«Зарыть топор войны»

IQВолодимир Павлів, 11 січня 201210135499
«Зарыть топор войны»

Ця стаття – про потребу російсько-галицького примирення. Тобто про потребу примирення між галичанами українського та російського походження. Ворожнеча між нами має місцями глибоке коріння, але не можна жити тільки минулим.

На день сьогоднішній вороже ставлення до наших співгромадян російського походження є вже нелогічним, несправедливим, непорядним і нераціональним.

Для початку погодьмося з тим, що росіянами серед нас – тих, хто вважає себе галичанином руського походження – є всі ті, хто себе росіянином вважає. А тепер уявімо собі ситуацію, коли приязно налаштований росіянин, він же – мешканець Галичини у другому або й третьому поколінні, потрапляє у «патріотичну українську» компанію. Якщо він з міркувань коректності і доброзичливості говоритиме доброю українською і ніяк не виявлятиме свого відмінного походження, то що він найімовірніше почує в розмовах «серед своїх»? Без лайки на адресу «москалів» навряд чи обійдеться. Так і виходить, що тим нашим російським співгромадянам, які намагаються виявляти щодо нас лояльність і коректність, ми платимо чорною невдячністю і звичайним посполитим хамством.

Що їм залишається робити надалі, щоб уникнути таких прикростей? Правильно – говорити російською завжди, щоб відразу заафішувати свою «інакшість» і позбавити себе неприємних конфузів. (Так, до речі, часто буває і з галичанами єврейського чи польського походження). У такій ситуації наша поведінка є, принаймні, нелогічною. Бо не можна очікувати від представників національних меншин лояльності до української держави і так званої «титульної нації» і водночас ображати їх ксенофобською риторикою і лексиконом.

Перейдімо до справедливості. Несправедливо і нечесно робити з росіян у Галичині заручників політики Кремля щодо України. Нечесно обтяжувати сьогоднішніх російських мешканців Галичини виною за дії СРСР у стосунку до галичан у повоєнний період та в роки радянського застою, бо більшість із них не мала з цим нічого спільного. У кожному разі, в цивілізованих суспільствах будь-які претензії чи звинувачення повинні мати персоналізований, а не загальнонаціональний характер.   

Русофобія багатьох «корінних» галичан несе в собі також помітну дозу непорядності. У світі, до якого ми хотіли б належати, непорядно, проголосивши себе «титульною нацією», дискримінувати національні меншини. А підстави для такої оцінки ситуації є. За переписом населення з 2001 року тільки у Львові проживало понад 65 тисяч росіян за паспортом. Реально ж – включаючи і росіян за вибором – російська спільнота є значно більшою. Російських шкіл у місті замало, щоб помістити усіх росіян шкільного віку. У місті «багатьох культур» немає жодного російського театру, хоч був. Російський Культурний центр існує ізольовано від загальної «культурної мапи» міста, а ще й час від часу служить об’єктом для хулігансько-націоналістичних ексцесів. До речі, навіть «європейсько-ліберальна» українська інтелігенція міста чи краю жодного разу не засудила публічно такі інциденти.

Нелогічна, несправедлива і непорядна позиція не може бути раціональною. А раціональна позиція і адекватна поведінка – це головне з того, чого бракує українському народові загалом, а галичанам зокрема. З іншого боку, без раціональної позиції і адекватної реакції на виклики сучасності важко, або й неможливо досягти добробуту у себе вдома і заслужити на повагу як ближнього, так і дальнього зарубіжжя. 

Ірраціональність галицької русофобії тим більш прикра, що російська спільнота Галичини, судячи з поведінки і заяв її лідерів – керівників громадських організацій, готова до співпраці, конструктивного діалогу і, дозволю собі на припущення - до інтеграції у єдину галицьку родину різних народів, звісно, на цивілізованих умовах.

Як приклад такої готовності можемо трактувати неучасть тотальної більшості росіян Львова у подіях 9 травня і, як наслідок - відсутність подій 22 червня цього року. Все це, як на мене, продемонструвало, що львівські росіяни не є базою для провокацій, тому й самих провокаторів довелось експортувати до Львова зі сходу.

Було б безглуздо й безвідповідально не залучити російську спільноту Галичини до справи розвитку та зміцнення краю і міста. Але для цього ми – нинішні господарі Галичини - мають першими простягнути руку примирення і партнерства. Звісно ж, що насправді під «ми» слід розуміти галицьких патріотів, публічних осіб ліберального способу мислення, представників місцевого самоврядування і місцевого політикуму, для яких слова про зміцнення Галичини і добробут галичан не є порожньою чи принагідною риторикою. Росіяни Галичини мають відчути себе повноправним і повноцінним учасником всіх процесів, що йдуть у цьому напрямі. А для цього демонстрація бажання примирення і партнерства має відбутися не тільки на рівні слова, але й дії – нехай жесту на початок.

Якого жесту? Треба подумати разом. Є ж приклади. Вже кілька років поспіль українці спільно з поляками покладають квіти до могил солдатів на меморіалі УГА і «цвинтарі Орлят», і моляться за упокій душ тих, хто 1918 року боролися одні проти одних за владу в Галичині і Львові. Якщо ми можемо примиритися з поляками, то чи можемо ми собі уявити акт спільного покладання квітів, наприклад, на могили Січових Стрільців і на гробівці російських солдат на Пагорбі Слави? Як сказав хтось з великих – «будьмо реалістами, думаймо про неможливе!».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 499

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Hohlokacap 8 лютого 2012, 14:51

    Не хвастайтесь. Как Богу угодно, так и будет.

    "Для вас - Русь та Росія це одне (хоча зараз ви цього не можете стверджувати, бо сучасна РФ - це НеРусь), для українців же - Україна є Руссю, а не Росія."

    Эти польско-украинские тезисы построены исключительно на лжи; в указанной ниже статье приведены исторические источники, начиная с 10 века, которые однозначно показывают, что Россия=Русь.

    Господь лжецам не помогает.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Д_Михайлович 8 лютого 2012, 12:50

    Україну ви вже більше ніколи не зможете заперечити чи заборонити. Для вас - Русь та Росія це одне (хоча зараз ви цього не можете стверджувати, бо сучасна РФ - це НеРусь), для українців же - Україна є Руссю, а не Росія. Гадаю, що обидві сторонни мають рацію, а Росія не має права монополізувати спадщину Русі за собою, відмовляючи в цьому Україні як нібито «польсько-австрійській змові проти Росії». Пропоную покласти край дискусії, можу для вас ще процитувати уривок зі спогадів гетьмана Української держави, генерала Російської імператорської армії Павла Скоропадського, про помилковість поглядів великоросів на Україну як на штучний антиросійський польсько-австрійський проект:
    «…Эти великороссы совершенно не понимали духа украинства. Простое объяснение, что все это вздор, что выдумали украинство немцы и австрийцы ради ослабления России – неверно. Вот факт - стоило только центральному русскому правительству ослабнуть, как немедленно со всех сторон появились украинцы, быстро захватывая все более широкие круги среди народа. Я прекрасно знаю класс нашей мелкой интеллигенции. Она всегда увлекалась украинством: все мелкие управляющие, конторщики, телеграфисты всегда говорили по-украински, получали «Раду», увлекались Шевченко, а этот класс наиболее близок к народу. Сельские священники в заботах о насущном пропитании своей многочисленной семьи под влиянием высшего духовенства , которое до сих пор лишь за малым исключением все великорусское (московского направления), не высказывается определенно. Но если поискать, то у каждого из них найдется украинская книжка и скрытая мечта осуществления Украины. Поэтому когда великороссы говорят: украинства нет, то сильно ошибаются, и немцы и австрийцы тут не при чем, т.е. в основе они не при чем.
    Конечно, общение с Галицией имело громадное значение для усиления украинской идеи среди некоторых кругов. Но это общение произошло естественно, тут ни подкуп, ни агитация не имели существенного значения. Просто люди обращались во Львов, т. к. отношение ко всему украинскому в этом городе было свободно. Естественно, что со временем за это украинство ухватилось и австрийское правительство и немецкое, но я лично убежден, что украинство жило среди народа, а эти правительства лишь способствовали его развитию, поэтому мнение великороссов, что украинства нет, что оно искусственно создано нашими бывшими врагами – неверно. Так же точно неверно, что к украинству народ не льнет, народ страшно быстро его воспринимает безо всякой пристегнутой к нему социальной идеи.
    ….. Великороссы совершенно не признают украинского языка, он говорят: «Вот язык, на котором говорят в деревне крестьяне, мы понимаем, а литературного украинского языка нет. Это – галицийское наречие, которое нам не нужно, оно безобразно, это набор немецких, французских и польских слов, приноровленных к украинскому языку….
    ….Но верно и то, что литературный украинский язык существует, хотя в некоторых специальных вопросах он еще и не развит. Я вполне согласен, что например, в судопроизводстве где требуется точность, этот язык нуждается в еще большем развитии…Вообще же это возмутительно-презрительное отношение к украинскому языку основано исключительно на невежестве, на полном незнании и нежелании знать украинскую литературу.
    Великороссы говорят: «Никакой Укрианы не будет», а я говорю: «Что бы ни было. Украина в той или иной форме будет. Не заставить реку идти вспять, так же и с народом, его не заставишь отказаться от его идеалов. Теперь мы живем во времена, когда одними штыками ничего не сделаешь»
    Прямо як для вас, Хохлокацапе, писав гетьман Павло Скоропадський майже сто років тому.
    «Велику правду для усіх єдину
    Наш гордий клич народові несе:
    «Вітчизні ти будь вірний до загину,
    Для нас Вкраїна вище понад все».
    «Зродились ми великої години» (гімн ОУН)

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Hohlokacap 7 лютого 2012, 19:22

    Д_Михайлович, где Вы слов таких набрались? Какой "проект", кем создан, кто реализовывал?
    Были десятки миллионов мужиков-селян на просторах огромной России-Руси, которые называли себя руский, рускый, рускай, руской, русин и т.п. (кстати, слово "руССкий" с произнесением пары "СС" никто и сейчас не говорит - только пишут, этимологически). Ну были чиновники и интеллигенция, которые писали про "великороссов-малороссов"...
    Было государственное и земское образование, дававшее простонародью знание русского литературного языка, стремительно растущие города, принимавшие миллионы селян, говорившие на русском литературном. Вот и весь "проект" - просто сама жизнь.

    Шукати общего и не надо. Русь и есть Россия, по-гречески. Все мы, Россия Великая+Малая+Белая вместе = Россия, а не Эрефия, которая на самом деле = Великороссия, т.е. лишь часть России.

    Прежде, чем что-то создавать, надо для начала перестать лгать на уровне словоупотребления. Это я о мнимой разнице слов РОССИЯ и РУСЬ - любимом коньке коммуно-свидомых. Это ещё от ляхов идёт.

    Статья русского эмигранта-византиниста А.В.Соловьёва "Византийское имя России" (Византийский временник. Т.XII. 1957):
    http://www.box.com/shared/y7dge2s2uv

    Прошу Вас это прочитать. Там на фактах изложено, что РОССИЯ=РУСЬ, начиная с 10 века.

    Нынешняя Москва - клоака, от которой гниение распространяется на всю Русь. Какой дурак будет предлагать соединяться с такой "столицей", которая подводит к гибели подведомственное ей население?

    Русь заново придётся строить, боюсь, что из развалин. Москва в нынешнем виде, со всем её развратом, коррупцией и прочим бл....вом должна пойти под бульдозер. Оно уже к тому идёт. Эрефии осталось год-полтора, два максимум. Развал нарастает. Мы, живя внутри этого рукотворного бардака, видим что это "государство" движется к пропасти. А за ним туда волокётся и народ. Печально.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук