Жіночі історії
Суспільство

Жіночі історії

Про що говорили 8 березня львівські феміністки і феміністи

Мар'яна Вербовська, 9 березня 2016 1466 0
фото Юлії Адмірал

«Львівська бруківка нарешті дочекалася своїх феміністок! Минулого року «Феміністична майстерня» провела жіночий марш у Львові вперше за багато років. Цього року урізноманітнили акцію, проведемо демонстрацію з воркшопом, усім охочим пропонуємо намалювати свій плакат», – розповідає Лілія Тулупенко, активістка «Феміністичної майстерні».

За годину до акції  у офісі «Феміністичої майстерні» домальовують плакати і дописують списки гасел, з якими вийдуть на вулицю. Подію «Чому мені потрібен фемінізм?» запланували, аби публічно поговорити про політичний контекст цього дня, привернути увагу до дискримінації та гендерної нерівності в Україні.

«Моє тіло – моє діло», «Геть усі патріархати – фемінізм у кожну хату», «Кухня і мода – це не свобода», «Я людина, а не репродуктивний орган» – лише частина гасел, які озвучать з нагоди Восьмого березня біля університету ЛНУ імені І.Франка.

Акцію до  8 березня організовують вдруге, торік близько 30 активісток пройшли Львовом, щоб привернути увагу до проблем жінок, реакція на подію була неоднозначна.

«Реакція на такі заходи є завжди. Коментарі у соцмережах  пожвавлюються за день до акції і день після неї. Як правило, це повне нерозуміння, що ми робимо і для чого», – розповідає Лілія Тулупенко.

Сама «Майстерня» – це громадська ініціатива за рівність чоловіків та жінок, проти домінування, насилля, дискримінації та сексизму. Її понад рік тому заснували кілька активісток у Львові.

Поки у сусідній кімнаті дівчата тренуються кричати гасла, Лілія зауважує, що на неадекватні коментарі особливо не звертає увагу, для неї це лише ознака того, що подібні події треба влаштовувати  частіше, аж поки в людей не зникне спротив.

Свою акцію дівчата назвали співзвучно зі світовим хештегом #меніпотрібенфемінізм. Люди з різних куточків світу у фейсбуці протягом останніх кількох місяців пояснювали чому треба досягнути рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав для жінок.

Поруч з акцією «Феміністичної майстерні» свій мітинг влаштували й анархісти з групи «Чорний світанок»

Окрім того, дівчата долучилися до українського флешмобу «Жінка, яка мене надихає». Для цього на сторінці «Майстерні» написали про успішну жінку і затегали відомих людей, які, за умовами флешмобу, мають долучитися до акції – міського голову Андрія Садового, медіакритика Отара Довженка, депутатку Ірину Подоляк, президентку Форуму видавців» Олександру Коваль, СЕО Львівського міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів Ольгу Райтер. Усі тепер повинні написати пост про жінок, які дарують їм натхнення.

«Свідомо залучили людей, які мають соціальний капітал, щоб вони допомагали переосмислювати це свято. Нам би також хотілося, щоб наш президент вітав жінок не тільки зі святом весни і краси, а гідно вшановував цей день боротьби за права і усіляко сприяв подоланню гендерної нерівності в країні», - резюмують у «Феміністичній майстерні».

***

— Ви знаєте, що це за акція?, - запитує 80-річна пані Ірина у дівчат біля пам’ятника Івану Франку навпроти університету.

— Акція до Міжнародного дня солідарності жінок. Розказуємо, що це не свято ніжності і краси, а важливий день, коли треба поговорити про наші права. Не треба дарувати квіти і цукерки, треба бути рівними щодня, - відповідають активістки.

— Невже комусь це свято заважає? Що поганого, що жінкам дарують квіти?

— Ми за те, щоб жінок поважали щодня, а не один день.

— Як себе поставили, так до вас і ставляться, понадягали на себе, а потім дивуються…

Подібний діалог повториться іще кілька разів.

Поки пані Ірина йде, активісти і активістки у гучномовець розповідають про дискримінацію жінок. Біля університету зібралося понад двадцять активістів, трохи менше людей зупиняються і слухають їхні промови. Зупиняється чимало чоловіків, більшість із них іронічно усміхається, кілька ж простояли від початку акції і до кінця.

Чверть тих, хто тримає плакати – хлопці, кілька приховали обличчя пов’язками.

«Я прийшла сюди тому, що зараз у нашому суспільстві багато спекулюють на темі фемінізму і Восьмого березня. Прикро чути, що хочуть відмовитися відзначати цю дату або ж натомість святкувати День матері. Цей день дуже важливий, ми говоримо про виклики, які перед нами стоять.

Вдало сказали мої товаришки, що святкувати 8 березня все одно що відзначати День боротьби зі СНІДом. У цей день ми повинні говорити про права жінок. В Україні все ще є з цим проблеми, маю на увазі дискримінацію. Це відбувається не тільки словесно, навіть в університетах дозволяють собі такі фрази як «Ви все одно скоро вийдете заміж, навіщо вам навчання». Потім дівчатам важче влаштуватися на роботу, бо роботодавці відмовляються оформляти потенційних «декретчиць», - розповідає Марта Пересада, активістка «Феміністичної майстерні».

Марта закінчує свій виступ темою репродуктивного насилля. Йде мова про те, що дівчатам з маленького віку розповідають, що вони майбутні матері, у дорослому віці їм дорікають відсутністю дітей і співчувають, що життя не склалося. Натомість чоловікам дуже рідко хтось  каже, що їхній обов’язок  - стати батьком.

Між виступами активістки б’ють у барабан та вигукують підготовані гасла. За кілька хвилин гучномовець передають наступній спікерці. До акції приєднуються Оксана Кісь, кандидатка історичних наук та гендерна експертка, та Олена Синчак, мовознавиця, співавторка підручника «Ґендер для медій».

Наступна тему, яку розповідають через гучномовець – розрив оплати праці чоловіків і жінок. Згідно з даними Міністерства соцполітики різниця між зарплатнею чоловіка і жінки складає 22%.

Серед натовпу вирізняються два хлопці з кольоровими плакатами «Я – фемініст» і «Патріархат #зрада». 

«Я вперше на феміністичній акції, але маю відразу кілька причин, щоб бути тут. По-перше, щодня бачу, що жінок у нашому суспільстві утискають, як удома так і на роботі. По-друге, у мене є сестра, яка на 13 років молодша, я не хочу, щоб вона відчувала упередження та стереотипи щодо своєї поведінки, коли буде дорослішати. По-третє, я ЛГБТ-активіст, цей рух дуже переплітається з феміністичним. Дуже часто геїв зараховують до жінок, від системи патріархату страждає і ЛГБТ», - каже Олександр.

Хлопець пригадує, що часто під час пар викладачі дозволяли собі присоромлювати одногрупниць словами «Ви ж жінки, вам ще родити, що ж ви робите…». Інший приклад, подруга хлопця нещодавно проходила співбесіду у ІТ-компанії на посаду веб-девелопера, після розмови їй відверто сказали що скептично ставляться до жінок у цій галузі і не взяли на роботу.

Поруч з Олександром стоїть Павло, він прийшов на акцію, бо вважає від дискримінації страждають і чоловіки, і жінки.

«Я працюю в HR - кадровій службі - цю сферу вважають дуже фемінізованою. Часто наочно стикаються з дискримінацією своєї статі. Приходять і прямим текстом кажуть: «Підкиньте нам в HR симпатичну дівчинку». Це ж ображає і жінок, і чоловіків! Думаю, що треба влаштовувати такі акції доти, доки будуть лунати безглузді фрази «ти баба» і «ти мужик». Наявність члена не робить нікого вищим», - резюмує Павло.

Поруч проходять молоді мами з дитячими візочками і обговорюють плакат «Я людина, а не репродуктивний орган».

«Їм просто нема чим зайнятися», - кажуть дівчата і пришвидшують ходу.

«Ми виходимо з конкретними повідомленнями, дуже багато людей про них або не думають, або не знають. У нашій акції просвітницька мета, класно буде, якщо для когось це стане стимулом бути свідомим і освіченим у цьому плані», - підсумовує мету акції Йош, активістка «Феміністичної майстерні».

На прощання організаторки запрошують усіх прийти на вечірку, де гратимуть музику винятково діджейки. Усі танці присвятять підтримці свободи, рівності і сестринства.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук