Фукусіма не Чорнобиль!

Наголосив у Празі японський фізик-ядерник Тсуоші Місава.

Коли Тсуоші Місава, професор ядерної інженерії з Кіотського університету, три місяці тому закінчив лекції для студентів ядерної інженерії в Празі, йому навіть у сні не могло привидітися, що головною темою розмови стане ядерний жах у Японії. "Усе змінилося", – говорить Місава. Він залишив Японію незадовго до землетрусу зі щирим  переконанням, що жодні землетруси не можуть зруйнувати ядерні реактори.

- Як сталося, що ситуація у Фукусімі дійшла аж до вибухів? - Я не можу пояснити. У трьох реакторах спершу була проблема охолодження. Дизельні двигуни, які виробляють електрику, не працювали, але не знаю, чому саме. Може, через землетрус, може, через цунамі. Я не знаю. Навіть доповідь компанії не пояснює, чому стався збій в енергетичній системі. Я думаю, що зараз ніхто не знає цього.

- Що найгірше ще може статися? - Найгірше – це якби оболонку (контейнер) реактора пошкодив вибух водню або висока температура знищила б контейнер через недостатнє охолодження палива водою. Це було б найгірше.

- Чи може радіоактивна хмара дійти до Європи? - Не думаю. Під час аварії на чорнобильському реакторі 1986 року вибухнуло ядро реактора і все паливо. Через це радіація з Чорнобиля дісталася аж до Японії. Але це був зовсім інший випадок й інший небезпечний реактор. У Японії не дійшло до такої аварії та до такого витоку радіоактивних речовин. Навіть вітер дме в бік Тихого океану, тож радіоактивний матеріал спочатку досяг би океану, потім пішов би в бік США, а лише тоді до Європи. Але ніхто не знає, як буде розвиватися ситуація.

- Чи означають теперішні події кінець ядерного ренесансу у світі? - Думаю, що так. Це сумно, але я думаю, що так.

- Після цього лиха в Японії взагалі ще можна буде будувати нові атомні електростанції? - Громадська думка зміниться в кожному разі. І хоча не дійшло до руйнування реактора, але люди вже не захочуть мати жодних атомних електростанцій. Однак це буде проблемою. Японія не може жити без атомної енергетики.

- Скільки ж електроенергії виробляють атомні електростанції? - Тридцять сім відсотків. 7% повинні видобути з нафти, 11% – із вугілля, 25% – із природного газу, решту – від ГЕС.

- Які альтернативи має зараз Японія? - Узагалі-то – жодних. Імпорт електроенергії неможливий, оскільки ми на острові. Інших видів палива: нафти, вугілля і газу – не маємо, а тому імпортуємо їх. Нафту – з Росії та Близького Сходу, переважно із Саудівської Аравії. Вугілля – з Австралії. На вугілля не можемо перейти, тому що намагаємося скоротити викиди вуглекислого газу. Звичайно, можемо отримувати енергію з вітру, але не в достатніх кількостях. Окрім того, можна побудувати сонячні електростанції, але навіть цього замало.

- У Фукусімі труднощі з трьома реакторами, але всього їх там шість. Проблеми загрожують й іншим? - Проблеми мають реактори від 1-го до 3-го, які були в експлуатації. Решту три закрили для перевірки незадовго до землетрусу. (З вівторка, однак, проблеми переважно з будівлею четвертого реактора, два рази він горів, і правдоподібно, саме звідти в навколишнє середовище потрапило найбільше радіоактивних речовин. Інтерв’ю відбулося у вівторок, ще до цих подій – Dnes).

- Пощастило? - Можливо. Причина просто в тому, що взимку ми часто ремонтуємо реактори та замінюємо ядерне паливо, щоб були повністю готовими до літа. У Японії влітку дуже спекотно, а тому зростає потреба в електроенергії для кондиціонування повітря.

- Як ви думаєте, можна буде відновити роботу інших трьох реакторів у Фукусімі? - Ні, цього не передбачаю. Головно через громадську думку.

- А атомні електростанції поза епіцентром лиха, які також вийшли з ладу, чи працюватимуть вони у звичайному режимі? - Не маю уявлення. Введення в експлуатацію реакторів такого типу є дуже складним, навіть тих, які не зазнали пошкоджень. Наприклад, Тогоку – це величезна АЕС, яка знаходиться також дуже близько до епіцентру землетрусу, однак може без проблем функціонувати. Це той самий тип реакторів, що й у Фукусімі, тому буде добре з’ясувати, чи варто ці реактори залишати в роботі. Буде дуже важко відновити всі ці реактори. Не знаю, що діятиметься влітку, коли зросте попит. Зрештою, весь цей район – зокрема частина Токіо – ще до землетрусу відчував нестачу електроенергії. Електрику там вимикають на дві-три години денно. Думаю, цього літа, та й узагалі цього року, ми не зможемо відновити втрачений рівень забезпечення енергією.

- Атомну електростанцію у Фукусімі будували так, щоб вона витримала навіть такі страшні землетруси? - Так, усі атомні станції враховували це. Два роки тому був сильний землетрус в інших районах Японії. Якщо рівень вібрації вимірювати за шкалою від одного до семи, то нинішній землетрус отримав би сімку, і землетрус два роки тому також отримав би сім. Тоді на місцевих АЕС була проблема з електромережами, виникла пожежа, однак сам реактор не був пошкоджений. Японські електростанції розроблені з урахуванням таких небезпек. Але зрозуміло, що після цього інциденту кожна японська АЕС повинна бути захищена від таких небезпек, чи це землетрус, чи цунамі.

- У чому причина відмови системи охолодження у Фукусімі, що стало причиною вибуху? - Навіть після вимкнення реактора ядерне паливо далі виробляє тепло, тому системи охолодження повинні знижувати температуру. Але оскільки система охолодження не працювала, то температура води все піднімалась і піднімалась. Уранове паливо складається з діоксиду урану і цирконієвої оболонки. Цирконій, як правило, дуже стабільний, але при високих температурах реагує з водою, утворюючи водень. А той вибухає. Тому дуже важливо сказати, що це були не ядерні, а хімічні вибухи.

- Як тоді дійшло до викиду радіоактивних речовин? - Реактор захищений так, що ядро оточує герметичний контейнер, який теж оточений стальним контейнером, навколо якого – бетонне приміщення. Коли на реакторі стався вибух, водень, імовірно, накопичувався між контейнером і бетонною будівлею. Тому вибух частково пошкодив будівлю. Але до пошкодження самого контейнера всередині реактору не дійшло, тому більшість радіоактивного матеріалу залишилися всередині. Саме таким був вибух на реакторі №3, який частково пошкодив будівлю. Але останній вибух, який стався на реакторі №2, відрізняється від попередніх. Вибух стався в "розділяючому" басейні, який перебуває під тиском. Цей басейн знаходиться в нижній частині контейнера і регулює мінімальний об’єм води, необхідний для охолодження ядра реактора. Видається, що зазнала пошкоджень захисна оболонка, саме тому деяка частина радіації вийшла назовні.

- Чому стався вибух відпрацьованого палива? - Чув про це. Відпрацьоване паливо спочатку зберігають у басейні біля реактора, де його охолоджують до температури 40-60 градусів. Тільки тоді відправляють на проміжне зберігання. Я не певний, яка тоді була температура води в басейні і чи зростала. Я чув, що вона мала 80 градусів. Тому не можу сказати, що могло стати причиною вибуху. Розумієте, навіть якби температура палива була близька до ста градусів, то цього було б замало для утворення водню, оскільки для реакції цирконію з водою й утворення водню необхідно більш ніж 400 градусів.

- На вашу думку, чи дуже небезпечні ці вибухи і витік радіоактивних речовин? - Рівень радіації змінюється щодня. А також експоненціально зменшується залежно від точки вимірювання. На самій електростанції рівень радіації зменшується від реактора до меж її ареалу. Японський уряд вирішив евакуювати людей у радіусі тридцяти кілометрів. Радіація в радіусі тридцяти кілометрів від АЕС нині не є високою. Але повернуся ще до вибухів. Вибухи реакторів 1 і 3 знищили тільки бетонні надбудови. Однак вибух на "двійці", мабуть, знищив останній захисний бар’єр, через що рівень випромінювання значно підвищився. Для порівняння, звичайний рівень радіації становить 2,4 мЗв на рік, ліміт для громадськості становить 1 мілізіверт на рік. Найвищий рівень радіації, зрозуміло, є біля ядра реактора і перевищує 200 мЗв на годину. Уже за два метри від ядра це буде вчетверо менше, ще за два метри – увосьмеро і так далі.

- Тепер реактор охолоджують морською водою. Чи означає це, що він повністю знищений? - Так. Бруд морської води, в тому числі натрій та інші речовини, впливають на матеріали реактора, тому ми використовуємо очищену воду. Інша річ, що частина ядерного палива в реакторі вже розплавилася, а це означає, що структура всередині ядра знищена. Зазвичай ви можете вийняти відпрацьоване ядерне паливо, але коли воно розплавлене, то зробити це дуже складно. Поєднання морської води і розплавленого палива спонукає до єдиного висновку – цей реактор уже ніколи не буде введений в експлуатацію. Та й громадськість просто не дасть йому працювати.

- Чи означає нинішня ситуація в Японії кінець або серйозні проблеми атомної галузі? Чи, навпаки, примусові реконструкції тільки підштовхнуть її до подальшого розвитку? - Будівництво атомних станцій у Японії є досить обмеженим, тому що довготривале, водночас дуже складно знайти місце для нової такої станції. Тож більшість представників галузі атомної енергетики тепер зосереджується на виробництві в Азії. Але я думаю, що попит закінчується.

- Але ви самі казали, що японські електростанції і їхнє обладнання в інших країнах повинні будуть пройти перевірки і ревізії. - Я не знаю, як це вплине на галузь. Найближчим часом на нас чекають чергові землетруси на півдні, і так, як вважають вчені, триватиме ще тридцять років. Знаємо, що електростанції в цьому районі будуть потерпати від цих землетрусів і, як наслідок, від цунамі. Галузь повинна бути готова до цього. Тому компанія, яка їх експлуатує, нещодавно вирішила провести добудови, які мають зміцнити електростанції, і підведе резервні лінії до реакторів. Антиатомні активісти стверджують, що найнебезпечнішою є атомна електростанція в Хубу, тому що є найближчою до можливого майбутнього землетрусу. Тому компанія вирішила зміцнити будівлі реакторів і встановити системи проти поштовхів. Нині ця АЕС має два малі старі та три нові реактори. Якщо вони хотіли б і далі використовувати ті малі реактори, то мусили б модернізувати їх. А це коштує дуже дорого. Тому компанія вирішила закрити їх, а замість цього зосередитися на трьох нових реакторах.

- У такому разі зупинка чекає й на інші реактори? - Такі рішення необхідно буде прийняти по всьому світу. Реактори, які не є аж такі економічно вигідні, можна буде закривати. Нові ж реактори є більш економічно ефективними, а тому можна буде фінансувати модернізацію їхнього захисту від землетрусів.

- Скільки це може коштувати? - Будівництво нової атомної електростанції потужністю 1000 мегаватів коштує в Японії чотириста мільярдів єн, а це чотири мільярди євро. Скільки коштує модернізація, я не знаю, але зрозуміло, що менше.

- Ви говорили про кінець атомної енергетики у світі. Скільки часу це може тривати? - Погляньмо на Сполучені Штати. Після аварії на Three Mile Island 1979 року вирішили не будувати більше жодних електростанцій. Тільки недавно змінили свою думку. Тобто знадобилося понад тридцяти років, щоб змінилася громадська думка. Я не знаю, скільки знадобиться, щоб виправити негативне ставлення до атомних станцій після цієї аварії. Але це займе багато часу.

Розмовляла: Яна Климова Автор: Тсуйоші Місава [Tsuyoshi Misawa] Назва оригіналу: Fukušima není Černobyl Джерело: DNES MF, 16.03.2011 Зреферував: Володимир Кучер