«Чергове» щастя

Черги до Ощадбанку не зменшуються. Серед першої хвилі бажаючих отримати «тисячку» компенсації – переважно пенсіонери. Це й не дивно, адже саме для них втрата заощаджень в Ощадбанку СРСР була найбільш відчутною. І на заклик прем’єр-міністра Юлії Тимошенко прийти 8 січня в Ощадбанк вони не могли не відреагувати.

11 січня

У цей день, який Юлія Володимирівна оголосила першим днем реальних виплат, відчайдушні пенсіонери, люди, що бачили в житті все, по всій країні поводилися так, ніби Ощадбанк - це останній форпост, який вони мають завоювати. А на війні, як на війні. Саме 11 січня у Запоріжжі помер чоловік 1939 року народження. Попри спростування керівництва Запорізького обласного управління Ощадбанку, що «пенсіонер у черзі не стояв, а знаходився на значній відстані від будівлі банку», управління МВС України в Запорізькій області підтвердило повідомлення про загибель людини. За словами очевидців, він прийшов до відділення банку для оформлення документів, необхідних для отримання компенсації внесків. Стояв з четвертої ранку на морозі і серце не витримало.

У Черкасах того ж дня 65-річна пенсіонерка отримала у черзі перелом ноги. Коли зранку двері відділення відкрили, юрба впала назад, просто на жінку.

У Стрию на Львівщині 11 січня доведені до «кипіння» черговики штурмом взяли кабінет начальниці відділення, не вірячи, що гроші зі Львова ще не надійшли.

Щоб не передушилися

Слід віддати належне уряду й керівництву Ощадбанку в тому, що вони намагаються зробити усе, щоб перевести процес реєстрації і виплати компенсацій у більш-менш цивілізоване русло. Для вкладників відкриті «гарячі лінії», розроблено спеціальний «роздільний» графік роботи - дні прийому документів і дні виплат, переглянуто штат працівників. Уже за підсумками перших днів роботи 12 січня правління банку прийняло рішення про звільнення 35 керуючих відділеннями та оголосило догани 52 керівникам. Разом з кнутом використовують і пряники, - через тиждень працівникам Ощадбанку підвищили на 50% оклади. Там, де штати об'єктивно малі, їх підсилюють. Скажімо, у тому ж Стрию на роботу покликали двох своїх пенсіонерів. Обіцяно також доручити «Укрпошті» доставляти гроші вкладникам за їх адресою.

Однак без правоохоронних органів у такій ситуації обійтися було б важко. СБУ, напевне, ще перед початком кампанії отримало вказівку пильнувати, щоб гроші отримували ті, хто має на них право. Уже 13 січня Служба безпеки інформувала про те, що виявила на Львівщині, Тернопільщині та Івано-Франківщині «нечистих» на руку ділків, котрі намагалися у перші ж дні нажитися на малопоінформованих вкладниках. «Представники комерційних структур пропонують клієнтам відновлення реальної вартості знецінених грошових заощаджень, розміщених в установах Ощадбанку до 02.01.1992 року, через двосторонню угоду для нібито отримання компенсаційних виплат через судовий позов до ВАТ «Державний ощадний банк України». Згідно з угодою, клієнт надає комерційній фірмі копію ощадної книжки, паспорту та ідентифікаційного номеру та сплачує готівкою 1% від суми вкладу, а також певну суму за надання послуг. Клієнтам також повідомляють, що виконання угоди з боку фірми можливе тільки після наявності у групі клієнтів щонайменшої кількості позивачів у 50-100 осіб... Законних підстав вимагати невідкладної виплати коштів з компенсаційних рахунків власники знецінених заощаджень не мають. Законодавство України передбачає поступову виплату коштів з державного бюджету. Отже, дії представників вищезгаданих комерційних структур, які обіцяють повернення заощаджень у повному обсязі громадянам України через позови і за рішенням судових органів, мають ознаки фінансової піраміди, тобто шахрайський характер», - інформувала прес-служба СБУ.

Довелося також залучити міліцію - для забезпечення більш надійної охорони готівки під час її перевезення, доставки та зберігання в період проведення реєстрації вкладників та виплат коштів громадянам. На час видачі вкладів МВС обіцяє за потреби забезпечувати супровід поштових працівників, які здійснюватимуть доставку населенню грошових коштів, нарядами міліції.

Попри це все, можна сміливо прогнозувати, що такий ажіотаж триватиме щонайменше 2-3 місяці, якраз той період, за який Ощадбанк освоюватиме перші транші з Держбюджету на виплату компенсацій. І основними дійовими особами будуть, «доведені до ручки» шістнадцятиліттям незалежності України, пенсіонери. Можливо, ці люди й стоять у чергах, щоб отримати моральну сатисфакцію за те, що їх колись обікрали. Однак досягають цього у своєрідний спосіб. Їх поведінка свідчить сама про себе: черги - це ознака недовіри, бо якби ці люди вірили владі, таких черг не було б. Ніхто не може повірити, що можна за компенсацією прийти за місяць, два, три.

Замість того, щоб жити якщо не майбутнім, то хоча б теперішнім, люди актуалізують минуле.

Сердобольна Юлія

Якщо змістити кут зору на саму Юлії Тимошенко, то сказати, що гра у повернення заощаджень не варта свічок, язик не повертається. «Як політичний діяч, Юлія Тимошенко вчинила правильно - в громадській думці зафіксована головна обіцянка від БЮТ: повернення вкладів, і вона її виконує», - зазначив ZAXID.NET політолог Володимир Фесенко. Аналітик Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій у коментарі ZAXID.NET зокрема зазначила: «Добре, що ця кампанія припала на момент після виборів, а не відкладена до наступної передвиборчої гонки». Отже, повернення вкладів, як перше рішення нового уряду, дає добрий ґрунт для творення образу правильно обраного і найбільш «соціально стурбованого» прем'єра.

Готова була Ю.Тимошенко, очевидно, і до провокацій з боку політичних опонентів. У своєму телевізійному зверненні до українського народу 9 січня вона дала зрозуміти, що головне у цьому питанні - не дискутувати, а повертати гроші: «Цього року буде виплачено в 30 разів більше грошей, ніж наші попередники виплатили в 2007 році та в п'ять разів більше, ніж було повернуто вкладникам за сімнадцять попередніх років нашої незалежності. І це тільки початок. Наша робота з повернення знецінених заощаджень викликає критичну, а часом і істеричну реакцію з боку наших політичних опонентів. Я б не хотіла витрачати час на полеміку. Ми повертаємо вам гроші. І крапка».

З якої кишені?

Проте фразу «ми повертаємо вам гроші» слід таки сприймати критично. Ми маємо розуміти, що це повернення насправді «поверненням» не є. Адже держава Україна та Ощадбанк у нас нічого не забирали і на наших вкладах не наживався. Треба зрозуміти, те, що провадить уряд Тимошенко, є державною справою сьогоднішнього дня, а не минулого. Це легко підтвердити відповіддю на питання: «А з якої кишені уряд вирішив проводити виплати?».

Виплата компенсацій вкладів колишнього Ощадбанку СРСР стала можливою за рахунок скорочення бюджетного фінансування деяких інвестиційних напрямків та підтримки підприємств інших напрямків, що провадилися у попередні роки неефективно, а також за рахунок підвищення доходів бюджету. Зазначимо одразу, що соціальна сфера скорочення фінансування не зазнала. У бюджеті закладені соціальні стандарти (розмір мінімальної зарплати та мінімальної пенсії), які пропонував у своєму проекті бюджету уряд Януковича.

Непокоїть експертів те, що для фінансування кампанії виплат компенсацій вкладів Ощадбанку СРСР уряд запланував використати не тільки 8 млрд грн живих грошей, які є в бюджеті, але ще 12 млрд грн понадпланових надходжень від приватизації. «Цих 12 млрд грн - це прихований дефіцит бюджету, і про це мовчать. Якщо б вони були враховані, то дефіцит був би не допустимі 2,1%, а понад 3%, що не відповідає загальносвітовій практиці», - акцентувала О.Бетлій.

Отримати від приватизації загалом понад 20 млрд грн цього року, за оцінками фахівців, цілком реально, адже плануються до продажу дуже привабливі об'єкти, не продані у минулі роки, й уряд декларує почати приватизацію вже в найближчі місяці. Тому, в принципі, хвилюватися про те, що в якийсь момент гроші на повернення заощаджень вичерпаються і частина вкладників компенсацій не отримає, підстав немає.

Однак «витратити більшу частину коштів від приватизації на компенсації - це економічно необґрунтоване рішення», - однозначно заявила О.Бетлій. За її словами, «держава втрачає серйозні активи, а натомість не здобуває нічого, пускає гроші, за великим рахунком, на проїдання. Раціонально було б використати ці кошти на розвиток хоча б інфраструктури, яка у нас у плачевному, загрозливому стані».

Ми самі за це заплатимо

Цілком очевидно, що виплата компенсацій буде додатковим чинником, що стимулюватиме ріст інфляції. Цікаво, що експерти за допомогою простої арифметичної дії відводять підозри про «інфляційний потенціал» компенсацій. Скажімо експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Олександр Жолудь прокоментував ZAXID.NET: «Зараз курсує інформація, що в Україні є 9-10 млн людей, які претендують на компенсацію. Помноживши цю кількість на 1 тис. грн компенсацій, отримуємо 10 млрд грн. Тим часом ВВП України, а він порівнюваний із сумою доходів усіх громадян від найбіднішого до Рината Ахметова, складає 900 млрд грн. Зіставляючи ці цифри, ми побачимо, що 10 млрд грн компенсацій - це усього лише 1% від 900 млрд грн ВВП. Звісно, цей 1% може чинити певний тиск на ціни, але це не основне».

Важливіше - куди підуть отримані гроші. Сума виплат у масштабах всієї економіки дійсно не така вже й велика, але вона суттєва для низки ринків, оскільки в останні роки українці звикли бути споживачами. Для прикладу, за даними Держкомстату, за 9 місяців 2007 року споживчі затрати українців склали 109,2 млрд грн, зокрема на продукти харчування - 41,4 млрд грн, одяг - 7 млрд грн, предмети домашнього вжитку і побутову техніку - 4,4 млрд грн.

Експерти МЦПД стверджують, що родини, які отримають компенсаційні виплати, умовно слід розділити на дві категорії - бідні і не дуже. За прогнозами МЦПД, перші суттєву частину свої грошей відкладуть «на чорний день», а решту витратять на ліки, повернення боргів, в тому числі комунальних. На думку експертів, частка грошей, які витрачатимуть на «проїдання», придбання їжі, предметів першої необхідності, одяг буде не дуже значною. Це особливо важливо, з огляду на те, що саме ринок продуктів харчування є сьогодні одним із основних генераторів росту цін. Родини ж із другої категорії - більш забезпечені - витратять свої гроші на придбання товарів довготермінового користування. А це, на думку експертів, хоч і стимулюватиме імпорт, але не спричинить ріст інфляції.

У цей прогноз можна було б повірити, якщо б він показував повну картину, але це не так. Поважне міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor's попередило, що «зобов'язання із виплати втрачених заощаджень громадян, що їх ухвалив уряд України, збільшить ризик «перегріву економіки».

«Існує реальна загроза того, що вартість депозитів знову зменшиться внаслідок швидших, аніж очікувалося, темпів інфляції», - йдеться у повідомленні агентства. На думку експертів, ризики можуть посилитися ще й через нестабільну ситуацію в Україні загалом. Адже дотепер достеменно не вирахували впливу збільшення вартості газу. Standard&Poor's акцентує на тому, що саме зростання цін на енергоносії автоматично спричинить ріст цін майже у всіх сферах економіки, починаючи від збільшення вартості проїзду й закінчуючи цінами на продукти. Standard&Poor's попереджає: популізм в економіці може спричинити «зниження купівельної спроможності громадян, призвести до підриву досягнутих економічних результатів і до негативних наслідків для кредитоспроможності українського уряду».

Отже, хоча виплати самі по собі не можуть спровокувати інфляцію, однак розглядати їх відірвано від макроекономічної ситуації в країні не доводиться. Врешті-решт, може статися так, як про це сказав у коментарі ZAXID.NET політолог Михайло Погребинський: «У результаті повернення вкладів люди будуть швидше незадоволені. Отримані гроші - невеликі. Тому першою реакцією буде задоволення, а другою - розчарування і навіть роздратування».

Відомий сценарій

Проблема у тому, що стосунки між державою і народом, з подачі наших верховодів, будуються за подвійними стандартами: є видиме-бажане і реальне-невидиме. Популізм в економіці - це ще м'яко сказано. Економікою у нас намагаються не займатися. Її використовують для виконання соціальних обіцянок, передвиборчих програм. Тобто маємо справу із практикою «влада купується», а не влада «виборюється». І це стосується не одного лише БЮТ, а усіх сильних гравців політичного олімпу. Економіка,  (економіка країни й економіка кожної родини) у таких умовах все одно залишається упослідженою. Адже нехтуючи основами розумного господарювання задля видимості номінального збагачення, ми бідніємо.

І з цієї точки зору не можна сказати, що виплата компенсацій - явище надзвичайне. Йому передує цілий ряд милостивих подачок, які народ із задоволенням отримує, не задумуючись над наслідками. Тут слід особливо відзначити 2004 рік, коли у запамороченні від політичних змагань «ми пообіцяємо народові більше, ніж вони, і народ буде наш», Верховна Рада прийняла закон, відповідно до якого розмір мінімальної пенсії дорівнявся до прожиткового мінімуму. Саме тоді в державі був зроблений крок до різкого підняття соціальних стандартів. Саме тоді, щоб виторгувати наші голоси, нам почали на голови сипати багато папірців, які так легко інфлюють. І ми до цього мимоволі звикли, не задумуючись про їх реальну вартість.

Фото з сайту https://www.kp.ru/