Де ти, наш кандидате-республіканцю?

Українці, які активно цікавляться політичною ситуацією в Сполучених Штатах, тамтешніми партійними суперечками й електоральними преференціями, дуже втішилися, коли на американському політичному Олімпі засвітилася постать 44-річного Рона Десантіса. Ще б пак, він відносно молодий (особливо як порівняти з Дональдом Трампом та Джо Байденом, які наразі залишаються головними претендентами на участь у президентській кампанії 2024 року). Він має чудову освіту – дипломи Єльського і Гарвардського університетів. Служив у ВМС США, був, зокрема, в Іраку у 2007–2008 роках. Після звільнення в запас працював в офісі прокурора штату, редактором консервативних газет. Одружений, має трьох дітей, як і належить вихідцю з консервативної італійської родини – щирий католик.

Політичну кар’єру Десантіс розпочав відносно недавно – 2012 року, коли його вперше обрали до Конгресу. У парламенті він став членом-засновником «Кокусу свободи» – групи консервативних республіканців, котрі перебували в жорсткій опозиції до тодішнього президента-демократа Барака Обами. Губернатором Флориди Десантіса вперше обрали 2018 року. Причому активну підтримку молодому політику надав тодішній президент Дональд Трамп, узявши над ним своєрідне «шефство». За що Десантіс досі вдячний експрезидентові.

Для нас, українців, визначальним було те, як Десантіс ставиться до Росії, до Путіна, до російсько-української війни, до антиросійських санкцій. Донедавна із цим нібито було все гаразд. Політик гостро відреагував на повномасштабне вторгнення Росії. Розкритикував президента США Джо Байдена за м'якість щодо Кремля, через що, на його думку, війна і стала можливою.

Російського диктатора Владіміра Путіна він обізвав «авторитарним власником автозаправки». А Росію – «порожньою країною», яка має лише енергоресурси і ядерну зброю, яка залишилася їй у спадщину від СРСР, що робить її небезпечною. На думку Десантіса, саме через «несерйозне ставлення США та Європи» до енергетичної незалежності Путіну і вдалося наростити свої сили.

«Якщо ви хочете притягти Путіна до відповідальності – вдарте туди, де йому буде найболячіше. Вдарте по енергоносіях... Деякі санкції можуть мати ефект, але якщо ви вдарите по енергетиці, це буде нищівним ударом, це не сподобається олігархам, які підтримують Путіна», – заявляв політик.

Наприкінці 2022 року Рон Десантіс вдруге виграв вибори за посаду губернатора Флориди. Причому переміг він напрочуд упевнено, що засвідчило високу популярність політика. Відтак преса й політичні кола США зразу ж заговорили про шанси Десантіса позмагатися за крісло в Білому домі, стати гідним конкурентом Трампові в боротьбі за республіканську номінацію. І це, повторюся, дуже втішило українців. Особливо прихильників консерватизму, адже Десантіс належить до так званої Tea Party («Партія чаювання» – відсилання до знаменитого «Бостонського чаювання», з якого почалася війна за незалежність США, – ред.), яка репрезентує консервативне крило і в так консервативній Республіканській партії.

Нам Десантіс ввижався новим Рональдом Рейґаном. Як той свого часу розвалив «імперію зла» Радянський Союз, так цей тепер розвалить Російську Федерацію – оптимістично сподівалися ми.

Але українське захоплення Десантісом тривала недовго. На початку березня прикрим камінґаутом пролунали для нас заяви політика в ток-шоу Tucker Carlson Tonight на телеканалі Fox News. Фактично він висловився проти військової допомоги Україні.

«У той час як у Сполучених Штатах є так багато життєво важливих інтересів – захист наших кордонів, криза готовності в наших військах, енергетична безпека і незалежність, стримування економічної, культурної і військової сили Китайської комуністичної партії – подальше втягування в територіальну суперечку між Україною і Росією не належить до них. Фактично “відкритий чек” адміністрації Байдена з фінансуванням цього конфлікту “настільки, наскільки потрібно” без жодних визначених цілей та підзвітності відволікає увагу від найактуальніших проблем нашої країни», – заявив Десантіс.

Навіть більше, він наголосив, що метою США має бути мир. А тому, на його переконання, «потрібно перестати обговорювати винищувачі F-16 та ракети далекого радіуса». «Ці кроки загрожують безпосереднім втягуванням США у конфлікт, втягуванням нас у “гарячу війну” між двома найбільшими ядерними державами. Цей ризик неприйнятний», – зазначив він.

От так і розсипався, мов картковий будиночок, красивий міф про майбутнього президента-республіканця, який до тла знищить актуальну «імперію зла».

То що, GOP (Grand Old Party – неформальна назва Республіканської партії), як то кажуть, – все? Після смерті Джона Сіднея Маккейна ІІІ не залишилося там більше вірних друзів України? Не варто поспішати з такими песимістичними висновками. Переконаний, GOP ще себе покаже на антикремлівському фронті, зрештою, уже показала. Щойно пролунали в етері прикрі заяви Десантіса, як авторитетні республіканці поспішили з жорсткою критикою свого однопартійця.

Наприклад, сенатор Марко Рубіо із Флориди, член Комітету в закордонних справах і колишній претендент на посаду президента США, заявив у коментарі для газети The New York Times, що «не розуміє, що (Десантіс) намагається зробити і яка його мета».

Позицію Рональда Десантіса відкинув й авторитетний сенатор Ліндсі Ґрем. «Підхід на кшталт Невілла Чемберлена завжди погано закінчується. Ми маємо справу зі спробою Путіна перекроїти карту Європу за допомогою сили зброї…» – сказав Ґрем.

«Десантіс помиляється і, схоже, забув уроки Рональда Рейґана. Це не “територіальна суперечка”. Український народ бореться за свою свободу. Капітуляція перед Путіним і відмова захищати свободу робить Америку менш безпечною. Слабкість провокує, і американські представники, які захищають такий тип слабкості, – це найсильніша зброя Путіна. Якщо полишити Україну, більший конфлікт, включно з Китаєм та іншими противниками Америки, стане значно ймовірніший», – застерегла колишня конґресвумен-республіканка Ліз Чейні.

Негативно відреагував республіканський сенатор Джон Корнин із Техасу. Він зазначив, що його «занепокоїла позиція» губернатора Флориди. «Десантіс – ветеран. Він розумний хлопець. Він – хороший губернатор, і я не розумію, чому він каже, що Україна не важлива для Сполучених Штатів».

Кріс Крісті, колишній губернатор Нью-Джерсі і теж ймовірний кандидат у президенти від республіканців, сказав, що «слова (Десантіса) – наївні. Це повне нерозуміння актуального історичного контексту», бо «авторитарні влади швидко заповнять порожнечу, якщо США відступлять від глобального лідерства».

Лідер республіканської меншості в Сенаті Мітч Макконнелл, усупереч висловлюванням Десантіса, заявив, що якраз навпаки, Україні треба надати ще більше допомоги, аніж це робить адміністрація Байдена.

І нарешті висловлювання авторитетного члена Комітету фінансів Сенату, республіканця Майка Крапо, яке можна вважати своєрідним підведенням риски в дискусії: «Я особисто вважаю, що Сполучені Штати повинні продовжувати фінансування (України, – ред.). Завжди є дискусії, як це треба зробити і на якому рівні, але одне є безумовним: США повинні підтримати Україну. Якщо ми не втримаємо позицію в Україні, ми просто побачимо, як проблема пошириться на інші європейські народи. Я хочу бачити (на посаді президента США, – ред.) Рональда Рейґана, коли йдеться про національну безпеку. Мир через силу».

Отже, як то кажуть, цей Десантіс зламався – давайте іншого. Але не з так званого ізоляціоністського крила Республіканської партії, не зі сліпих прихильників MAGA (Make America Great Again – «Зробімо Америку великою знову»).

А чи такі ще залишилися? Безумовно. От хоча б уже згаданий Кріс Крісті. І далеко не лише він. «Їх багато: Майк Помпео, Майк Пенс, Ніккі Гейлі, Тім Скотт, якщо він зважиться. Я думаю, що на таких позиціях все ще перебуває значна більшість партії», – стверджує сенатор Корнин, який і сам міг би претендувати на президентську номінацію, але, як запевнив, у коментарі для видання Politico, не планує брати участі в республіканських праймеріз.

Хай там як, переважна більшість республіканців досі послідовно підтримувала своїм голосуванням у Сенаті та Палаті представників законопроєкти, які стосуються військової допомоги Україні. Україноскептики у фракціях GOP в обох палатах Конгресу перебувають у нікчемній меншості.

Опитування громадської думки, проведене нещодавно Інститутом Ґеллапа, засвідчило, що 62% республіканців оцінюють російське вторгнення в Україну як критичну загрозу інтересам США. А це на шість відсоткових пунктів більше, аніж минулого року.

Зрештою, чи можна бути впевненим, що той самий Рон Десантіс дійсно переконаний у непотрібності допомоги Україні? Чи не є це суто передвиборчими спекуляціями? А тим більше, чи можна стверджувати, що, ставши президентом, Десантіс заблокує цю допомогу? Аж ніяк. Згадаймо хоча б президентство того самого Трампа. Так, він за всякої найменшої нагоди заявляв про дружбу з Путіним, але саме він перший дав Україні і «Джавеліни», й іншу необхідну зброю. У перемозі українців полягає стратегічний інтерес Сполучених Штатів – це зрозуміло для кожного тверезомислячого американського політика. А Десантіс однозначно належить до таких.