Ґвардія ґанґстерів
Наше все!
«Зацний пане Гаврилів,
даруйте, жи так довго не турбував Вас, хоча небилиць, які хотів бим повідати, зібралося більше, ніж досить. Стримувало мене, жи після мого Форумного до Вас послання читачі, які не тямлять гумору, напосілись, жи Ви люб’язно наважилися опублікувати дотепні погляди мого кума – чоловіка швидкого на жарти. Он колись Гоффманн видрукував розмисли Мура – здавалося б, кому вони потрібні, як світ до мудрих людей не прислухається, де вже до якогось пруського коцура, аж нє: читают, дасть Біг, невзабарі дві сотні років.
Пишу Вам із приводу Пеле – тіко не лєгенди бразильського футболу (пригадуєте, якого красивого гола він зафайдолив на чемпіонаті світу сімдесятого року!), а єншого, жи кіт – не без того, шо родич Мура, але вже упевні ще єдного Пеле, тіко той – Завойовник, а сесей, про якого я, – Безхвостий. Захоплива історія, пане Гаврилів: ми дочитуємо вже третю частину, і тєжко сказати, кого з нас обох вона дужче фасцинує – мене чи мого онука. Й уявіт собі, шо ми мусимо почувати, як на найцікавішому місці нам трась – і вимкнули світло: десять мінут, п’ятнадцять, двадцять (і так шо не рік о цій грудневій порі – від того перемикання (бодай би їм перемкнуло!), пане Гаврилів, шляк трафляє – не тіко мене, а й наш ліфт, шо вперто відмовляється потім фунциклювати, а почули б Ви, як зле бурчит холодильник: якби міг говорити як ті Пеле з Муром, гріх навіть припускати, як би він батькував тих горе-єлектриків, на яких не має впливу ні наша управа, ні громада.
Кат із ними! Аж забув, шо хотів сказати (то в мене від хвилювання, хоча кума каже, жи від старості). Ага! Мислив повідати Вам, жи вчора ми дочитали до місця, де на Пеле чатує не хтось собі: ґвардія ґанґстерів! І знаєте, яке їхнє гасло: «Ґ.Ґ., Ґ.Ґ., Ґ.Ґ. – наше все!» І скажіт теперка, шо ті вікінґи пишут не геніяльно?
Уклінно Ваш,
М.І.Степурівський».
«Шановний пане Степурівський,
вікінґи, як Ви їх називаєте, вже добру сотню років творять справді чудову літературу для дітей та юнацтва і нема, як казав наш славетний Колесса, на те ради.
З повагою,
Ваш Гаврилів.
P.S. Гола, про який Ви пишете, вибачайте, не пригадую, а такого футболіста, звісно, пам’ятаю».