День незалежності по-львівськи

Українській незалежності – 17 років. Цьогоріч її святкували по-різному: Київ – військовим парадом, кожне обласне місто – офіціозом та культурною програмою. На «львівський» День незалежності України ZAXID.NET пропонує подивитися очима наших журналістів.

Візьмімося за руки, друзі!

24 серпня Львів святкував 17-річчя незалежності України. З нагоди свята міські депутати зібралися на урочисту сесію. Проте 17-ть - не кругла дата, і на святкування уродин країни прийшли не всі, хоча заради справедливості варто сказати: більша частина депутатського корпусу таки продемонструвала повагу до, як часто вони говорять, «найбільшого і найважливішого свята кожної людини». Частина міських райців і працівників міськради підкреслили урочистість, вбравши вишиванки.

У кулуарах вітань з Днем незалежності було чути мало. Можливо, достойні львів'яни з самого ранку привітали одне-одного телефоном. Депутати радісно розціловували колегу Юрія Кужелюка, якому випала честь святкувати власні уродини разом із Днем незалежності України.

Прозвучав Національний Гімн. Мер Львова звернувся з короткою промовою до почесного товариства, закликавши цінувати свободу, яку століттями для нас здобували тисячі українців. Згадав у своєму виступі Андрій Садовий і про Грузію, зазначивши, що ці події довели одну незаперечну істину - свободу здобути легко, але так само легко її можна втратити.

Від академічної громади Львова слово мала проректор Львівського національного університету ім. І Франка Марія Зубрицька з лекцією про українську та львівську мрії, які ми маємо реалізовувати на власній землі. Уважно її слухав хіба що мер та присутні прості львів'яни ­- водії трамваїв, вчителі, спортсмени, яких мали відзначити цього дня за внесок у розбудову країни. Натомість більшість депутатів чомусь засумувала, чекаючи закінчення промови, і скерувала свою увагу на мобільний телефон, сусіда чи стелю.

Після цього критично налаштований у святковий день депутат Ігор Микитин у своїй промові пустив «кілька стріл отрути» до загального свята, зазначивши, що патріотами України не можуть бути люди, які відкривають казино, гральні автомати, розміщають гроші в банках майбутньої держави агресора, нехай і під великі відсотки, шукають інвесторів за кордоном, допускаючи таки чином повторення ситуації - «ваші уліци - наші камяніци».

Далі львів'янам урочисто вручили відзнаки. Стоячи, тривалими щирими оплесками, які не часто звучать у цій залі, привітали львів'янина - олімпійського чемпіона Олександра Петріва. Мер пообіцяв герою, щонайменше, двокімнатну квартиру. Як відомо, таку ж винагороду переможцю Олімпіади має надати і міністр оборони Юрій Єхануров. Сподіваємося, що хоч одну з обіцяних квартир О.Петрів таки отримає.

До громади Львова представники влади ще раз звернулися під час урочистої академії на площі Ринок. Т.в.о. голови Львівської ОДА Микола Кміть, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, мер Львова Андрій Садовий промовили до львів'ян традиційні, а тому подібні слова з нагоди свята. Мер знову наголосив, що ми сильні лише тоді, коли єдині, і запропонував усім взятися за руки і стиснув долоні своїх сусідів. На сцені засяяли три рекламні посмішки. Присутні львів'яни, не всі, але значна частина, також потиснули руки своїм сусідам і дружньо проголосили: «Слава Україні - Героям слава!»

Найбільше тішив не сам офіціоз, а те, що на вулицях міста було чути як люди вітали один одного словами: «Зі святом тебе!»

Різнобарв'я «Етновиру»

У межах святкування Дня незалежності України у Львові пройшов перший міжнародний фестиваль фольклору «Етновир», який зацікавив львів'ян і гостей міста барвистою, музичною, танцювальною і співаною пішою ходою учасників фесту. Маршрутом пр. Свободи - пам'ятник Т.Шевченку - пл. Ринок пройшли у своїх національний костюмах представники Кіпру, Мексики, Мартініки, України, Польщі, Чехії та Ізраїлю. Це свято мало на меті об'єднати народи світу та ознайомити їх з культурою одне одного. Об'єднання відбулося і під шалені вигуки публіки, і під загалом незнайому для львів'ян мову, що лунала зі сцени, і під час фотографування, і бажання поспілкуватися з колоритними іноземцями...

Загалом «Етновир» тривав чотири дні. Щоправда учасників з-за кордону усі охочі могли побачити лише у перший та останній день фестивалю. І цього було по-справжньому мало: адже цікаво було поспостерігати за народними танцями ансамблів чеського «Кашава» та польського «Живчанє»; подивитися на спільності та відмінності у їхніх танцях та національних костюмах у порівняні з українськими; почути особливості мексиканських мотивів та співу у виконанні «Тсасни»; зауважити, чим пробирають танці танцюристів у «арафатках» з Ізраїлю; стати ще прихильнішим і ніби ближчим до представників Кіпру; захопитися і відчути кожною клітинкою гуркіт барабанів, гострий ритм танцю та й самі танці з еротичними моментами у виконанні «Пом Канелю» з Мартініки.

І насправді найбільше емоцій викликали темношкірі артисти з Мартініки. Запальні народні танці з «родзинками» і жартами були зрозумілі усім, а пристрасні та експресивні рухи приковували до себе погляд глядачів, з облич яких не сходили усмішки. Гості з Ізраїлю танцювали як і на сцені, так і в натовпі, охоче танцювали з українськими дівчатами, дехто навіть вчив їх правильних рухів. Це все фіксувалося на фотокамери та знімалося на мобільні телефони.

Перший «етновирівський» парад привів чимало охочих на площу Ринок, однак на гала-концерт, який відбувався в Музеї народної архітектури та побуду (Шевченківський гай) було набагато менше людей, лякали «кусючі ціни»: 60 грн без вишиванки та 40 грн - з українською сорочкою.

Країна мрій у Львові

Удруге у Львові в Шевченківському гаю пройшов етнофестиваль «Країна мрій у Львові». Музично-фольклорне дійство, ярмарок, майстерні ткацтва, гончарства, плетіння тощо - мало не увесь перелік ремесел, що постачали експонатами Музей народної архітектури та побуту.

«Традиційно «Країна мрій» збирає найкращих українських музик для втіхи та насолоди усіх тих львів'ян, хто шанує і поважає традицію, хто прагне почути нове в сучасному поєднанні фольклору і року, етніки та класики. Цьогоріч на «Країні мрій» у Львові більше артистів, десь половина з тих, хто був на «Країні мрій у Києві. Новими і цікавими для мене є «Атмасфера» та «Проект «Рідня», - зізнався ZAXID.NET ініціатор «Країни мрій», її головного натхненник, співак, лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка.

Як завше, дрес-код фестивалю - вишиванка! Ціна вхідного квитка попередньо була зазначена - 50 грн, і 80 грн без національного вбрання, хоча вже під час самого дійства виявилося, що, зважаючи на попередній досвід, коли на гала-концерт «Етновиру» (вхід 40 і 60 грн відповідно) було мало охочих, організатори поставили нову ціну - 30 грн.

Фестиваль розділили на кілька «сцен»: ярмарок-майстерні (на ярмарку можна було придбати найрізноманітніше від прикрас до українського строю із сучасними аксесуарами. Майстри працювали над своїми творіннями безпосередньо під час дійства, а відвідувачі могли не лише за цим спостерігати, а й придбати вироби чи спробувати себе у різьбі по каменю, плетінні ляльок-мотанок, ткацтві); для дітей була своя програма - з танцями-піснями, різними забавами; на танцювальній галявині усі охочі могли навчитися танців як українських, так і середньовічних; кобзарі біля однієї хати тішили своїх поціновувачів українськими мотивами; на малій сцені виступали етногурти, зокрема «Коралі», «Люди добрі».

А вже надвечір, коли публіка зайняла усі лавки навпроти великої сцени, дві дівчини та п'ятеро хлопців з гурту «Атмасфера» зачарували присутніх з першої ж пісні: суміш етномузики з елементами фолку на древні тексти.

«У нашій музиці більше внутрішнього світу, більше почуттів. Те, що бачиш, відчуваєш, часто є важливішим за слова», - запевнюють учасниці гурту сестрички Яремчук. Так, не всі розуміють, про що співає «Атмасфера», адже не всі знають староєврейську, зате саме мелодика, звуки флейти, скрипки, гітари, а особливо дарабуки, що відбивала ритм, - говорили більше, давали силу до танців. Гарячість і насиченість різнозвуковою палітрою «Атмасфери» вражала.

Далі - «Проект «Рідня»: новенький гурт, учасники якого зібрані з кількох колективів. У їхньому «арсеналі» - японські барабани, сітара, ліра - нетипова суміш звуків вилилася в українські обрядові пісні, також захопили музичку інших народностей.

Посмішив та потішив глядачів Артур Бєлозьоров з київського нурту «Пінопласт», якого запросив гурт «Фанфаре Оркестра» для перформансів на сцені. Артур, незважаючи на перекручування слів та просто дуркування на сцені, завойовував серця глядачів. Не міг він не натякнути глядачам про свою обізнаність, що у Львові на «Лексус» упав каштан, і те, що «нехай китайці вміють робити матриці, зате ми вміємо співати», і те, що треба аплодувати «Олєгу Скріпці і Львіву, і огіркам, і людям за те, що є Країна мрій». А далі під запальні драйвові ритми «Фанфаре Оркестра» Бєлозьоров «двіжував» сценою з купою зелених гілок, які розкидав перед собою, а далі скотчем обв'язав собі голову - одним словом, дуркував як хотів.

Зате коли на сцені з'явився Олег Скрипка з напівакустичною гітарою, глядачі забажали знайомої музики. Разом з «Оркестром Либідь» з перших нот «Хвиль Амура» нарід уже танцював під сценою. Здавалося, що з оркестром романтичні пісні гурту «ВВ» звучали ще ніжніше і спокійніше. Після польного, хотілося драйвового, та й громада вимагала «Галю». Задоволення від «Горіла сосна», «Галю приходь», «Країна Мрій», «Весна», двічі «Танці» отримали усі присутні, прикро лише, що гітару Скрипки налаштувати так і не змогли... Так закінчилася друга «Країна мрій».

КіноЛев 2008

Протягом чотирьох днів у Львові відбувався ІІІ міжнародний фестиваль незалежного кіно «КіноЛев 2008». Цього року фестиваль став справді міжнародним - були представлені 106 фільмів із 22 країн світу. Демонструвалися повнометражні, короткометражні стрічки в жанрах ігрового, документального, експериментального кіно. Фільми приємні - «Чому ні?», цікаві - «Бєларускі Рєзістанст», вражаючі - «Незнайомка», а деякі - відверто шокуючі, як от «Why people die for nothing». Це було справжнє свято кіна. Кожен, навіть ті, хто вперше й випадково набрів до екрану у Саду Бернарденгарден на Валовій, не міг, заворожений, не зупинитися, щоб впустити у себе кілька хвилин кіна.

Окреме місце було відведене анімації - на площі Ринок відбувався «АніЛев». Для пошанувальників анімації навіть запросили студію «Червоний Собака», що провела два майстер-класи для охочих спробувати себе в ролі творців мультиків. Майстри покроково демонстрували створення промо-ролику для «КіноЛева» з головним героєм - рудим веселим левом. Учасники майстер-класів дізналися таємницю 25-го кадру, й переконалися, що створювати мультики можна навіть удома з дітьми, бо саме у них сюжети виходять найкраще. У підсумку один з майстрів студії Сергій Мельниченко був відзначений бронзовим левиком - нагородою у номінації «Очима глядачів».

До Дня Незалежності організатори приготували глядачам особливий подарунок - підбірку іноземних фільмів про сучасну Україну і українців. У межах проекту «Україна очима світу» демонструвалися фільми «Незнайомка» Джузеппе Торнаторе (Італія), «Англійський хірург» Джефрі Сміта (Великобританія), «Галичина - земля димлем» Ольги Онишко (США), «Імпорт-Експорт» Улріха Сайдла (Австрія), «La Zona» Карлоса Родрігеса (Іспанія), «Світ очима блазня» Гжегоша Лінковскі (Польща), «Танець» Роксі Топорович (США). Стрічку «Імпорт-Експорт» журі відзначено дипломом фестивалю. Арт-директор фестивалю Олесь Дзиндра на відкритті порадив пильно слідкувати за цими стрічками, бо вони дуже повно показують уявлення світу про нас. «Шкода, що українським режисерам українська сучасність нецікава, їх більше приваблює історична панорама. Сподіваюся, що у молодої генерації буде інтерес до нашого життя».

Фестиваль дійсно сприяє молодим талантам. Свідченням цьому стало визнання «Кращим короткометражним фільмом» ігрової стрічки «Отроцтво» студента-першокурсника Дмитра Сухолиткого-Собчука. Нагороду - «Маску Лева» - отримав його екзаменатор Михайло Іллєнко. Він сказав: «Дуже часто у кіно звертаються до теми залежних людей. Це стереотип. Закликаю молодь демонструвати незалежність».

Взагалі українське кіно на фестивалі почувалося повноправним господарем. Стрічки йшли і в конкурсній програмі, й поза конкурсом. У суботу відбувся ретроспективний показ робіт режисерів Іллєнків - «Лебедине озеро. Зона», «Останній бункер», «Фуджоу» у театрі «Воскресіння». Шанувальники не лише переглянули улюблені фільми, але й вдосталь поспілкувалися з їх авторами.

В неділю у театрі ім. Леся Курбаса демонстрували фільм «Владика Андрей» Олеся Янчука, прем'єра якого відбулася у Києві напередодні. Для багатьох цей фільм став кульмінацією святкування Дня Незалежності. Українці змогли не лише познайомитися з життєвим шляхом Андрея Шептицького, але й почути від Духовного батька українців: «Я відгукнуся на молитву, звернення кожного!»

У 100-річчя виходу першого українського фільму Олексія Олексієнка, організатори «КіноЛеву» прагнули відновити пам'ять про те, що Львів і Україна були такими ж співтворцями кіно, загострити увагу до кіно, перетворити її на спрагу, щоб здійснилася заповітна мрія багатьох - Львів став однією зі столиць кіно нашої країни. І можна заявити, що «КіноЛев» вже досягнув принаймні однієї мети - він повернув Львів на кіномапу України.

P.S. День незалежності України у Львові святкували журналісти ZAXID.NET Наталія Єфіменко, Аліна Небельмес та Юлія Поліковська.