1 квітня українські військові звільнили містечко Буча поблизу Києва, яке близько місяця було під російською окупацією. Разом із військовими до міста потрапили й журналісти, які задокументували жахливі злочини російських окупантів – вбивства цивільних, тіла яких лежали просто на вулицях, у каналізації та братських могилах.
Фото жіночої руки, яке зробив фотограф Reuters Зохра Бонсемра, облетіло перші шпальти світових ЗМІ. Характерним на фото є манікюр жінки – червоний із білим серцем на безіменному пальці. Саме завдяки йому її опізнали родичі та знайомі.
Це – Ірина Фількіна. ZAXID.NET переповідає обставини смерті Ірини та публікує спогади рідних про неї.
***
«У неї вперше в житті з’явилася власна косметика»
У квітні Ірині Фількіній мало виповнитись 53 роки. Вона працювала операторкою котельні в Києві, а на початку 2022 року записалася на курси з візажу. Саме її викладачка, візажистка з Гостомеля Анастасія Субачова, першою впізнала на фото з червоним манікюром свою ученицю Ірину.
«Жінка на цьому фото, яке облетіло Україну, світ, кожну соцмережу – це моя клієнтка Ірина, яка ходила до мене на уроки макіяжу для себе. Останній урок був 23 лютого», – написала Анастасія 4 квітня у Facebook.
Характерний червоний манікюр вона зробила на День святого Валентина, готувалася до концерту Олі Полякової та в переддень війни завершила курс із візажу. Того дня, пригадує Анастасія, Ірина вперше отримала власну косметику й тішилась, що їй вдаються уроки макіяжу.
«Вона збиралася на концерт Полякової, завела Instagram і викладала туди всі свої фантастичні події і радості. Вона тримала мене за руку і казала: "Доню, я на старості років нарешті зрозуміла найголовніше - треба любити себе і жити для себе! І нарешті я буду жити, як я хочу! Тож і ти живи зараз, як хочеться душі, не для чоловіка, а для себе!"», – згадує візажистка.
Ірина Фількіна під час уроку з макіяжу
«Вона не доїхала додому 15 хвилин»
Коли почалася війна, Ірина жила у місцевому «Епіцентрі», де годувала людей, що ховалися від обстрілів, та готувала їжу для українських військових. 5 березня Ірина Фількіна намагалася виїхати з Бучі однією з машин, яка евакуйовувала людей із торгового центру за місто, але їй не вистачило місця. Тож вона вирішила повернутися додому на велосипеді. За 15 хвилин їзди від дому її розстріляли російські військові.
«Повертаючись додому, там, де для кожної людини, як мені раніше здавалось, найбезпечніше місце. Її розстріляли посеред вулиці, не доїхала 15 хвилин, кулею в розмір з мій палець», – написала на своїй сторінці в Instagram одна з двох доньок Ірини Ольга Щирук.
Ірина Фількіна з донькою Ольгою
26-річній Ользі вдалося виїхати за кордон у перші дні війни. В інтерв’ю CNN вона розповіла, що востаннє говорила з мамою, коли та на велосипеді поверталася додому, на околицю Бучі. Потім майже місяць зв’язку з нею не було, однак вона сподівалася, що мама жива. 1 квітня, у день народження Ірини, вона отримала відео, на якому тіло її мами лежало посеред вулиці в Бучі.
Вона була відома всім друзям як «мама Іра», люди любили її схильність підтримувати всіх навколо. Коли два роки тому Ірина вперше в житті поїхала на море в Єгипет, «усі в готелі закохалися в неї. Вони казали: "Мамо Іро, повертайся"», пригадує її донька.
Ольга Щирук до останнього сподівалася, що мама жива і їй вдалось заховатися від окупантів десь у підвалі. 5 квітня українські військові повідомили сім’ї, що Ірина Фількіна померла, однак забрати її тіло та поховати родина не може, оскільки спершу тіло матері мають відправити на експертизу.
Ольга створила фонд, щоб допомагати українцям, які постраждали від війни.
Я хочу, щоб фотографія її руки стала символом нових починань. Цей символ говорить окупантам, що вони можуть зробити з нами все що завгодно, але не можуть забрати головне: любов. Любов людей, якої вони не мають», – каже Ольга.
У коментарі польському телеканалу Fakty Ольга уточнила, що гроші, які благодійники будуть перераховувати у фонд, передасть на допомогу українським дітям, які втратили на війні батьків.
***
Станом на 7 квітня за даними міської ради відомо, що росіяни вбили щонайменше 320 місцевих мешканців. Їхні тіла знайшли на узбіччях міських вулиць, у каналізаціях та братських могилах. Їх вбивали просто на вулиці, декому зв’язували руки і стріляли в потилицю, частина вбитих – неповнолітні.
Вбитими і зі слідами тортур знайшли старосту села Мотижин, що на Київщині, Ольгу Сухенко, її чоловіка Ігоря та сина Олександра, яких викрали 23 березня. Тіла Ольги та Олександра були в братській могилі, а Ігоря – в каналізації. Обабіч траси за 20 км від Києва виявили тіла кількох роздягнених жінок, загорнутих у ковдру. Росіяни намагалися їх спалити.
РФ звірства своїх військових заперечила, а фото з міста назвала фейковими. Однак супутникові знімки, зроблені в середині березня свідчать, що тіла вбитих людей тривалий час перебували там, де їх знайшли після відходу російських військ.
Ми використовуємо