Їх вже немає. Хроніки ностальгії

МАЙКЛ, 18 лютого 200869815

Розташований на західних кордонах імперії, Львів притягував до себе джентльменів удачі й аферистів усіх мастей. Особливо цінувались юги, сибіряки та африканці. Брати слов’яни привозили дуже якісну музику і джинси. Чукчі - гроші, ікру і червону рибу.

 

Їх вже немає на вулицях сучасного Львова. Зникли. Є надія - назавжди. Породжені епохою товарного дефіциту, капітани підпільного бізнесу - фарцовщики, перекупники, спекулянти - створили «тому Львову» недобру славу кримінальної столиці. (До пари Львову додавали Ростов-на-Дону й Одесу).

Правду про цих людей знала тільки міліція. Про їх заробітки ходили легенди. Результати їх діяльності бачили всі. Ми слухали музику, якої не було в офіційному теле- і радіоефірі. Її не продавали. Місто носило одяг і взуття, яке ніде не виставляли як товар, при цьому на Академічній, де зараз «Адідас», був магазин місцевої взуттєвої фабрики «Прогрес». Шизофренія якась. Банка «тупої» розчинної кави місцевого львівського виробництва продавалася в «закритих магазинах», де купували учасники повстання на крейсері «Потьомкін». Навіть продукція фабрики «Світоч» - «Асорті», «Пташине молоко», «Метеорит» - була розкішшю, доступною тільки для комісарів. Майонез, зелений горошок і гречка були дефіцитом, а коньяк «Тиса» міг пити і пив не раз не один студент. Краби, величезні лапи, а не палички з риби, порція - три з половиною рублі, подавалися до пива в пивному ресторані «Колос». Страшно подумати, але ми пили горілку з дубовою зеленою етикеткою «водка» (Андроповка), і на ній не було вісім ступенів захисту. Взагалі зараз це важко уявити, але на пляшці навіть закрутки не було. Її можна було носом відкрити. Водночас ввечері у «Сквозняку», це біля «Жоржа», інтелектуали купували «чорнило» «Золота осінь». Процес купівлі чогось складнішого, ніж пачка сірників, перетворювався на небачену складну комбінацію. Наприклад, якщо ви працювали за кордоном і замість валюти привезли додому чеки, то на вас чекав магазин «Дунай», де були віскі й інші не надто доступні для простого смертного речі. Тому ми купували чеки за 1.80 і йшли в «Дунай». Складні японські парасолі і барвисті хустки для своїх земляків вуйко з Канади купував у «Каштані». Нам, тобто громадянам СРСР, там робити було нічого. Нема нічого дивного, що на початку вісімдесятих минулого століття Львів було центром небаченої комерції. «Ексклюзив і дефіцит» у вигляді антикваріату, одягу, взуття, рідкісних тварин (акваріумні рибки, ящірки і птахи) і, звичайно, радіо- та відеоапаратури продавався на львівських базарах (особливо популярним був «Краківський») і так званих «біржах». Ми жили в герметично запакованій камері. У нас Улан-Батор вважався містом. Виїхати в Польщу могли одиниці, у програмі «Международная панорама» музична формація «Боні М» виконувала пісню протесту «Белфаст». Всю іншу непрогресивну музику можна було почути і побачити на ТБ у новорічну ніч в програмі «Мелодії і ритми зарубіжної естради».

Розташований на західних кордонах імперії, Львів притягував до себе джентльменів удачі й аферистів усіх мастей. З близького і далекого зарубіжжя. Особливо цінувались юги, сибіряки та африканці. Брати слов'яни привозили дуже якісну музику і джинси. Чукчі привозили гроші, ікру і червону рибу. Чорні брати виступали в ролі посередників. Але не весь товар відразу продавався з рук в руки. Багато цінного осідало в комісійних магазинах. 

Чого були варті тодішні львівські комісійні! Японські годинники і магнітофони, ручки «Паркер» і «Монблан», парфуми, телевізори і чеський кришталь стояли на вітринах зараз вже непрацюючого магазину на площі Ринок. Сюди ходили, як на виставку, натовпи людей. А скільки ще не бачили пильні очі прокурора! Куплені у Львові партії джинсів везли в Сургут і Караганду. Відеомагнітофони і фільми - в теплі краї. Бавовняні феодали з Узбекистану сатаніли від касет з еротикою. Антикваріат - це вже вища ліга, його переплавляли в Москву. Але навіть на тлі всіх цих ґешефтів окремо стояли джинсові афери. Ера чоловіка в чорному - куртка, штани, барсетка і кульок «Босс» - тоді ще не настала. Люди поважали кольорову гаму.

Очевидно, студентське середовище, населене вихідцями з дружніх і не зовсім країн, було стартовим майданчиком для майбутніх олігархів і небіжчиків. Фарцовщики жили швидко і часто помирали молодими. Не всі. Літали літаками. Каталися у таксі. Курили не «Орбіту», «Фільтр» чи «Космос», а «Пал Мел» і, це вже вищий ешелон, «Мальборо». Пили вірменський коньяк. Товар переносили у спортивних торбах. Гроші, скручені в рулон, не випускали з рук.

Шалені прибутки створювали неймовірний тиск на голову і викликали нездорову цікавість з боку деяких громадян. Не всі витримували стрес. Часто сідали на стакан, або (тоді це була рідкість) - на наркотики. Деяких загребли активісти і міліція. Левову частку зарізали або пристрілили клієнти, бандити і, звичайно, колеги по бізнесу.

На їх місце приходили інші, продаючи нам брезентові штани, в яких ходив кожен американець. Навіть президент Картер рекламував «Ранглер». «Денім» у Львові носили навіть «затяті вороги Америки» - в'єтнамці, араби й індуси. Існували жорсткі правила експлуатації джинсів. Це вам на «Армані» з «Південного».

Джинси мали були прямі, тверді і темно-сині. Труби. В обтяжку. В перекладі - на вісім розмірів менші. Після труб прийшла мода на помпи, комбінезони і піраміди. Пробували «сотворити погоду» вельветовий матеріал, мармурові джинси і хакі, але вони не протримались довго. Класика - вона і у Львові класика. Труби, офіційно «стрейт», повернулись назавжди. Тепер їх друть, мажуть і прикрашають дикими  аплікаціями. На жаль. Класика 501 «Лівайс», все одно перемагає.

Аси жанру знають, що в шістдесятих навіть такого слова - «джинси» - ще не існувало на наших теренах. Їх називали «техасами». Тоді в комплект нормального чувака до них йшли чорні окуляри «потоп», чеська балонова курточка, мешти Докери і сорочка «містер Ді» з ґудзиками на чотири удари.

Все змінюється у вісімдесятих: зачіску «канадка» витіснила модель «вечірній сихів», «техаси», докери, «містери» зникли. Прийшли чуваки.

Той, хто пам'ятає запах пиріжків з лівером за шість копійок, знає, що тоді означали джинси. Таких штанів не було в цілій Сумській області. Побачити справжні, оригінальні, не палені джинси можна було тільки на зірках балету, артистах хору імені Верьовки і футболістах вищої ліги. Перша ліга, тренери і масажисти носили польські штани «Одра», а гравці і їх коханки - болгарські «Рила». Друга ліга брала штани місцевої фабрики робочого одягу і цеглу та терла їх до втрати свідомості, марно пробуючи досягти ефекту протирання. За джинси давали два роки «на хімії». Це був не одяг, це був своєрідний показник статусу. Студентський дрес-код вимагав джинси вище пояса, бажано білу футболку з написом іноземними буквами, англійської тоді ніхто не знав. Стопи прикривали кросівки. Топ-рівень - це «Адідас», далі йшла «Пума», бронза була у чеської фірми «Ботас». Логічний ряд був простий, як рейки на Польщу.

Якщо ти молодий, прогресивний, тобто в джинсах, то, відповідно, в тебе є реальні шанси сподобатись особам протилежної статі. Винятком були тільки студенти декоративно-прикладного інституту. Богема любила барви типу «Африка у вогні». Їх яскраві лахи було видно з космосу. Стиль називався «фірма зробила один екземпляр і збанкрутувала». В політехнічному роль авангарду світової індустрії моди виконували студенти архітектурного факультету. На тлі їх одягу навіть студенти з Шрі Ланки і Бангладешу виглядали як сучасні біженці з Косово.

Час відчувають навіть комп'ютери. Земля крутиться надто швидко. Техніку і джинси сьогодні можна просто купити на проспекті Свободи. Просто зайти і купити, навіть магазин такий є - Лівайс. Так, ніби десь у Сан-Франциско. Елементарно. Не йти, не шукати, не діставати, не ризикувати, що тобі підсунули палені або просто кинуть. Ні. Зайти, купити і .. захотіти романтики, пригод, відчуття заздрості до іноземних студентів. А нема. На дворі капіталізм. Те, про що ми могли тільки мріяти, нарешті стало реальністю.

 

Фото з сайту www.be-in.ru

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 15

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук