Яремче: двері Карпат з втраченою візитівкою

Карпатське містечко Яремче зараз є чи не найпопулярнішим місцем відпочинку на Івано-Франківщині. Що цікаво, місто виникло практично одночасно з курортом, а поштовхом до розвитку стало прокладання залізниці. Колись Яремче мало чи не найбільший у Європі кам’яний міст, але його зруйнували у війну. Втім, розвинута туристична інфраструктура, гори, річка та ліс досі приваблюють відвідувачів.

Вперше у документах Яремче згадується 1787 року. Воно було маленьким поселенням, фактично присілком сіл Дора і Ямна. Окремим населеним пунктом воно стало в 1895 році, після прокладання залізниці Делятин-Вороненко. Колія мала сполучати Покуття та Закарпаття, але цим скористалися мешканці й інших регіонів, щоб зручно дістатися гір. Це створило сприятливі умови для розвитку міста, а заодно і гірського курорту, які в той час ставали дедалі популярнішими.

Найбільший кам’яний міст Європи

Зведений 1894 року арковий залізничний міст через річку Прут був найбільшим у Європі. Його спроектував професор Львівської політехніки Зигмунт Кулька. Загальна протяжність моста була 205 м, висота – 32 м.

«Він складався з двох арок по 8 м, п’ятьох – по 12 м і однієї 65-метрової над руслом Пруту. Остання арка вважалася на той час найбільшою у Європі. Пізніше яремчанський міст став взірцем для усіх інших мостів в Європі і Африці. Кажуть, подібні віадуки в Європі почали з’являтися тільки в середині наступного століття, де, на відміну від прикарпатського, використовувалися переважно для руху автотранспорту», – пише сайт Carpathy.Nadvirna.

Кам'яний міст в Яремчі

Конструкція мосту в Яремчі стала зразком для будівельників кам’яних мостів на залізничних маршрутах в австрійських та італійських Альпах. Тодішні краєзнавці писали, що Яремчанський міст був скопійований в словенському Салькані через річку Ізонцо на залізничній лінії Клагенфурт – Трієст.

Однак 1917 року міст у Яремчі зруйнувала російська армія, яка відступала. Вона підірвала 12-метрову арку зі сторони Делятина, розташовану поряд із 65-метровою, внаслідок чого впали обидві. Для відновлення руху поїздів його відразу ж почали відбудовувати. Роботи закінчили 1927 року, але оригінальний дизайн змінили.

Відбудова мосту у 1927 році

Втім, під час Другої світової війни у 1944 році міст знову підірвали – цього разу німецькі війська. Передбачаючи, що вибух буде потужним, нацисти наказали місцевому населенню заклеїти вікна папером, щоб мінімізувати наслідки вибуху. Наступні окупанти – радянська влада – відновила міст лише функціонально, замінивши на залізобетонну конструкцію.

Карпатський Інтерлакен

Сайт Carpathy.Nadvirna пише, що назва села Дора, найімовірніше, походить від тюркського «дора», що означає «двері». Дора, а тепер Яремче – це своєрідні двері в Карпати. Чудовий гірський ландшафт, свіже повітря в кінці XIX - початку XX століть приваблювали сюди багатьох людей на відпочинок. На межі століть Яремче почало розвиватися як кліматичний курорт для лікування легеневих захворювань. Місцеве населення, що займалося лісозаготівлею і сільським господарством, набувало нових навиків у сфери гостинності.

«В 1894 році місто Яремче розпочало свою “курортну” історію. За 5 років тут звели півсотні вілл. В 1899 році в місті організували перший випуск газети з однойменною назвою. В 1907 році було випущено міський путівник. В місті проводили багато заходів для відпочивальників: концерти, ігри, лотерея. Кожного року їх число збільшувалося. Популярність курорту зростала. 1928 році президент Польщі надав місту статус курортної місцевості», – зазначає Frankivsk-Future.

Ресторація Szarotka («Едельвейс») в Яремчі

Польські історики зазначають, що тоді Яремче було таке ж популярне, як і Закопане, Криниця чи сусідня Ворохта. Тоді місто називали місцевим Інтерлакеном через схожість на швейцарський курорт з його краєвидами і розвагами.

У міжвоєнний період Яремче і Ворохта стали одними з найвідоміших польських зимівників. На схилах навколишніх гір на всьому відрізку між цими населеними пунктами збудували кілька сотень приватних вілл і пансіонатів. Вони мали романтичні назви: «Grażyna», «Nokturn», «Morskie Oko», «Dobosz», «Paradise», «Gencjana», «Bajka». Неподалік збудував свою віллу «Мирослава» оперний співак Михайло Голинський, якого називали українським Карузо.

Рекламна листівка одного з санаторіїв містила таку інформацію: «Яремче. Християнський, комфортний "Pensjonat Róż", найкрасивіше місце, далеко від пилу, три хвилини до купальні доктора Матушевського та три хвилини до пляжу. Їдальня 100 м², ванна кімната, лаунж, сад, радіо, патефон».

Пансіонат Róż («Руж»)

Як зафіксували тодішні хроніки, у 1912 році в Яремчі відпочивало 2400 людей. Серед них був австрійський спадкоємець престолу, майбутній імператор Карл І Габсбург, що підкреслило рівень цього курорту. Також там інкогніто перебував князь Василь Вишиваний, представник роду Габсбургів, який захоплювався гуцульською культурою.

Взимку запустили спеціальний 10-денний потяг з Кракова до Яремче, який називали «Лижі, танці, бридж». Він мав вагон-ресторан із танцполом, де оркестр грав танго і фокстрот, а поруч стояли столи для картярської гри.

Пасажири екскурсійного поїзда «Лижі-танці-бридж» танцюють на платформі (фото: National Digital Archives)

Як пише сайт «Репортер», місцеві гуцули поділяли туристів на «люфтників» і «холєрників»: «Назва перших походила від німецького luft – повітря. Це були люди, які приїздили у Карпати відпочити, подихати чистим гірським повітрям, скуштувати місцевої кухні, попити джинджури та інших смачних настоянок. Цих гостей місцеві любили, адже вони охоче витрачали гроші. Втім, серед приїжджих були й такі, що мали якусь «холєру» – важку хворобу. Ті сиділи по санаторіях, здебільшого пили водичку, тож зиску з них було мало».

Місто сильно постраждало в час війни, згодом його потрохи почали відновлювати. Зараз Яремче строкате, як Шанхай. Тут і уніфіковані китайські сувеніри на ринку, де мали б продавати автентичну крафтову продукцію гуцулів, за ним гобітон – приватний туристичний проект, який відтворює фентезі Толкіна. Довкола центру хаотично розбудовують житлові і туристичні багатоповерхівки, а навпроти вокзалу досі у войовничій позі стоять радянські партизани, увічнені пам’ятником. Попри все, щороку це місто відвідує велика кількість туристів. Гірське повітря, красиві краєвиди Маковиці, ліс з грибами та ягодами є його перевагами. Звідси розпочинається багато туристичних маршрутів та походів в гори та до скель Довбуша.