Яка країна – така й музика, – Катерина Заволока

- У Карпатах, на Поліссі різна мелодика. Полісся вважається найбільш мелодійним районом, там природа законсервована: болото, цивілізація закрита. Збереглися первинні пісні...

ZAVOLOKA (Катерина Заволока) - музикант і дизайнер з Києва, яскрава зірка лейблів експериментальної музики Nexsound та KVITNU. За неповних п'ять років свого творчого шляху Катерина встигла зробити ремікси на пісні деяких українських музикантів, взяти участь у різних збірках електронної музики, випустити кілька яскравих альбомів в Україні та за кордоном, взяти участь у багатьох фестивалях експериментальної музики Європи та України.

Про електронну музику та шлях до неї в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET з Катериною Заволокою.

- З чого для тебе почалося пізнання електронної музики?

- З того, що слухала музику взагалі. Пізніше я почала слухати експериментальну музику. Мені завжди подобалися всілякі незвичайні штуки. Для прикладу, я люблю музику «The Cure» - вони ніби в мейнстрімі, але в них дуже дивна музика. Мені подобалося все, що було дивним, який-небудь дивний фанк. Раніше я думала, що електронна музика - тільки танцювальна, а танцювальні мелодії мені не до смаку. Потім я почала слухати багато електронної музики. Я зрозуміла, що насправді це великий світ зі своїми композиторами, вченими, адже електронною музикою займаються ще з 30-х років.

- Що послужило поштовхом самій творити?

- По суті, це й послужило: я слухала, мені було цікаво, хотілося дізнатися, як це робиться, почала шукати інформацію, освоювати програми. Так потрохи - я зрозуміла, що мені подобається таке творити.

- Як би ти сама охарактеризувала те, що робиш, адже це не drum&bass, не хаус, не транс...

- У мене кожен альбом різний. Я знаю артистів, які все життя роблять одне й те ж. Мені ж цікаво кожен раз робити щось інакше. Звичайно, воно має одне звучання: це експериментальна музика, електронна. А бажання робити щось інше - це як щодня зранку пити не тільки каву, а й сік, чай. Це бажання мати вибір.

- У твоїй музиці відчуваються звуки природи, міста...

- Насправді звуків природи і звуків міста нема. І ніколи не було. Вся моя музика натхненна природою: це не означає, що використовую звуки природи. Я можу піти в ліс, лежати на траві. У лісі мені класно: слухаю птахів, збираю гриби, але це не значить, що я йду з диктофоном і записую звук, що чую у лісі. Єдине, що я записую, це по селах старих бабців і дідусів, які співають справжні українські пісні. Це взагалі єдине, що записую не в студії.

- І де ти знаходиш цих дідусів і бабусь? Випадково на них натрапляєш?

- Все почалося з того, що мені один товариш приніс диск із «кишеньково-диктофонними» записами якихось етнографів, де звучали старі обрядові пісні. Там така енергія... Це було щось неймовірне. Це не естрадний фольк, який, якщо чесно,  ненавиджу.

Відтоді беру диктофон, заходжу в село, запитую, чи у них хтось співає. Люди дуже скромні, бояться, говорять: «Ми тільки як вип'ємо на свято, тоді співаємо». Але я прошу, входжу в довіру, тоді щось співають.

Є така співачка Даня Чекун. Я її знайшла випадково в одному селі на Поліссі. Коли я почула, як вона співає, це таке «валілово» було. З нею я потоваришувала, почала до неї досить часто їздити. В основному, її голос у мене на записах, але, звичайно, є записи і з карпатських сіл. Зараз в Кракові роблю один свій проект, там буде 100 відсотків співу жінки з Карпат. У Карпатах та на Поліссі різна мелодика. Полісся вважається найбільш мелодійним районом, тому що там природа законсервована: болото, цивілізація закрита. Там збереглися первинні старі пісні, там настільки мелодика інша, наприклад, голосіння на цвинтарі не можеш слухати без сліз.

- Твоя музика - теж магія, вона впливає на людей...

- Я надіюся, що впливає. Музика - це те, де все одно магія має бути. Якщо немає магії - тоді для чого ця музика? Мої друзі, зокрема Котра, через музику хочуть зрозуміти своє внутрішнє, зрозуміти магію всесвіту. Це дуже тонкі моменти. Це все дуже непросто.

- Хотілось би почути від тебе про сьогоднішній стан електронної музики в Україні?

- Дуже гарний, якщо чесно. Дмитро Котра робив фестиваль восени. Основна ідея - зробити фестиваль KVITNU, де буде лише українська експериментальна музика. І там було 17 артистів, і що цікаво - було більше людей, аніж на «Деталі звуку», причому, що не було жодної зірки з-за кордону, там було два зали, і люди сварилися на нас, що не можуть послухати одночасно і там, і там.

Є достатньо велика кількість людей, які слухають експериментальну електронну музику. Роблять її ще мало, але слухають багато.

- Ти можеш порівняти публіку в Україні та за кордоном?

- Такої публіки, як в Україні, ніде не зустрінеш. Нас (ті, хто творить електронну музику) мало, а люди на нове голодні. І тому якщо щось нове відбувається, люди біжать на подію. За кордоном, наприклад, увесь час щось відбувається, тому люди там розслаблені, вони знають, що якщо сьогодні не пішов на концерт, то післязавтра на нього потраплять все одно. У нас, якщо щось роблять, то дуже рідко, та й більше у клубах. А дійсно цікавої музики дуже мало.

- А які враження від Львова, адже це не перший твій проект у Львові?

- Супер. Я люблю львівську публіку. Коли виступала у філармонії (українсько-шведський проект SWІЖЕ - ZAXID.NET), зал був заповнений, хоча приміщення зовсім не призначене для такої музики. Мене навіть здивувало, що у львівській пресі цю подію більше висвітлили, аніж подібні заходи у Києві. У будь-якому місті - люди спраглі за таким.

Років вісім тому у Києві було чимало передач про нові віяння у музиці, а зараз - жодної. Не розумію чому? Здавалось, все би мало бути навпаки - зараз цю музику більше слухають. Знаю, що в Ужгороді є годинна передача на радіо (раз на тиждень) про електронну музику.

- І як ти гадаєш, у чому проблема?

- Я не знаю точно. В основному, мені здається, що радіостанція - це своєрідна мафія. У них там, як сім'я, - не дай, Боже, хтось чужий влізе. Цього сильно бояться. Не розумію цього, вісім років тому більше було чого боятися, а зараз боятися, коли все піднімається, ніби все добре... Це якийсь абсурд.

- У Львові відбувся семінар: «Як зробити медійним місто?», куди тебе теж було запрошено...

- Це круто, що таке відбулося, хоч у Львові, хоч в одному місті в Україні. Хоч хтось думає про те, що потрібно зробити якийсь центр, аби там можна було зібрати і художників, і музикантів, і журналістів - всіх, хто займається артом, і пов'язаних з ним речами. Має бути сайт, який буде прив'язаний до цього центру, до подій, які відбуваються. Це місце має бути «живе», щоб можна було прийти, каву попити, зустрітися з якимись людьми, місце, де можна зібратися за інтересами. Я би дуже хотіла, аби у них все вийшло.

- Чим відрізняється українська електронна музика від електронної музики інших країн?

- Для мене особисто в будь-якій українській музиці є якась м'якість - така собі м'яка мелодійність. Мені здається, що це чисто українська м'якість. Ми розмовляли з росіянами, з німцями, вони якось вловлюють це, говорили про це. Навіть якщо не використовувати традиційні українські мотиви, відчувається вплив землі, країни. Яка країна - така й музика. А у нас країна така м'яка.

- Який найбільший комплімент ви чули в адресу своєї музики?

- Ми з Дмитром їздили на «Qwartz»-форум в Париж - це, як «Оскар», тільки в експериментальній музиці, там нагороджують артистів, лейбли тощо. «Qwartz»-форум - це й велика виставка, де усі приїжджі можуть поспілкуватися, зацікавлені - послухати музику, подивитися відео музикантів. До мене підійшов один француз, який до того не чув ні моєї музики, ні Котри, він прослухав... задумався і сказав: «Ця музика неординарна, екстраординарна» (усміхається).

А взагалі найбільше з'їздів електронників відбувається в Німеччині, в Англії. Але в сенсі шизоїдності, то першість беруть французи: їхня електронна музика - це настільки високе мистецтво, що коли слухаєш, можуть сльози виступати. Вони настільки самодостатні, вони навіть не афішують те, які вони. Французи експериментують в усьому, все, що цікаве і неординарне, походить звідти. Німці й англійці - афішують. А українців за кордоном ще дійсно мало, аби говорити про якусь тенденцію...

Фото з сайту www.zavoloka.com