«Драбина-2008»: все вище!

Виглядає на те, що цьогорічного листопада львівські театри таки почали впадати в анабіоз і берегти сили перед новорічно-різдвяними заробітками, тож не потішили нас новинками чи помітними подіями. І було б ото зовсім нудно, але всю картину змінив V Міжнародний молодіжний фестиваль аматорського театрального мистецтва, або простіше – молодіжне театральне збіговисько «Драбина»!

І хто б думав, що жменька ентузіастів, що у дале-е-екому 2003 році зібралась, щоб поставити на зашкарублому в ура-патріотизмі фестивалі «Таланти Франкового університету» свою «Вероніку», яка «вирішує померти», розчарувавшись в отих «Талантах», заявлять «Ми є хтось!» і, знюхавшись із подібними ентузіастами, організують фест, що буде мати такий розвиток (аж до міжнародного!) і такий успіх (отже воно таки дуже потрібне)! Маса молодих облич, в чиїх очах можна розгледіти «якийсь розум», переповнені зали - від першої до останньої вистави! Такого навіть на професійному бієнале «Золотий Лев» не побачиш! До речі, враховуючи цьогорічну близькість у часі, не можу втриматись, щоб не порівняти обидва фестивалі.

По-перше, сайт. «Драбина» має дуже нічогенький сайтик з історією, інфою про учасників, журі, з форумами всякими, - зі всім, що треба, словом. А «Золотий лев»? Це просто ганьбище, що Міжнародний професійний (єдиний такого типу у Львові!) фестиваль «Золотий лев» досі не має свого сайту!!! Де нельвів'янам шукати інформацію про фестиваль? Невже організаторам нецікаво почути відгуки учасників і глядачів? Для кого ж цей фестиваль робиться? І про що ж можна далі говорити в плані організації?! Але ми поговоримо.

На майстер-класи від «Драбини» цьогоріч була виділена окрема програма - «Проекти фестивалю», куди ввійшли щоденні майстер-класи від кількох різних спеціалістів, театралізовані літературні читання «Пожежна драбина» та круглий стіл учасників та гостей фестивалю. А на «Леві»? Якщо й був який майстер-клас, то хто про нього чув? Про якісь інші заходи як-то читання, творчі зустрічі чи круглі столи - навіть не мрій. А чому? Чому аматори змогли так організуватись і забезпечити таку програму, а профі зі всією державною підтримкою - навіть не спробували? У підсумку - «Драбина» цього року втерла носа «Золотому Леву» не по-дитячому.

Склад учасників молодіжного збіговиська-2008 був, на мою думку, найвищим за всі роки існування. Жодної прохідної вистави, за винятком позаконкурсних друзів фестивалю «Вар'ятів на ровері» (зовсім ото зелене поняття про театр і що робити на сцені). Натомість гості фестивалю - театри «МААТ» (Люблін) та «Ніколі» (Краків) - своєю участю прикрасили б будь-які професійні конкурси. І дуже шкода, що наша театральна богема (актори, режисери, театрознавці) не вважали за потрібне переглянути хоча б котрусь із вистав, щоб дізнатись чим живе і дихає, чого очікує теперішня молодь - здоровеннецький пласт їхніх же потенційних глядачів! Що поробиш, люди вони творчі, самодостатні і ніхто крім себе коханих їх більше не цікавить. Мені вдалось запеленгувати лише режисера Оперного театру Романа Валька, директора театру ім. Леся Курбаса Олексія Кравчука та актрису цього ж театру Олену Крилову - за це їм респект! (Сподіваюсь, що ще когось просто не догледів.) Зате ж була маса акторського студентства, і це тішить - отже молодь в нас не така самозациклена, як її навчителі.

Взагалі ж ця «Драбина» пройшла під знаком пластики, танцю та пантоміми - власне тих театральних форм, які фактично не представлені у львівських театрах - за що їй ще раз честь і хвала! І якось не було у виставах набридлих курива на сцені чи проекторів зі слайдами і т.п., без чого не змогла обійтись переважна більшість золотолевівських спектаклів. Видається мені, що в молодих аматорів набагато краще чуття сучасного мистецтва і самостійного пошуку, ніж у наших мистецьких авторитетів.

Отож головними фаворитами цього збіговиська стали: мім-дует «Next Step» з Рівного (найкраща вистава, найкраща актриса), який показав симпатично-щире мистецьке бабрання у глині про взаємостосунки митця і твору, та театр «Ага-Т» з Луганська (краща режисура, кращий актор) з виставою-укатайкою «Голубой вагон» (про легендарних Агнію Барто, Самуїла Маршака, Корнія Чуковського та Бориса Заходера - радянських дитячих письменників, якщо хто не пам'ятає), завдяки яким я довідався про «тольятінський феномен» та авторів п'єси братів Дурнєнкових - ото гонські хлопці!

Приз глядацьких симпатій, на моє здивування, здобув одеський театр «Человеческий голос» за салонну комедію «Пенелопа», поставлену в стилі «верескливе кривлякання». Цей театр запам'ятався постановкою за Умберто Еко на «Драбині-2006», тому дивує, чого ж ці молоді люди вибрали раптом саме такий матеріал, до якого не привнесли жодного свого молодіжного характеру, самовираження, пошуковості чи хоча б плоскої гонськості - того, що й вирізняє молодіжні аматорські театри. Ну, але публіка сказала «Офігенно!» та й вже.

До речі, окремо хочеться сказати про публіку. Цьогоріч була на диво свідома і толерантна публіка: не було гримкотіння пляшками з-під пива, улюлюкання, свистіння та вигуків із залу «Давай, вріж йому по яйцях!», як то частенько (частіше, ніж хотілося б) траплялось у попередні роки. Видно, що люди свідомі того, що прийшли саме в театр, а не в кіно, на футбол чи концерт, і знають, як краще поводитись, щоб не заважати ні собі, ні сусідам, ні акторам на сцені. Не знаю з чим пов'язаний такий ріст свідомості, але підозрюю, що за ці роки «Драбина» просто виховала свою публіку: той, хто хоч раз побував на сцені, буде з повагою ставитись до виступів інших. І за це ще раз знімаю капелюха перед організаторами.

А тепер вдягаю капелюха, і поговоримо про деякі недоліки. До них слід віднести дивну, започатковану цього року, традицію помаринувати глядачів надворі годинку-другу, перед тим як запустити (відкриття) чи не впустити зовсім (закриття). Це виглядає так трохи на неповагу до публіки, тому хотілося б більше продуманості у відкриттях-закриттях. Дивує також як швидко колишні конкурсанти перекочовують у журі, але... може так і треба.

Засмучує стан львівського театрального аматорства, який щороку виявляє «Драбина» - місто-організатор немає чим похвалитись перед гостями. Єдиний туземний театр, що пройшов відбір - театр «Ми», представив свою стареньку виставу «Друга смерть Жанни д'Арк» (цікаву, насамперед, драматургічним матеріалом і непоганим виконанням ролі Бога), і цілком заслужено не отримав жодних відзнак: попри щирість виконавців, сяку-таку побудову мізансцен, театру бракувало пошуку і яскравих знахідок, а недоречне використання попсового «Ameno», як і поспішне харамаркання довгих кавалків тексту, з якими актори не знали що робити, суттєво підпсовувало враження.

Чому ж «Драбина» не каталізує і не стимулює до створення і вдосконалення місцеве аматорство? Очевидно, справа в тому, що тубільний застояний театр не в змозі дати зразків пошуковості для наслідування і стати бодай приблизним дійсно професійним орієнтиром, отож аматори існують цілком відірвано від професійних взірців і без позитивного глядацького досвіду. Думаю, проте, що «Драбина» здатна підняти в майбутньому і цю вагу, але для цього їй треба проіснувати ще хоча б років п'ять.

Тож дай їй Боже здоров'ячка!

Фото зі сайту uart.ucoz.ru