Чому ми прибираємо, коли тривожно: психолог пояснює причини

Вам знайоме відчуття, коли не можете спокійно випити чаю, поки не розставите все на свої місця? Деякі люди помічають кожну дрібницю, кожне невимите горнятко чи неакуратно складене покривало. Для когось це просто звичка, а для когось – спосіб повернути контроль, коли всередині вирує тривога. Травмотерапевтка та нейропсихологиня Наталія Бакай пояснює, чому прибирання може бути формою самозаспокоєння, як це пов’язано з дитячим досвідом і коли потреба впорядковувати простір стає нав’язливою.

Порядок як спосіб приборкати хаос

Чи ловили ви себе на думці, що варто лише навести лад у кімнаті – і на душі стає спокійніше? Цей ефект не випадковий. Наталія Бакай пояснює, що прагнення до порядку часто пов’язане не з любов’ю до чистоти, а з потребою заспокоїти себе. «Прибирання, сортування, впорядкування простору створюють так звану ілюзію: якщо я навколо себе наведу лад – то усередині теж стане спокійніше. І насправді це деколи спрацьовує. Не завжди так, звісно, воно формується в нас у голові, проте це своєрідна саморегуляція, але зовнішня, а не внутрішня».

Це означає, що прибирання може стати емоційним «рятівним колом». Наприклад, людина може не розуміти, що її дратує чи турбує, але несвідомо починає мити підлогу, розкладати одяг, витирати пил.
На якийсь час стає легше – бо з’являється відчуття впорядкованості хоча б у чомусь, проте це не розвʼязує корінь появи тривоги.

Чому наш мозок потребує порядку і передбачуваності

Наш мозок любить порядок і повторюваність. Усе незрозуміле чи хаотичне він сприймає як загрозу.
Для людини з підвищеною тривожністю будь-яка дрібниця – зім’ята подушка чи розкидані дитячі іграшки – може викликати напруження, навіть якщо людина сама не може пояснити чому.

«Хаос у кімнаті запускає відчуття хаосу в голові, а порядок тимчасово повертає відчуття контролю. Наш мозок шукає передбачуваності, спокою, стабільності. І в людей із підвищеною тривожністю або обсесивно-компульсивним розладом мозок дуже болісно реагує на невизначеність. Коли речі лежать не на своїх місцях, це може сприйматись не як дрібниця, а як реальна загроза внутрішній стабільності. Знаєте, як остання крапля», – пояснює травмотерапевтка.

Така реакція знайома багатьом: коли на роботі проблеми чи горять дедлайни, людина не може сісти й просто відпочити – їй потрібно «навести лад». Це ніби ритуал: упорядковуючи речі, ми даємо мозку сигнал, що ситуація контрольована. І хоча спокій триває недовго, він створює відчуття передбачуваності, якої часто бракує у стресових умовах.

Як дитячий досвід формує потребу контролювати простір

Навʼязливе бажання контролювати простір рідко виникає просто так. Часто воно має глибше коріння, наприклад, у досвіді з дитинства.

Психологиня пояснює, що для дитини з непередбачуваного чи емоційно нестабільного середовища прибирання могло бути способом вижити.

«Порядок може бути способом виживання в дитинстві. Якщо доводилось жити в емоційній напрузі – конфлікти, насилля, емоційна відстороненість, відсутність опори – мозок дитини засвоює: я не можу контролювати людей, але можу прибрати кімнату або навести лад удома, щоб створити собі безпечне місце. І цей механізм переходить у доросле життя як форма самозаспокоєння через порядок», – розповідає Наталія Бакай.

Так з’являється глибинна звичка – заспокоюватись, впорядковуючи речі, бо саме це колись давало відчуття безпеки.

Коли бажання прибирати стає нав’язливим

Прагнення до чистоти саме по собі не є чимось поганим – воно може бути навіть ресурсом, допомагати структурувати день і зменшувати напругу. Але іноді це перетворюється на нав’язливу потребу, яка заважає жити.

«Деколи це переходить межу і стає занадто навʼязливим, заважаючи самій людині, а також тим, хто поруч. Ми часто будуємо стіни у власній голові з думок, ритуалів і контролю. Вони здаються захистом, але водночас ізолюють нас від життя», – пояснює фахівчиня.

Такі «стіни» створюють ілюзію безпеки: поки все чисто – все під контролем. Але насправді контроль перетворюється на пастку. Людина не може розслабитись, поки не завершить «свій ритуал»: не вимиє підлогу, не перевірить, чи все стоїть рівно, не перескладає всі тарілки за розміром. Це не просто перфекціонізм – це спосіб тримати напругу під контролем.

Порядок як мова тривоги: що приховується за чистотою

«Люди, які часто прибирають і впорядковують простір, наче намагаються створити зовнішній порядок, щоб отримати внутрішній спокій. Це не дивна риса, а мова тривоги чи напруги, сигнал, що щось не так. Це не про дисципліну, а про безпеку – про потребу в підтримці, можливо, навіть у чиїйсь допомозі», – підсумовує травмотерапевтка Наталія Бакай.

Ми часто ховаємося за контроль, бо боїмося знову відчути хаос – у стосунках, роботі, власних емоціях. І хоча порядок може справді допомогти заспокоїтись, справжній спокій починається не з ідеально чистої оселі, а з відчуття безпеки всередині.

Питання, які ви хотіли б поставити психологу, надсилайте на s.turko@zaxid.net