Харизматична партія України судного дня
Про політичне сектантство
Назар Кісь, 0фото Павло Паламарчук
До теми
Протягом людської історії завжди існували ірраціональні культи, деякі навіть перетворювалися на потужні релігії. Людям хочеться вірити, а хто пропонує «у що вірити», той задовольняє базові потреби. Серед іншого, це непоганий спосіб збагатитися для керівництва.
У вільному доступі є багато описів, ознак і навіть інструкцій щодо функціонування ірраціонального культу. Такі собі, якщо максимально спрощувати, «мануали для пророків».
По-перше, говорити треба «по-простому», зрозумілими словами, гучно і рішуче. Так, як говорять правду, без всіляких викрутасів. Але суть сказаного повинна залишатися таємницею, майбутні зміни – неконкретними і розмитими. Простіше кажучи: «Вони злодії і вороги, ми їх покараємо, а потім всім стане краще». Всі слова зрозумілі, але як карати, хто вони і кому краще – кожен зможе уявляти, як собі захоче.
По-друге, візуальні образи та емоції – важливіші за логічні аргументи. Стискати кулаки, вказувати пальцем, грюкати по столу набагато ефективніше, ніж когось у чомусь переконувати. Варто з’являтися там, де потрібно, фіксувати свій світлий образ і зникати, не втягуючись у дискусії з опонентами. Тримати людську увагу промовою зможе не кожен, а от спланувати ефектну появу нескладно.
Тому що, і це теж важливо, лідер має розважати тих, кому сумно, і проганяти від себе тих, хто сумнівається. Коли фокусник показує трюк, у залі повинні перебувати довірливі простаки, а не інженер, який все пояснює і розвінчує фокуси упродовж вистави.
«Віруючих» слід організувати і структурувати. Людям приємно зараховувати себе до чогось більшого, особливо, якщо є можливість «рости». Важливими є обряди, ініціації, ритуали.
Лідер не має бідувати, щоб не відштовхувати від себе потенційних прихильників. Хай що там говорять про мораль і самопожертву, люди тягнуться до багатих та успішних. Навіть у випадку з ірраціональними культами, які існують за пожертви своїх адептів. Важливо, щоб люди вірили, ніби теж стануть багатими та успішними.
І головне правило – «хто не з нами, той проти нас». Не можна допустити, щоб хтось сторонній сіяв сумніви і підважував авторитет керівництва. Цей принцип досконало відпрацьований всілякими аферистами, які перш ніж взятися за жертву, нищать її соціальні зв’язки, залишаючись єдиним «зв’язком зі світом».
Це головні постулати, але якщо захотіти – можна знайти більше. Зрештою, з огляду на ті, що вже є, постає запитання: а чим це відрізняється від сучасної української політики?
Жоден політик не ризикне здатися занудою, говорячи складно і незрозуміло. Всі слова знайомі навіть школярам молодших класів. Але конкретики від цього не більшає. Традиційне «за все хороше проти всього поганого».
Імідж, стиль, час і тривалість появи на публіці відшліфовані до дрібниць. Люди чекають чергової появи улюбленого політика як розваги. І отримують її. «Випадкова» критика перетворюється на «срач», а сам політик уже далеко, готується до нового виходу на публіку.
Коли справа йде успішно, відбувається структуризація отари. З’являються осередки, координатори, гарні бейджики і стильні візитки. Люди когось обирають, комусь делегують повноваження. Одні «ростуть», інші сподіваються «вирости» в майбутньому.
Про те, наскільки лідер є важливим для політичної сили, всім давно відомо. Фактично, «обличчя» лідера і є політичною силою, навколо якого все відбувається.
Якщо політичний проєкт не закривається одразу після виборів, важливою є ізоляція своїх адептів від впливу конкурентів. Адже «хто не з нами, той проти нас». Спільні заходи, форуми, групи мають утворити коло спілкування. Використання символіки буквально «маркує» своїх, навіть фізично відділяючи їх від «чужих». А далі людська природа зробить своє, люди «боротимуться з ворогами» навіть в автономному режимі.
І тут ми підходимо до питання № 2: якщо спосіб утворення і принципи функціонування в політичних проєктах та в ірраціональних культах схожі, то, може, і мета їхньої діяльності також подібна, суто меркантильна? Бо як втілити інтереси виборців, якщо вони «за все добре проти всього поганого»?