Які зміни потрібні?

Цьогоріч, хоч із запізненням, весна таки прийшла і погляньте, ніби наздоганяючи втрачене, швидко «одягає» у яскраві зелені та білосніжні шати довколишнє природнє середовище. Взагалі, зелений колір асоціюється з оновленням та успіхом, тому з приходом весни ми також прагнемо змін, звичайно ж, на краще. Тільки у кожного ці прагнення свої, залежно від власного усвідомлення добра.

Скажімо, для одних добре жити означає смачно їсти, гарно одягатися, влаштовувати звані обіди, щоб похизуватися собою, зовнішнім блиском своїх апартаментів та коштовними набутками. Для інших найбільшою цінністю є здоров'я, пізнання, цікаве спілкування, можливість розвитку, вдосконалення, внутрішня свобода тощо. Уявімо собі, як щосекунди, щохвилини в ноосферу  «влітають» імпульси подібних різноманітних бажань. Як ви гадаєте, які з них переважають в  масштабах України? А якщо взяти до уваги, що думки, як відомо, мають властивість створювати відповідну реальність...

Продовжуючи міркування у такому дусі, можна дійти висновку, що  за 18 років саме громадяни держави Україна спричинилися до того, що біля її керма утворився клуб мільярдерів, учасники якого  мають цю країну за свою сучасну латифундію. Звісно ж, щоб втримати таку власність, потрібна боротьба, в арсеналі якої існують також   засоби, що не мають нічого святого.

Відтак щоразу перед черговими виборами процвітають маніпуляції з використанням заяложених, але  привабливих для плебсу гасел, брехня, розпалювання пристрастей, що розривають країну навпіл. Щоправда, з кожними новими виборами усі ці прийоми зомбування, що звуть політтехнологіями, набувають вишуканішості, в сенсі очорнювання кандидатів на найвище крісло в державі. Можливо, цього разу знову, як і попереднього, претенденти на мандат народного захисника битимуть себе в груди, обіцяючи скасувати депутатські недоторканність,  пільги та привілеї. Можливо все, що завгодно. І безумовно, воно подаватиметься бідному, обездоленому народові на найвищих азах красномовства - так, щоб від захвату знову повірив.

Інформація про те, що відбувається на політичному олімпі, в переважній більшості вже давно носить негативний характер. Тому у багатьох людей виникає відповідна захисна реакція - вони, щоб не заразитися, стають апатичними щодо політики, втікаючи у свій світ зацікавлень (звісно, якщо є такий). А як відомо,  одним з найгірших аспектів кризи є саме апатія. За її участі зміни також будуть, але вони будуть дуже  далекими від наших інтересів. Ми тепер це маємо, відчуваємо на собі, відтак  потребуємо інших змін - які дають можливість гідного життя та майбутнього нашим  дітям. Деякі  політики, одразу резонуючи,  вже не просто гарно говорять нам про свою любов і про зміни, а створюють аж цілий фронт змін. І все правильно і красиво кажуть, хочеться вірити, але ж пригадується,  що раніше   не менш привабливо звучали 10 кроків назустріч людям та багато інших подібних правильних речей.

Я можу чогось  не розуміти, але потрапивши перед Великоднем з дитиною в лікарню, усвідомлюю, що  в медичній сфері  потрібні зміни. Бо безкоштовна медицина - це байка радянського періоду. Тепер, якщо не в змозі оплатити лікування, можеш замовляти місце на цвинтарі, яке, до речі,  теж немало коштує.  Існують проблеми і в  сучасній освіті. Що це за  рівень навчання, якщо для того, щоб скласти тести, скажімо, з української мови, здібній дитині батьки мусять наймати репетитора за  600 євро? Давно вже потребує змін також судова система. Знаю одну львівську родину, яка постраждала через свавілля суддів і вже багато років активно бореться за своє законне право на приватну власність. В процесі їхньої тривалої, складної судової тяганини з'являється розуміння,  що реформи в судовій системі стануть реальністю, коли відповідною буде громадська активність у цій сфері. Очевидно, це  актуально і щодо багатьох  інших наболілих реформ у нашій країні.

Тож виходить все  дуже просто  - нас перестануть дурити чи принижувати чиновники, представники жеків, податківці, міліціонери, судді, політики тощо, якщо ми САМІ перестанемо дозволяти їм це робити.