З Покровська до Венеції. Як «Олень. Оригамі» став ВПО

У неділю, 26 жовтня на кількох локаціях у Львові можна було побачити скульптуру Жанни Кадирової «Оригамі Олень», яка стане центральним об’єктом Українського павільйону на 61-й Венеційській бієнале. Скульптура Жанни Кадирової «Олень» із серії «Оригамі», що була встановлена в парку «Ювілейний» у Покровську (Донецька область) у 2019 році.

Олень, якого приблизно рік тому його вивезли з Покровська, «відвідав» Львівський муніципальний мистецький центр, Zenyk Art Gallery та Академію мистецтв.

«Після 2014 року в Україні посилилася державна і суспільна увага до міст на сході України. Парк “Ювілейний” у Покровську збудували ще в 1982 році та присвятили 60-річчю СРСР. Через 36 років, у 2018-му, почалася реконструкція парку й мені запропонували створити скульптуру на постамент, із якого демонтували радянський військовий літак, що символізував військову потужність Радянського Союзу», ‒ розповідає художниця Жанна Кадирова.

У 2024 році, під час евакуації жителів Покровська, ГО «Музей відкрито на ремонт» вивезла скульптуру з зони бойових дій. У муніципальному мистецькому центрі можна було подивитись фільм «ВПО» (створений за участі Наталки Дяченко), який задокументував евакуацію скульптури з Покровська.

Фільм завершується кадрами, коли скульптура, знята з постаменту та закріплена на вантажівці, перетинає межі Донецької області. Було враження, що олень приїхав прямо звідти на цій самій вантажівці до Львова. У організаторів події вийшло поєднати те, що відбувається у фільмі з реальністю. Враження вийшли сильні, а під час мандрів скульптури Україною знімають продовження фільму, цього разу про шлях скульптури до Венеції. Ця картина також стане частиною проєкту у Венеції.

Скульптура перед тим, як залишити Україну, встигла побувати у Ясині, Києві, Івано-Франківську і, нарешті, у Львові.

Нагадаємо, український павільйон на 61-й Венеційській бієнале представить проєкт «Гарантії безпеки». Його акторкою є художниця Жанна Кадирова за кураторства програмної директорки Промприлад Артцентру Ксенії Малих та історика, голову ГО «Музей відкрито на ремонт» Леоніда Марущака. Проєкт порушує тему невиконаних гарантій безпеки, заради яких Україна позбулася свого ядерного арсеналу.

Саме тому скульптура «Оригамі Олень» є символічною. Вона була встановлена у парку Покровська на постаменті, на якому стояв радянський літак. У 2024 році її евакуювали із Покровська до Вінниці. На експозиції у Венеції також представлять архівні матеріали, пов’язані з Будапештським меморандумом.

Олень у Покровську (фото Промприлад Артцент)

Тобто скульптура, що планувалась як сучасне переосмислення традиційної паркової анімалістичної скульптури стала символічною: спочатку йшлося про демілітаризацію України, а потім доля оленя, який був змушений залишити дім та мандрувати світом у пошуках притулку, повторила долю тих українців, яких війна вирвала зі звичного середовища.

Скульптуру відливали з бетону прямо на місці, у Покровську, вона не була пристосована до переміщень, тож оленя довелося просто зрізати з постаменту, фактично вирвати з корінням. Річ, звичайно, суто технічна, але вигляд скульптури, що не може стояти без сторонньої допомоги, а змушена по суті висіти в повітрі, викликає сильні емоції.

«Для нас це не просто садово-паркова скульптура ‒ це символ сучасності в контексті трансформацій історичних наративів в публічному просторі. А теперішня історія скульптури та всіх процесів довкола неї ‒ це символ сучасних поневірянь символів минулого на тлі викликів сучасності», ‒ додає співкуратор проєкту, історик Леонід Марущак.

«Доля скульптури підсвічує важливі віхи історії України: на заміну радянському реактивному літаку з’явилася скульптура оленя, традиційна для паркового мистецтва мирного часу. Демілітаризація, пов’язана з підписанням Будапештського меморандуму, привела не тільки до поступової зміни вигляду публічних просторів України, але й до загального пацифістського настрою українського суспільства. А втім, гарантії безпеки, заради яких Україна позбулася третього за потужністю ядерного арсеналу у світі, виявилися марними. Тож цим проєктом ми хочемо нагадати світовій спільноті, що пацифізм ‒ це привілей, якого ми зараз не маємо», ‒ пояснює співкураторка проєкту, програмна директорка Промприлад Артцентру Ксенія Малих.

Леонід Марущак: «А що далі?»

Леонід Марущак

Коли відбувалась евакуація скульптури, вже малася на увазі її участь у бієнале?

Ні, ідея з'явилася цього року, коли ми усвідомили весь символізм, пов'язаний з цією скульптурою. Відомо, що олень був встановлений на постаменті від радянського бомбардувальника, носія ядерної зброї. Цей літак був у 2005 році демонтований та зданий на брухт.

Це відбулось після того, як у 1994 році Україна підписала з цивілізованим світом Будапештський меморандум. І, власне, на тлі цього ми хочемо продемонструвати світові, на що ми, власне, орієнтувалися, коли спокусилися на ці міфічні гарантії безпеки. Ця «гарантія» призвела до того, що в нас клапоть за клаптем відбирають територію, чого насправді не мало статися, тому що саме територіальна цілісність та суверенітет мали гарантуватись Будапештським меморандумом.

На Венеційському бієнале олень буде представлений у підвішеному стані, в такому приблизному вигляді, як його демонтували, на стропах. Цей момент відриву потрібен, щоб поставити питання: а що далі?

Тому що насправді це не лише рефлексія щодо озброєння, яке ми втратили. Це роздуми про нашу монументальну традицію, яка змінилась на тлі пацифізму, коли, як у випадку з Покровськом, замість військового літака з’явилась садово-паркова скульптура в стилі японського оригамі.

Рано чи пізно війни закінчуються, і виникає багато запитань; Зокрема як ми будемо ставитися до історії. Йдеться не лише про гарантії безпеки 1994 року, а й про ті, які зараз часто з'являються в інформаційному просторі, вже як певний мем стосовно українських реалій.

Де буде український павільйон у Венеції?

На жаль, Україна не має власного павільйону. І навіть у цій історії є дуже цікава деталь, тому що свого часу саме український меценат Терещенко побудував для тодішньої Російської імперії павільйон, який перейшов у спадок Російській Федерації після приходу радянської влади, а потім розпаду Радянського Союзу.

Україна вже декілька років отримує від бієнале павільйон в оренду. Він є не дуже зручним, тому ми розмірковуємо над тим, як можливо використати сам простір Джардіні для того, щоб представити цей проєкт.

У 2022 павільйон, який належить Росії закрили. Яка зараз ситуація? Бо відомо, що кінофестиваль, який входить до також до бієнале підняв російський прапор.

Ми сподіваємось, що його не відкриють, тому що це дуже неправильно буде пускати туди росіян, щоб давати можливість їм бути видимими та почутими на таких потужних мистецьких майданчиках, які є насправді дуже хорошим методом критичного висловлювання й аналізу того, що відбувається у світі.

Щодо російського прапора, то Україна висловила ноту протесту. Такі речі потрібно робити. Я думаю, що це не випадковість. Я думаю, що таким чином Росія через своїх посіпак в Європейському Союзі й по всьому світу робить перевірки на, як то кажуть, на вошивість, перевіряє реакцію. Тому на це потрібно реагувати. Адже ця країна ніколи не заспокоюється і завжди тримає курс на захоплення не лише територій, а і електоратів навіть поза межами своєї країни.

Розкажіть, будь ласка, як олень буде їхати до Венеції.

Львів – останнє місце в Україні, далі він за кордон поїде. Його перевантажать на іншу вантажівку, яка поїде до Польщі. У Білостоку в грудні буде персональна виставка Жанни Кадирової. А вже на початку наступного року він попрямує до Венеції. Це насправді буде ще той виклик, бо в тому місці, де відбувається бієнале, у Джардіні, немає дороги, доведеться його якось вантажити на човни. Так що цей олень матиме багато пригод.

Ви вже бачили фільм «ВПО» про його евакуацію з Покровська, тепер буде створена наступна серія, яка покаже поневіряння цього оленя, який, по суті, є об'єктом культурної спадщини. І він змушений поневірятись, в прямому сенсі цього слова, по всьому світу. Бо коли закінчиться бієнале, що далі? Куди його везти? Додому не повезеш. Привезти в Україну, встановити як садово-паркову скульптуру? Чи він стане повноцінним музейним експонатом?

Але дуже добре, що підіймаєте ці складні теми, з якими ми живемо і боремось.

Нагадаємо, 61-ша Венеційська бієнале відбудеться з 9 травня до 22 листопада 2026 року.

Довідка:

Жанна Кадирова

Жанна Кадирова ‒ українська художниця, чия практика зосереджена на темі російської агресії в Україні. Мисткиня також відома своїми скульптурами, інсталяціями та проєктами, що досліджують урбаністичні простори. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі візуального мистецтва (2025), переможниця першої премії Her Art Prize, заснованої Marie Claire France та Art Paris (2025), отримала головну премію PinchukArtCentre Prize (2013) та премію імені Казимира Малевича (2012). Живе і працює в Києві.

Ксенія Малих ‒ українська мистецтвознавиця, кураторка, дослідниця сучасного мистецтва та програмна директорка Промприлад Артцентру (новоствореної культурної інституції в Івано-Франківську). Керувала дослідницькою платформою PinchukArtCentre, є співзасновницею артцентру Closer та кураторського об’єднання OK Projects.

Леонід Марущак ‒ історик, дослідник української культурної спадщини, куратор, викладач, голова ГО «Музей відкрито на ремонт», співзасновник мистецької ініціативи «Де Не Де», член експертної комісії з питань обліку об’єктів культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України (2021-2024), експерт освітньої платформи MriyDiy для вчителів.

Промприлад Артцентр ‒ це нова культурна інституція в Івано-Франківську. Простір розташований на території інноваційного центру «Промприлад».

Громадська організація «Музей відкрито на ремонт» створена громадським об'єднанням та мистецькою ініціативою «Де Не Де» задля евакуації історико-культурних цінностей з музеїв та приватних колекцій (зокрема й музейного фонду України) із зон з активною фазою бойових дій та зон ризику