X-Files – сумне продовження культової класики

Нового повнометражного фільму з агентами Малдером та Скаллі всі фанати серіалу чекали декілька років. Кріс Картер нагнітав довколишнє поле напруги, засекречуючи процес зйомок, не віддавав нікому з акторів в руки повноцінний сценарій, аби не дай Боже хтось в інтерв’ю бовкнув про що саме буде друга частина сиквелу. Невтомні дослідники вишукували натяки в блозі Девіда Духовни і всі разом чекали тріумфального повернення.

Сюжет фільму нічим не відрізняється від однієї з двохсот серій, ба навіть гірше, він сумніший і надуманіший. Історія зі священиком-педофілом, що завдяки дивним містичним відкриттям допомагає агентам ФБР відшукати колегу по роботі, яка таємниче зникла, спершу викликає саркастичну посмішку, мовляв: «Ну-ну, класно сценарист простібнувся, подивимось що буде далі...» А далі, як виявилося, нічого путнього не відбулося. Скаллі вмовляє Малдера вилізти з його шестирічного притулку, вони разом, майже не напружуючись, пливучи за канвою розповіді від титрів до титрів, віднаходять закривавлені шматки тіл, доводять єдиного помічника в розслідуванні до кривавих сліз, Дана ще встигає поскандалити з директором лікарні, а Фокс поголити гемінгвеївський заріст, аби в найкритичніший момент встигнути в останню секунду. Картер виявився неймовірно передбачуваним, вмістивши в фільмі суміш сюжетних ходів, які він давним-давно з успіхом використовував. І було б все добре, якби кіно-цитати серіалу не пішли, так би мовити, «в народ», і періодично не випливали б у містичних голлівудських трилерах, а так виглядає, що сценарист від браку ідей банально переймає їх у своїх же послідовників.

До акторської гри теж є декілька претензій. Те, що Духовни та Андерсон - посередні актори, видно було ще в 1994-му неозброєним оком, вони звичайні типажі, які за перші кілька сезонів показу серіалу стали культовими і, за великим рахунком, від них нічого більше не вимагається, окрім того, щоб «гнули свою лінію». В такому випадку на ролі другого плану потрібно було б взяти хоч когось, хто здатний на більше, ніж класичний малдерівський погляд. Натомість в кадрі невміло нервує Аманда Піт та непереконливо скандалить у снігових заметілях репер Xzibit.

Пред'явити творцям фільму можна також безсоромну рафіновану голівудщину, що її для всезагального посміховиська виставили в сцені з поцілунком, де камера плавно котиться навколо героїв, немов в дешевій молодіжній мелодраматичній комедії. І це при тому, що Малдеру і Скаллі значно краще вдаються багатозначні сцени з видивлянням очей в очах. Класична музика звучить в фільмі лише раз чи два, і то так, немов це рінгтон на телефоні одного з героїв, і при тому навіть не на початку чи в хвилі адреналінових напружень глядацького залу, а в рядовій сцені коридорного проходу. Дивно спостерігати також за тими всіма недолугими погонями, непереконливими діалогами та дерев'яним спецагентом Скінером, бо все воно тримається купи так само як зліплений скотчем розбитий глиняний горщик.

Разом з тим, якщо ви все ж маєте до серіалу сентименти, якщо в кінці 90-их ви висиджували біля телевізора до опівночі, чекаючи, затамувавши подих, на черговий містичний тріп, чи якщо у вас в гуртожитку на стіні висів плакат з літаючою тарілкою, що повисла над лісом, та написом «I Want to Believe», то обов'язково перегляньте цей сиквел. Попри те, що цього разу немає жодного кадру рівня тих здоровенних коконів, жодної сцени, що змогла б захопити дух так само, як отой вихід на «круги на полях», і жодної мовчанки, яка б була настільки нестерпною, як в пілотній першій серії. Є, правда, кілька моментів за які можна пробачити все: продірявлена олівцями стеля в кабінеті Фокса, засніжені терени Вірджинії, де от-от щось трапиться, сльози на снігу, і оті статичні мовчазні погляди головних героїв, на яких, певне, тримається вся ця п'ятнадцятирічна епопея.

Єдине, чого дійсно хочеться, так це того, щоб назва цієї частини стала знаковою. Бо я особисто дуже хочу вірити, що коли вже наступного разу Картер збере Андерсон і Духовни на знімальному майданчику, а зважаючи на касові збори, воно таки трапиться, то режисер матиме на руках достойний сценарій, а під рукою достойного оператора - «I Want to Believe».

Секретні матеріали 2: Хочу Вірити

Режисер: Кріс Картер

Актори: Джиліан Андерсон, Девід Духовни, Аманда Піт, Біллі Коннолі, Xzibit

Фото зі сайту www.okino.org