Європа через посередників

150 євро. Саме стільки, а не офіційно заявлені тридцять п’ять, коштуватиме українцеві звичайнісінька туристична Шенгенська віза на 5-10 днів у Генеральному Консульстві Республіки Польща у Львові. Принаймні, у таку суму «влетять» ті, хто не має необхідних запрошень, не встигне зареєструватися в Інтернеті, але мусить негайно їхати до Польщі і, відтак, вирішить вдатися до послуг «посередників», які працюють під польським консульством у Львові.

...Кілька днів поспіль відкриваю веб-сайт Генконсульства Польщі. Вільні місця для реєстрації з'являються щодня о десятій ранку. Однак уже за кільканадцять хвилин  червоними літерами висвічується напис, що ліміт на сьогодні вичерпано. Отож тим, хто не встиг, не залишається нічого іншого, як рушати на вул. Івана Франка до консульства, під яким стоять два трейлери, у яких бажаючим отримати візу надають послуги з Інтернет-реєстрації.

Ці трейлери - своєрідні казкові «хатинки», де за відповідні «казкові» гроші виконають ваші «візові» бажання. Тут можна зробити копії необхідних документів, одна - формату А4 - коштує 1 грн (альтернативи немає, найближчий ксерокс, розташований неподалік у магазині канцтоварів, давно не працює), отримати страхові послуги.

Щоправда, жодна «хатинка» не має інформації про приватного підприємця, який там працює, та послуги, які може надавати відповідно до дозволів. Самі ж трейлери, що стоять, підперті колодами, серед бруду та калюж, виглядають як мовчазні символи нашої «європейськості».

Ці будки роками працюють нелегально, проте забрати їх звідти, схоже, не може ніхто. Влітку минулого року Галицька райадміністрація намагалася це зробити, однак підприємці подали до суду і... виграли, незважаючи на відсутність дозволів. «Ми подали апеляцію і тепер справа розглядається в Апеляційному суді області», - каже голова цієї райадміністрації Ірина Маруняк.

Відколи Генконсульство Польщі у Львові відновило Інтернет-реєстрацію, біля будок завше є черга, хоча й невелика. Підходять сюди здебільшого люди середнього і старшого віку. Спрацьовані чоловічі руки, хустки на головах жінок... Одразу помітно, що з комп'ютерною грамотою вони не знайомі, тож мусять йти до трейлерів. 

- У вас можна зареєструватись на отримання візи? - запитую тітоньку у віконечку. Вона байдуже зиркає на мене, так, ніби відволікаю її від чогось дуже важливого.

- Так, але на завтра місць вже нема, - відповідає жінка. - На післязавтра можу вас зареєструвати. Потрібно дані закордонного паспорта та ідентифікаційний код.

- А скільки це коштуватиме?

- П'ятдесят гривень.

Непогано... Платити такі гроші за хвилину роботи - коли потрібно лише ввести прізвище, ім'я та номер ідентифікаційного коду - це занадто.

До речі, прогулюючись коло консульства, я не побачила жодного міліціонера, який би патрулював поблизу, хоча начальник ГУ МВС України у Львівській області Василь Пісний запевняв мене, що цьому місцю приділяють особливу увагу і там постійно працюють пости міліції.

Посередників, готових допомогти мені зробити візу, теж не видно, але вони мають бути, незважаючи на те, що на «добровільних помічників» у відкритті віз неодноразово нарікав генконсул Польщі. На трьох посередників навіть відкрили кримінальні справи. Тепер новий керівник міліції області знову обіцяє зробити те, на що не спромоглися його попередники - повністю ліквідувати цей вид «бізнесу» під консульством. Проте чимало знайомих розповідали, що наразі посередники спокійно і досить активно працюють поблизу консульства.

 Підходжу до черги. Незважаючи на те, що Польща уже в зоні Шенгену і умови видачі віз стали жорсткішими, бажаючих отримати їх менше не стало. На візи очікує близько трьохста людей. Решта, очевидно, ще не прийшли, оскільки приймає консульство документи згідно з порядковими номерами реєстрації до вечора. Ті, що стоять, здебільшого люди середнього віку. Судячи із зовнішнього вигляду і розмови - вони не їдуть на культурні обміни, спортивні змагання чи навчання. Візу потребують переважно заробітчани. Чоловіків і жінок серед них приблизно порівну. Більшість очікує мовчки, однак, якщо в когось виникає питання, люди у черзі охоче дають поради: як і що треба робити, чи підійде консульству той чи інший пакет документів. Одному чоловікові радять терміново зробити інше фото, бо те, що вклеєне в анкеті, замале. В іншої жінки в анкеті знайшли помилку, кажуть переписати правильно. До речі, анкети люди заповнюють просто на вулиці: на колінах, бордюрах, ящиках для піску, що колись були встановлені для двірників, та лавці - поруч з бабусями, які торгують там насінням.

Посередників на перший погляд не помітно, проте, як виявилось, потенційних клієнтів вони знаходять самі. Головне - блукати біля черги із розгублено-заклопотаним виразом обличчя, розпитуючи у людей про те, як отримати таку потрібну візу. Буквально за кілька хвилин такого ходіння-розпитування до мене підійшов невисокий хлопець років 27-ми.

- Я бачу, ти тут ходиш. Тобі потрібна віза? - запитав.

- Звичайно, якщо я тут, - відповідаю.

- А яку хочеш?

- Довготермінову, із можливістю багаторазового в'їзду...

- Ого! Хочеш туди-назад їздити? Що, спирт будеш возити? Ти за це 200 євро заплатиш і за п'ятим разом прикордонники не впустять, як побачать по кількості штампів, що заробітчанка. Гарантувати, що зроблю багаторазову візу на 90 днів не можу. В консульстві можуть дати на такий час, але з правом одного в'їзду. Зроби краще на перший раз одноразову, туристичну.

- А така скільки коштує?

- 150 євро. 35 платиш відразу, решту - потім. Я сам все зроблю, в консульство можеш навіть не приходити.

«Цікаво, яким чином такі посередники виготовляють туристичні візи?» - подумала я. Спробувала розговорити посередника - мовчить.

Польська сторона «відхрещується» від своєї причетності до цього. Можливо, вони співпрацюють з місцевими туроператорами? Але для фірми, яка займається таким «бізнесом», мали б існувати певні санкції. Адже, за логікою, якщо я хочу поїхати в Європу як турист, то послугами «посередників» з-під консульства користуватись не буду. Приблизно за ті ж гроші можна собі відкрити не лише візу, а й отримати проживання в готелі, шведський стіл на сніданок та екскурсію містом, в яке їду. А люди, які відкрили собі туристичні візи до Польщі таким чином, здебільшого хочуть не красою польських міст (і не лише, бо внутрішніх кордонів у зоні Шенгену вже нема) помилуватися, а, найімовірніше, заробляти гроші, можливо, навіть «плюнувши» на те, що термін дії візи закінчився. І якщо таких випадків буде багато, подумайте, хто в остаточному підсумку постраждає від санкцій ЄС.

- Ти дійсно можеш гарантувати, що я 100% отримаю Шенгенську візу, якщо дам анкету та гроші і не піду на співбесіду до консула? - питаю посередника наостанок.

- Це тобі тільки консул може гарантувати, але якщо ти погодишся на туристичну, все буде добре, побачиш, - відповідає.

Ця тема посереднику близька і він стає більш балакучим. На прощання розповідає мені про своїх клієнтів та проблеми, які виникали в них з візами. Каже, що буває так, що без проблем довготермінові робочі візи відкривають людям, яким посередники виготовляють «липові» запрошення, натомість тим, хто справді їде на роботу, у консульстві можуть відмовити.

- От в мене знайомий мав дійсно їхати працювати. І що? Не дали йому візи. А чому - невідомо, - знизав він плечима. 

Насамкінець дав мені номер мобільного телефону, ще раз обіцяючи без проблем і черг зробити Шенгенську візу - протягом тижня!

Мабуть, багато людей, яким віза конче потрібна, все ж звертатимуться до таких посередників. Нехай цей спосіб і дорожчий, і сумнівний, але інших варіантів потрапити у Європу в багатьох з них  немає.

Фото з сайту www.ictv.ua