Арсеній і пустота

Барак – не Мартін Лютер Кінг. Хоча з прізвищем Обама було б прикольно жити в совку. На передовицях усіх газет майорів би безвідмовний слоган – «Обама на БАМі» (гасло «Барак Обами на БАМі» – було б неполіткоректним) і 32 білосніжних зубчика в об'єктив.

Прокинувшись одного разу після найгіршого парламентського дня, Арсеній Яценюк зрозумів, що у своєму ліжечку він перетворився на сонечко. Лежачи на червоній спинці у чорний горошок, він міг побачити увесь рухомий склад свого животика, на піку якого ледве мерехтіли останні міліметри слизького патчворку.

Його багаточисельні, тонюні в порівнянні з іншим тілом, ніжки безпомічно тріпались перед очима. «Що ж зі мною трапилось» - подумав він. Це був не сон.

І це справді - не його сон. Це сон, яким сили, що постійно бажають добра, але чомусь завжди роблять зло для свого народу, хочуть накрити всю країну. І називається цей сон просто - «Проект імені Арсенія Яценюка # 789123». Тільки цей ексклюзивний сон розповість усім піплам усе, що вони хотіли запитати у Фройда, але боялись побачити у Хічкока.

Історія накрохмалила Україні нового героя. Накрохмалила в час тотальної істерії навколо пісні Boney M «Bahama Mama», текст якої все прогресивне людство інакше як «обама, обама-мама» вже не сприймає. Казочка про доброго Обаму підозріло схожа на святотерезний екстаз навколо Горбачова і Ющенка. Яким пуком усе це закінчилось, відомо всім. До Кеннеді Обамчик просто не дотягує. Зараз не 60-ті, та й Барак - не Мартін Лютер Кінг. Хоча з прізвищем Обама було б прикольно жити в совку. На передовицях усіх радянських газет майорів би безвідмовний слоган - «Обама на БАМі» (гасло «Барак Обами на БАМі» - було б неполіткоректним) і 32 білосніжних зубчика в об'єктив. А так Обама ще цицьки дасть своїм маніакальним фанатам і будуть вони обамцяти на куті бульвару Сансет та Говнер-стріт.

Але повертаємось до інфракласу новокрилих. Історія підсовує Україні хитрожукого Яценюка. Страждання молодого Арсенія заповнили усі міжрядкові месиджі. В Яценюка вуха політика. Ними добре чути час, коли потрібно відкидати ковзани, а коли їх збирати.

Пацанячі розклади такі. Ющ пролітає на президентських виборах. Створювати таку мазу для Юльки йому в западло. Яценюк має забрати якусь частину голосів Тимошенко. Розсіяти її жіночу силу. Йому також ще не світить крісло гаранта, тому вся надія на майже здохлий проект «Вітя Янукович».

Маніпулювати проффесором дуже легко, тим більше, що Ющ зафрендився з братаном Ахмєтовим через асю Богатирьової. Всьо буде чікі-пікі. Тімоха пролітає в віттоні над Парижем і займається колекціонуванням великих ґудзиків. Саме з цієї парафії історія файтінгу між Шуфричем, який любить леді Ю., і Рудьковським, якого любить джентельмен Ю. через герра Б.

Знову маємо історію про доброго папіка і вдячного сина. Ющенко виявився вдячним сином папіка Кучми і тепер канал Інтер розчесує, який Данілич красава та що він, хоч не Ален Делон, але тьолочкі на нього завжди задивлялись. Нині Ющ бачить себе в ролі папіка, а Яця - в ролі слухняного сина.

Все це є ілюстрацією принципу дії «ефекту гачка». Прикол ефекту в тому, що одна закоплексована істота контролює іншу закомплексовану істоту та використовує її для реалізації своїх феньок. Піддослідний кролик тупо копіює повадки свого авторитета: повторює його слова, жести і головне - мислення. Коли ж кролик нарешті сам потраплає в закон, він шукає собі якогось васю, щоб на ньому реабілітуватись за усі піддослідні роки. Новонайдений вася аналогічно є копією усього вищенаписаного. Одним із яскравим прикладом «ефекту гачка» є система армійської дідівщини, хоч на гражданці такого добра просто навалом. Як кажуть, дівчатками завжди потрібна страшненька подружка, щоб відтіняти свою неземну красу.

Нещодавно в історії України була одна невдала репліка Юща - Юра Луценко, але в нього не склалось із тяжким ярмом месіанства і новим кандидатом на підпирання небес став Яценюк.

На цьому місці прилітає здоровенний астероїд і привозить з собою хану останнім динозаврам: Ющу, Юльці та Янику. Вони також були не самостійними персонажами (як і Путін з Мєдвєдєвим), але в них була якась харизма. Їх хоч боялись. А хто боїться Арсеній Яценюка? Він лапочка-дочка. Несамостійний чєл в квадраті. Він - pussycat doll в руках стихій, що постійно прагнуть добра, але чомусь чинять тільки зло.

Йому назавжди запам'ятають лавсторію з мєнтовським факом та наколінні плачі мамі. І що це за гарант Конституції, який боїться факів? Чому він тому мєнту принаймні дулю не показав? Він інтелігент? А стара совкова традиція радить не любити інтелігентів (стереотипи ще ніхто не скасовував). Інтелігент хотів грати в шахи, а парламент захотів в чапаєва. А хто в Україні грає в шахи? Всі ж шпіляють тільки в чапаєва. Такі правила гри.

Президент має бути бухгалтером, дєріком автобази чи власником відеосалону. Прєзік має бути ближчим до тіла народу. Народ не любить дуже розумних. А тут якийсь юрист і економіст. В будь-якій країні найбільше не люблять юристів, дантистів, економістів та гінекологів.

А Яценюк літає в захмарностях своєї юриспруденції. Усім своїм фейсом він підкреслює свою вищість. Він в окулярах. Він жертва. Очкарік. Він самий умний. А з такою характеристою його сміливо поставлять в шеренгу неулюблених речей, як того ж «Улліса» Джойса. Але й Яценюк не Улісс. І не Ахілл. І не Гектор.

В той час, коли народ співав свої улюблені пісні, типу: «бухгалтєр, мілий мой бухгалтєр» (Ющ), «бюстгалтєр, мілий мой бюстгалтєр» (Юлька), «бухалтєр, мілий мой бухалтєр» (Яник), Яценюку світить хіба що вірш його земляка Пауля Целана:

Заміновано ліві твої

місяці, Сатурне.

Уламками запечатано

зовнішні їх орбіти.

Мабуть, нині сприятливий час

для правдивих

народжень.

Але перетворення вже відбулось (й ніц з тим не зробиш), і для всіх тих, хто бігає на повідку чужої лавсторії, звучать Buggles «Video Killed The Radio Star» (www.youtube.com/watch?v=XWtHEmVjVw8).