Битви за місто

Особисто мені дуже подобаються словесні битви навколо теми Львова – європейське чи не європейське місто, занепад, розквіт, деурбанізація, великий чи не зовсім культурний центр, село, провінція і т.д. Чому подобаються? Якби їх не було, то це означало б, що Львів всім по барабану.

А так людей зачепило, переживають, є шанс, що щось зміниться на краще.

Інша справа - запеклість дискусій. Це насторожує, бо нагадує комплекс меншоєвропейськості. Не думаю, що житель навіть не Відня, а Барі чи Бремена, Льєжа чи Толедо, буде цим перейматись. Він і його місто - це і є Європа. Все. Бо що ж тоді Європа? Нікому він не збирається це доводити і нікого переконувати. Жителі Британії взагалі називають Європу континентом. Вони живуть на острові, їх це не сильно «колише». У них своя гордість. Це вони придумали парламент, футбол і шоу «танці з зірками».

 Тому скільки б словесних аргументів шановні автори не привели на захист чи проти європейськості, це нічого не змінить. Гості міста з далекого закордону мають очі. Відносно європейськості? Якість нашого міського сервісу, готель, шопінг, водопостачання, транспорт, ціни за це все є для них вирішальним чинником. Наприклад, наш європейський аеропорт, вокзал, дороги, ресторани, базари, квартири львів'ян... Тут Європа відпочиває.

Щодо закоханих у славне «золоте минуле» зі всіма цими фотелями, п'єциками, креденсами і грибовими зупами... Всі ці поважні люди своєю аргументацією нагадують фанатів футбольного клубу «Карпати». Мови немає - фани люблять «свій» клуб. Затято і аж до втрати відчуття реальності. Тому що іншого у них немає. Так, у межах Львівської області «Карпати» великий футбольний клуб. У межах Європи - нуль. Чому? У графі досягнень клубу - Кубок Радянського Союзу. А на теренах Європи і світу? 

Так і зі Львовом. Колись було дуже «славне минуле», сучасне - ну, воно завжди ніяке, бо була радянська влада, зараз вже 16 років криза, і, звичайно, попереду, в майбутньому, туман. Що буде - ніхто не знає. Щодо славного минулого. (Залишимо в спокої архітектурні пам'ятки, це святе). Якщо почитати, що про місто писали сучасники, то ні тодішня Австро-Угорщина, ні Галичина, ні саме місто нікому славним і великими не видавалось. Скоріше навпаки. Не був Львів законодавцем і творцем наукової, літературної, архітектурної та навіть звичайної моди. Це була глуха провінція.

«Львів, який ми втрачаємо» - це з книжки, яка вийшла друком в 1900 році. Досить глянути на «універмаг», який вліпили в ансамбль площі Ринок в ті «золоті часи». Ще одна проблема: якщо вірити аргументам борців за «чистий» Львів, його населяло виключно міське населення. Епоха агресивного села ще не настала. Я от тільки не зрозумів, а хто мив філіжанки в кав'ярнях після того, як каву випили. Хто ту каву молов, привозив, прибирав в цих легендарних кав'ярнях, хто чоботи чистив офіцерам, воду носив, дороги будував? Складається враження, що тодішні львів'яни - це виключно адвокати, лікарі, панянки і ще купа якихось нероб. Тодішній Львів з його будинками розпусти, з пропозицією віддати квартал в районі «Магнусу» під борделі, вулиці червоних ліхтарів, банальним базаром на площі Ринок. Центр, вулиця Дорошенка, де курвів було стільки, що власники крамниць скаржились...

Кількісну більшість жителів міста складали роботяги, міська біднота, люмпен, пролетаріат, який населяв робочі гетто. «Феноменально примітивна» архітектура і бідність жителів тих кварталів. Вони нічого такого не витворили тоді, і їхні нащадки, корінні львів'яни чи не в третьому коліні, не творять нічого видатного й тепер. Батярський фольклор, «Тілько ви Львові» - мило, ностальгійно, особливо для колишніх львів'ян, а тепер, наприклад, жителів Вроцлава. Але це не опера і далеко не велика література. В кожному місті є такі милі ностальгійні мотиви, всі ці пляцки з румбамбаром, цукерні, пани офіцери і пані з віялками.

Але мене якось більше цікавить сучасний бардак. І не тільки вічна проблема транспорту, води і корупції. Що робити і хто винен? Автори всі як один кивають на агресивне село. От якби зберегти чистоту рядів, всіх тих, хто тут жив з княжих часів, а не понаїхало всіляких чужаків, то це був би? Другий Берлін, Париж, Стокгольм? А скажіть, великі імена на карті міста - Бандера, Кобилянська, Франко, Кобринська, Кульчицька, Новаківський, Чорновіл - вони звідки прибули? Сучасники, наприклад, ректори університетів? Про письменників і спортсменів помовчимо. Всі чужаки. В усі міста приходять нові люди і творять нову культуру. Це називається свіжа кров. Кияни також стогнуть. Німці після війни завезли турків і що? Німеччина на Туреччину не перетворилась. Якщо міська культура така висока, то, напевне, вона повинна було легко і безболісно «придавити» чужаків, перетворивши їх на своїх. Чому тільки село могло бути агресивним, а місто пасивним? У всіх країнах на перших ролях чужаки. Наші президенти, російські президенти, американські президенти, польські і т.д.

Стоп, а хто стовідсотковим львів'янам заважає зберігати свою автентичність, показувати приклад? Чим можуть похвалитись львів'яни перед гостями міста, коли їх запитати: ОК, це все проклята Австро-Угорщина, Польща, Радянський Союз, а що за 16 років незалежної України ви тут понабудовували. Вілли нуворишів-чиновників? Пам'ятники Чорноволу, Бандері, «князь на коні»? Меморіальні дошки і камені? Які пам'ятники не соромно гостям показувати? Шевченко, тому що Шевченко? Ну, Труш, Никифор! Камерні пам'ятники... А де в архітектурному плані сучасні шедеври? Де вони? Де ті лауреати Нобелівської премії з середовища львів'ян?

І найголовніше: коли нарешті «Карпати» виграють Лігу чемпіонів?

Фото з сайту https://www.oldcity.eleks.lviv.ua/