ГМО: дешеве і невідоме?

За даними екологів, за останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на ринку України зросла за різною інформацію до 30-40%. А відсоток вмісту трансгенів у вітчизняних та імпортних продуктах може коливатися у межах від 0,5% до 30%...

Що насправді ми їмо під виглядом продуктів, які пропонують нам вітчизняні товаровиробники, і чи є там скандально відомі ГМО, найближчим часом українці не дізнаються. На аналізи немає ні коштів, ні достатньої законодавчої бази. А тим часом дискусії науковців авторитетних і не дуже щодо шкідливості ГМО сягають апогею...

Про генно-модифіковані організми широкому загалу українців стало відомо понад рік тому, коли одна з кондитерських компаній України раптом почала друкувати на коробках та обгортках своїх виробів знаки «Без ГМО». Та багато хто не знає й досі, що ГМО у продуктах харчування на ринку України - вже понад 10 років. Зараз у світі модифіковано понад сто видів рослин, хоча для продажу вирощують невелику їх частину. На світовому ринку можна знайти ГМ-сою, кукурудзу, гарбузи, бавовник, тютюн, помідори, огірки, паприку, салат, картоплю, а також парфумерію та косметику. Такі рослини стійкіші до несприятливих температурних режимів, їх не нищать шкідники, однак невідомий їх вплив на організм людини.

США, де вперше генетично модифіковані рослини використали з комерційною метою 1996 року, - лідер з вирощування таких рослин. Тут корпорації, що виробляють продукти харчування, на продуктах з ГМО заробляють мільярди, і саме тому дуже протестують проти маркування продуктів на вміст ГМО. Адже такі продукти мають бути значно дешевші за нетрансгенні.

Європа ставиться до продуктів генної інженерії набагато обережніше: Європейський Союз видав відповідну директиву щодо маркування продуктів, а більшість країн нашого континенту обмежила законодавчо вміст ГМО у продуктах харчування. У різних країнах Європи допустима межа вмісту ГМО коливається у межах від 0,3% до 2%. Обов'язкова умова - виробництво дитячого харчування з ГМО заборонено.

Підтримала цю політику щодо ГМО і Україна. З 2002 року ми приєдналися до Картахенського протоколу, який передбачає жорсткий контроль за ГМО. Україна зобов'язалася прийняти закон «Про біобезпеку». Однак його ухвалили лише 2007 року разом з іншими документами, готуючись до вступу у СОТ. Наступними кроками української влади стало прийняття 13 травня 2009 року постанови Кабінету Міністрів України №468, якою затверджено порядок маркування харчових продуктів, що містять понад 0,1% ГМО. Згодом Кабінет Міністрів України пом'якшив умови маркування: постановою від 1 липня №661 допустимий рівень вмісту ГМО у продуктах, за якого продукт не маркується, збільшено до 0,9%.

Закономірно виникає запитання: чому вміст ГМО в їжі обмежують, однак не стверджують, що їсти ГМ-їжу небезпечно? Чи боятись нам продуктів з генно-модифікованими організмами, негативним впливом яких нас лякають деякі науковці? Чи слухати тих, хто стверджує, що випадків отруєння чи захворювань після вживання трансгенної їжі не зареєстровано, відтак немає причин непокоїтись?

ГМ-маркування

За даними екологів, за останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на ринку України зросла за різною інформацію до 30-40%. А відсоток вмісту трансгенів у вітчизняних та імпортних продуктах може коливатися у межах від 0,5% до 30%, адже багато українських виробників використовують сировину, привезену з-за кордону, а вона може містити ГМО.

Отож, постанова Кабміну передбачає обов'язкове маркування з 1 липня харчових продуктів спеціальними умовними позначеннями щодо наявності генетично-модифікованих організмів у використаній для виробництва цих продуктів сировині.

«Ще два роки тому було прийнято постанову КМУ про ведення обов'язкового маркування, але її відтермінували. І от нарешті такий документ є. Він є логічним витоком із Закону України «Про державну систему біобезпеки». Методи визначення вмісту ГМО у продуктах харчування передбачені Державним стандартом України, перекладені з англійської мови - ISO 21 572 від 2004 року. Чогось нового для людей, які раніше займалися ГМО, тут немає. Однак пересічний споживач ніколи не чув, що це таке, тому зараз є напруження у суспільстві, звертається багато споживачів, виробники, які використовують сировину з-за кордону», - розповідає заступник директора Державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" ("Львівстандартметрологія") В'ячеслав Пузир.

У Центрі розроблено порядок, за яким визначатимуть якісний та кількісний показники вмісту ГМО у продуктах харчування. Фахівці Держспоживстандарту України відбиратимуть взірці продуктів харчування для проведення спеціальних тестів у акредитованих лабораторіях. На підставі протоколу лабораторії замовники отримуватимуть офіційний висновок щодо наявності та кількості ГМО, а також потреби у маркуванні. «Безумовно, більшість виробників, які будуть звертатися для того, щоб визначити, чи є у їхніх продуктах чи сировині ГМО, першою чергою визначатимуть якісний показник, а вже якщо є - і кількісний. Маємо надію, що тих продуктів, у яких треба буде визначати кількісні показники, буде менше від загальної кількості звернень виробників», - сказав В.Пузир. Вартість такого аналізу для товаровиробників коливатиметься у межах 400 грн, якщо йдеться про сировину, а от у готовому виробі виявити ГМО значено складніше, тому цей аналіз буде дорожчий.

Однак замовити аналіз зможуть і звичайні споживачі - фізичні особи. «До нас у лабораторію можна прийти навіть уночі і здати продукти на аналіз. Такі прецеденти у нас були: приходили люди, здавали алкогольні напої, кисломолочні продукти. Безумовно, для фізичних осіб вартість аналізів у нас мінімальна. У нашому Центрі є дві лабораторії, акредитовані у системі «УкрСЕПРО», а це найвищий ступінь акредитації в Україні», - запевнив В'ячеслав Пузир.

Виявлення трансгенів

Фахівці стверджують, що процедура виявлення ГМО складна. Вона передбачає порівняння взірця продукту з визначеним зразком, тобто є спеціальні тест-системи, які дають змогу визначити якісний показник - чи є ГМО у продукті. У разі, якщо так, доведеться розпочати більш складні та дорогі аналізів - визначення кількісного складу. Для їх проведення також є спеціальні тест-системи та стандартизовані методики, які використовують усі спеціалізовані відомі лабораторії.

За словами В'ячеслава Пузира, оскільки питання маркування продуктів на вміст ГМО піднімали ще два роки тому, в Україні вже встигли створити такі лабораторії і, за різними даними, готових для такої роботи і акредитованих у системі «УкрСЕПРО» (система, яка займається обов'язковою сертифікацією харчових продуктів і продовольчої сировини), є чотири-п'ять. «Так, цього замало. На Західній Україні такої акредитованої лабораторії немає взагалі. У нас є дві лабораторії на базі ДП «Львівстандартметрологія», які акредитовані у системі «УкрСЕПРО» на інші види досліджень і аналізів. Хоча вони можуть робити і аналізи на вміст ГМО, оскільки мають відповідне обладнання. Але, щоб видавати офіційні висновки, їм треба діяти через «Держспоживстандарт» і розширювати акредитацію на такі роботи», - сказав він.

До числа готових до проведення аналізів на визначення вмісту ГМО у продуктах входить лабораторія Львівського інституту ветпрепаратів. «Ми маємо з ними підписану угоду про співпрацю і маємо надію, що хоча б якийсь час вони допомагатимуть нам принаймні з аналізом якісного вмісту ГМО. Крім того, є кілька лабораторій, які дотичні до таких аналізів, зокрема це лабораторія Eurolab, лабораторія Інституту біології клітини у Львові, лабораторія Львівської санстанції також готова працювати у цьому напрямі», - розповів В.Пузир.

Отож, в Україні наразі немає комплексної мережі лабораторій, хоча Кабмін вважає, що хоча б по одній такій лабораторії має бути у кожній області. «Уявіть собі, 25 областей, в середньому 1 лабораторія коштуватиме 1,5 млн грн. Кабмін не витягне з кишені таких грошей і не дасть їх на лабораторії. Тому, якщо нам як ДП доручать створювати таку лабораторію, що цілком можливо в наших умовах, ми це робитимемо. Але питання - де ми візьмемо гроші», - зазначив В.Пузир.

Контроль за ГМО

У Львові перевірок на вміст ГМО з моменту введення в дію постанови не проводили. За інформацією ДП «Львівстандартметрологія», аналізи відкладено до 1 жовтня, оскільки ще не розроблено переліку продуктів, які треба маркувати, а також самого знаку маркування. Відтак виходить, що ті виробники, які зараз маркують продукцію, стараються даремно. Однак правоохоронці вже провели перший етап перевірок.

На сьогодні, стверджує начальник управління ветеринарної міліції МВС України Сергій Оксюта, співробітники управління виявили, що майже всю продукцію - 95% - не маркують. Однак правоохоронці були змушені проводити такі рейди самостійно, попри їхнє звернення до МОЗ та «Держспоживстандарту», у якому вони просили надати їм у допомогу фахівців цих відомств.

«Ми отримали відповідь, що на утримання та роботу таких лабораторій фінансування на 2009-2010 роки не передбачено, відтак вони просять перенести перевірки. З тієї ж причини вони і не виділили нам своїх співробітників, тому, враховуючи те, що співробітники міліції з вигляду не можуть визначити, чи містять продукти харчування ГМО, наші перевірки мають наглядовий характер», - зазначив Сергій Оксюта.

Водночас у ДП «Львівстандартметрології» запевняють, що, за дорученням Кабміну, над створенням переліку продуктів, які потребуватимуть обов'язкових перевірок на вміст ГМО, працює Міністерство аграрної політики України, Міністерство охорони здоров'я, МНС та низка профільних комітетів.

«Штрафування за недотримання постанови КМУ щодо маркування передбачене чинним законодавством і може сягати 25% від об'єму виробленої продукції, а якщо продукція є небезпечною - до 100% випущеної продукції», - додав В.Пузир.

ГМО чи «хімія»?

Як впливає вживання продуктів із вмістом ГМО на організм людини - наразі загадка. Вчені запевняють: побачити ефект вживання трансгенів можна і за кілька десятиріч. Це нагадує один анекдот про судовий процес майбутнього: «Щойно ми почули думку фермера Миколи про генетично модифіковану картоплю, тепер послухаймо саму картоплю... Що ви можете сказати на своє виправдання?»

«Не буду розповідати байки, як це роблять деякі науковці, що ген медузи, яка стійка до температури, ввели у помідор, і його шкідливо їсти, бо народяться погані діти тощо. Це справа дуже серйозна і надто мало досліджена. Безумовно, науковці розвивають цю проблему, щоб влили гроші в науку, і відтак знайти можливості досліджувати це питання. Також, але це моя особиста думка, є ще одна причина, чому ця тема стала такою популярною. Подивіться, що ми їмо, скільки там барвників, стабілізаторів, добрив тощо, тому виробники цієї «хімії» могли б відвертати увагу від себе, акцентуючи на ГМО. Однак за ГМО теж стоять серйозні гроші у світі. Невідомо, що гірше: пестициди і «хімія» чи ГМО», - наголосив В.Пузир.

Як стверджує директор Українського науково-дослідного інституту харчування Міністерства охорони здоров'я України Олег Швець, оскільки досі нема жодних свідчень про те, що вживання продуктів з ГМО може мати негативні наслідки для людини, продукцію з вмістом трансгенів вважають безпечною.

«Щодо можливого ризику, який ще не вивчений, ніхто не може перебачити, що станеться за 50-100 років. Потенційно і теоретично якісь наслідки можливі. Але доказів немає. Питання маркування не має відношення до безпеки, а лише до інформації. Продукти, які містять ГМО, мають бути дешевшими, саме тому і маркується продукція. Людина має знати, що у цьому продукті є ГМО і цей продукт дешевий саме з цієї причини. Найбільш позитивний момент у тому, що виробники, які продавали продукцію з ГМО за високими цінами, будуть змушені знизити ціни. Ця продукція стане більш доступна, як це є у інших країнах світу. Не треба лякатися пліток та висловлювань людей, які можуть лобіювати інтереси конкурентних галузей виробництва, наприклад, пестицидів. У кожного є своя купівельна спроможність, кожен вирішує, на що йому витрачати гроші», - наголосив Олег Швець.

***

Наразі у магазинах та супермаркетах можна побачити лише продукцію двох-трьох виробників з написом на упаковці про те, що продукти не містять ГМО. До того ж, таке маркування відбувається у довільній формі. Можливо, це пов'язано з тим, що наші товаровиробники злегковажили рішенням влади, а може тому, що ще не відбулось завозів нових партій продукції і наразі торгові точки реалізовують товари, вироблені до 1 липня. А тим часом інформаційний тиск на споживачів лише посилюється, змушуючи звертати увагу на обов'язкове маркування, яке просто відсутнє.