Американські міфи. Вибори, правова система

Американські українці старшого покоління голосують за республіканців, бо вважають, що від демократів йде розпуста й поблажливе ставлення до суспільних вад. Молодь не хоче воювати, тому не підтримує Мак Кейна.

Вибори

Американці голосують частіше за будь-який інший народ у світі. Починаючи з 18-річного віку вони отримують право обирати президента, сенаторів, конгресменів, депутатів законодавчих органів штатів, губернаторів, мерів, суддів, шерифів і т.д. Серед найнезвичніших виборчих посад - окружний слідчий, члени комісії з догляду за деревами і міськими кладовищами. Посад, на які обирають у США, понад 600 тисяч. На посаду губернатора може кандидувати американець із набутим громадянством. А балотуватися на посаду президента може лише громадянин або громадянка, народжені у США.

2008 рік - особливий у виборчій історії США. Дуже вірогідно, що президентом вперше в історії держави стане жінка або чоловік-афроамериканець. Вперше за 80 років на цю посаду не кандидують ні діючий президент, ні віце-президент. Листопадові вибори 2008 будуть і парламентськими, і президентськими. Специфікою американських виборів є те, що президента обирають не прямим всенародним голосуванням, а через колегію виборників. Тобто, мешканці кожного штату вибирають склад Колегії виборців і визначають, за кого уповноважені особи мають проголосувати. Така система створена у рамках федерального державного устрою. Вважається, що без цього результати виборів визначали би штати з найбільшим населенням (такі як Каліфорнія). А малонаселені штати не впливали би на загальнодержавний результат.

Ще одна особливість президентських виборів в Америці - проведення праймеріз (попередніх виборів), які власне зараз проходять у країні.

Збирання коштів для виборчої кампанії не оповито таким ореолом таємничості, як в Україні. «Я дав гроші на вибори Мак Кейна», - відкрито каже мій знайомий. Фінансові пожертви на підтримку виборів політичного фаворита - буденне явище для США.

Головними претендентами на пост президента США у 2008 році від Демократичної партії є сенатор від штату Іллінойс афроамериканець Барак Обама та Гіларі Клінтон, сенатор від штату Нью-Йорк, дружина екс-президента США Біла Клінтона. Від Республіканської партії на найвищу  державну посаду претендують сенатор від штату Арізона Джон Мак Кейн (ветеран війни у В'єтнамі, який провів у полоні 5 років), колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, колишній губернатор Арканзасу Майкл Гаккабі, колишній губернатор Массачуссетсу Мітт Ромні. На момент написання статті єдиним кандидатом від республіканців було висунуто Джона Мак Кейна, а змагання між демократами ще тривають.

Аналітики вважають більш ймовірною перемогу демократів, оскільки останні 8 років країною керував президент-республіканець. У Конгресі США вже нині кількісно домінують демократи.

На війні як на війні. Ця сентенція відображає гостроту баталій між кандидатами у президенти під час теледебатів, полеміки у пресі. Улюблена форма передвиборчої агітації, або радше контрпропаганди, - оприлюднення компромату на опонента. Барак Обама змушений виправдовуватися щодо своєї близькості до чиказького пастора Джеремі Райта, відомого своїми антиамериканськими виступами. Помічниця Гіларі Клінтон Джеральдін Ферраро пішла у відставку після необережного вислову про зумовленість успіхів Обами його кольором шкіри. Джону Мак Кейну опоненти закидають те, що його підтримує непопулярний Джордж Буш.

Із розмов про вибори з простими американцями можна зробити певні узагальнення. Вони, звичайно, дуже умовні. Чимало жінок-американок не особливо симпатизують Гіларі, бо вважають її розсудливим циніком, яка говорить те, що хоче чути народ, а сама прагне лише влади, грошей і слави. Американські українці старшого покоління переважно голосують за республіканців, бо переконані, що від демократів йде розпуста й поблажливе ставлення до вад суспільства. Молодь не хоче воювати, тому не підтримує Мак Кейна, а більше надій покладає на Обаму, бо він молодий і харизматичний. На сторінках російськомовної преси Нью-Йорка розгорілася цікава дискусія між виборцями з числа американських євреїв. Традиційно вони підтримують демократів, але Обаму вважають расистом щодо білого населення Америки і закликають у разі поразки на праймеріз Гіларі Клінтон голосувати за Мак Кейна.

Вважається, що фінансово-промислове лобі країни підтримає Джона Мак Кейна або Гіларі Клінтон. А про підтримку Барака Обами заявив сенатор Едвард Кеннеді - брат вбитого президента США Джона Кеннеді, до якого ставляться у країні як до демократичної ікони.

Взагалі вибори проходять не нудно. Висунення виборників, праймеріз. Зустрічі з кандидатами у величезних спортивних комплексах та на стадіонах. Теледебати, пресові баталії. Широке соціологічне вивчення думки виборців. Вуличні акції з роздаванням кульок, значків, ручок, стрічок  з іменами претендентів. Як кажуть мої студенти: повний драйв!

Кого б не обрали президентом, головними для нього стануть питання військової присутності Америки в Іраку; проблеми американської і світової економіки; еміграційної політики; ролі і місця США у світі, який знову перестає бути однополярним.

Правова система та курйози у законодавстві

Правова система США базована на англійському загальному праві. Кожен штат має свою унікальну законодавчу систему. Штат Луізіана, наприклад, досі функціонує за «Цивільним кодексом Наполеона».

В Америці поважають закон і виконують його, навіть якщо він прийнятий 200 років тому. Але у зв'язку з цим трапляються курйози. У країні навіть є організації, які борються за відміну так званих «dump laws» (тупих законів), на кшталт заборони стріляти у буйволів з другого поверху готелю або пити більше, ніж три ковтки пива стоячи.

Деякі такі, м'яко кажучи, смішні закони мають своє пояснення. Наприклад, у Лос-Анджелесі заборонено облизувати жаб, бо деякі з них виділяють галюциногенну отруту через шкіру і їх полюбляють наркомани. У Мічигані заборонено кидатися восьминогами, бо колись так робили уболівальники хокею. А в Аризоні заборонено полювати на верблюдів. Колись армія США використовувала верблюдів як тяглову силу, а місцеві мешканці, які не були знайомі з екзотичною фауною, почали її відстрілювати, підриваючи обороноздатність збройних сил.

Найвідомішою, неодноразово зображеною у кіно, кумедною колізією закону і Конституції є заборона пити пиво або будь-які спиртні напої на вулиці. Але якщо пляшка у непрозорому паперовому пакеті, то ніхто не має права перевірити, що ви п'єте.

Оскільки в Америці свободу слова забезпечує перша поправка до Конституції, то збірники таких «тупих законів» вільно видаються і продаються. До слова, у США також видаються так звані збірники «бушизмів» - невдалих висловів нинішнього президента Джорджа Буша, які стали «крилатими» саме через їх незграбність.

Фото з сайтів https://www.hist.msu.ru/, festival.1september.ru