Діагноз

Інтернет-газета – це як Гайд-парк. Кожен може сказати своє слово (написавши відгук) і дати вихід емоціям. Та коли читаю відгуки під найбільш резонансними статтями на ZAXID.NET, то роблю висновок: «місто Лева», м’яко кажучи, – нездорове.

Всі ці спроби гарячково довести, що ми - найкращі, чи навпаки - за відгуками криється комплекс меншовартості. А всі ці тези про те, що це кінець історії, мертве місто... Суцільний негатив...

З іншого боку, море агресії. Чому завжди анти, а не про. Чого ніхто не написав про Львів український? Бо ми це сприймаємо як аксіому. Львів антиукраїнський - це нонсенс, тобто знову ж аксіома. Три статті на тему «антиросійський Львів» і особливо реакція на це читачів демонструють, що Львів антиросійський існує, як мінімум в головах значної частини городян. (Як існує антипольський і антиєврейський і, звичайно, ще низка анти.) Але ж можна написати статтю про «пропольський Львів», «проєвропейський Львів», навіть «проросійський Львів».

Щодо останнього, то написав не для хохми. Не вірите? А ви вийдіть на вулицю і подивіться, що продається з книжок-журналів-газет; яка музика звучить в маршрутках, супермаркетах, у радіотелеефірі чи продається на компактах; хто дає концерт в Оперному (про цирк помовчимо); у чиїй власності, наприклад ЛАЗ, львівські заправки, готелі, магазини (не всі, але чимало)... Можливо, тоді ця теза вам не видаватиметься такою вже й абсурдною.

А «Львів проамериканський»? Уважно подивіться, на чому ви працюєте, їздите, чим користуєтеся в побуті, що дивитесь, про що мрієте і чим себе труїте. Макдональдс, Мальборо, Майкрософт, Моторола, Боїнг, Форд, Крайслер, Жилет, Колгейт. Мало? Плейбой, Найк, Лівайс, Пепсі і Кока-Кола, фаст-фуд... Чому є піцерія «Нью-Йорк стріт», а ресторану «Вечірній Сихів» немає?

Наївне запитання - де там та Росія і скільки там тих росіян у Львові? Українці при владі, Євросоюз - за 10 км, мільйони українців на заробітках у Західній Європі, а народ так перемикає на тему антиросійський Львів? Чому така реакція на Росію? Синдром СРСР? Але Україна вже 17 років як незалежна, вже виросло ціле покоління, яке ніколи не було в комсомолі, не має й гадки про Союз і погано володіє російською. До речі, з Польщею у нас також спільне минуле.

Напевно, проблема не тільки в географії та історії, відповідь у сьогоденні та потужному впливі мас-медіа Росії, всього російськомовного. Але хто винен? Природа не терпить порожнечі. Якщо вилучити весь книжковий перекладний російськомовний інтелектуальний продукт, то з чим ми залишимось? Кожен рік комусь дають Шевченківську премію з літератури, не такі вже й малі гроші, і що? Заслужених, народних і просто артистів - вагон, і що? Можна все, звичайно, звалити на народ, який не хоче читати, а просто дивиться телевізор. Спроба продавати у Львові польську пресу провалилася. Більшість не хоче дивитись польські серіали і фільми, віддаючи перевагу російським. Своїх як не було, так і немає. Це не проблема мови. Польська - не англійська. «Огнєм і мечем» мав шалений успіх. Якщо наш ефір забити українськими «мильними операми», навіть такими тупими, як російські чи бразильські, ніхто не буде спеціально вишукувати виключно російськомовні серіали.

Не зі всім ситуація «мертва». Багато вдалося в музиці. «Бумбоксів» слухають навіть дуже інертні тінейджери. Про українські рок-гурти, які збирали аншлаги в Москві, вже й не згадую. Але коли в колонці «досягнення» немає нічого, то починається пошук ворогів.

Щодо неврозів. Одна київська журналістка (це було надруковано у «Львівській газеті») підрахувала, що Львів - не місто кав'ярень (дістала, мабуть, її ця кавова столиця), а місто піцерій, бо їх тут значно більше, ніж кав'ярень. І що, переполоху не сталось. Львів - місто кав'ярень, і це настільки очевидно, що ніхто не взявся написати навіть гнівну замітку на захист чи проти цієї тези. Це аксіома.

А от щодо того, що місто мертве. Читачі пишуть, що Львів один із трьох центрів ІТ-індустрії в Україні, що на «Електроні» зробили чотири монітори, які зараз літають в космосі на орбітальній станції, і взагалі технарі мають чим гордитись і могли б багато чого сказати.

Щодо «душевного», так Львів хворе місто, але не мертве. Щоб переконатись в цьому, треба покинути межі Києва і трохи помандрувати рідними теренами. Все пізнається в порівнянні.

Фото зі сайту www.mankurty.com