільки ж мотивації. За першого ж сильного удару вони розбіглися. Ми це вже бачили на правому березі Дніпра два тижні тому.

А ще там була Росгвардія, яка здатна лише проводити зачистки, контролювати населені пункти. Але не здатна протистояти армії і тримати удар, навіть маючи власну бронетехніку.

Тепер щодо південного напрямку. Передовсім радив би заспокоїтися, видихнути і перестати говорити про звільнення Херсону і Херсонщини вже завтра. Генеральний штаб Збройних сил України – єдина структура, яка знає всю інформацію про ситуацію на фронті, зокрема на Херсонщині. Саме його представники можуть коментувати і звітувати. Також є оперативне командування «Південь», яке безпосередньо відповідає за оборону Півдня України та дії військових на цьому напрямку.

Забутьте, хоча б на кілька днів, про голів адміністрацій, їхніх заступників, голів обласних рад, їхніх радників, місцевих депутатів, народних. Не слухайте блогерів і навіть частину військових експертів. Якщо пости чи відео починаються з фраз «Офіційно. Контрнаступ» чи «Моліться за воїнів. Ми звільняємо Херсон» посилайте тих, хто це пише, дуже далеко. Вами маніпулюють, хочуть емоційно зачепити.

Зараз Сили оборони нарізають «російську ковбасу» та проводять низку дій, щоб послабити оборону ворога. Усе ще йде підготовка до великого удару.

Згадайте, що писали про Залужного і його спосіб планування операцій. Він віддає наказ на проведення операції тільки тоді, коли впевнений, що вона буде результативною. Тож стежте за офіційними повідомленнями та не поспішайте з переможними реляціями.

Так, ми цього хочемо. Але для нас важлива й ціна, яку треба заплатити за звільнення територій.

Віримо в Сили оборони. Слава Україні!