Хаванагільна нагалька

Бути євреєм – це те ж, що й бути бюстиком Пушкіна на території Російського центру у Львові. Його занадто часто розбивали, щоб на повному серйозі сприймати чергові посягання анонімних нащадків Дантеса на рашенське ВСЬО.

Євреї - це священні корови цього політкоректного світу. Є ще «жінки», чи краще написати - особи фемінної організації, але на них менше звертають увагу прожектори освітлювального мейк-апу.

Бути євреєм - це бізнес. Єврей - це живі гроші. Як і піндос у далекій Албанії, чи москалик у Південній Осетії. Бути євреєм - це те ж, що й бути бюстиком О.С.Пушкіна на території Російського центру у Львові.

Справжня к-ть копій цього кучерявого афрогобіта нікому невідома. Його занадто часто розбивали, щоб на повному серйозі сприймати чергові посягання анонімних нащадків Дантеса на рашенське ВСЬО. Безбожне педалювання теми розбитих кучериків сукіного сина довело ситуацію до повного абсурду, а свідомих українців до усвідомлення того, що можливі Дантесчуки сидять за стінами того ж Російського центру.

Гроші потрібні усім. Хтось робить гроші з повітря. Хтось з ілюзій. А хтось з розбитих бюстиків більше, ніж поета.

Євреї - це вільноконвертована валюта. Євреї - це капітал. Євреї - це суперстари Давида. Євреї - це шоу, яке завжди з тобою. Євреї - це архіважливо і архіпотрібно.

Липневий «львівський погром» ще більше допер до абсурду факт знущання над суперстарами Соломона в Україні. Над цими цінностями загальноєвропейськими блукають привиди іронії, сарказму чи стьобу, але аж ніяк не повного серйозу, оскільки вірити байкам про міфічні прояви ксенофобії та антисемітизму у Львові можуть тільки пацієнти палати #6.

Цікаво, а якої ще реакції очікують дефендери всього кошерного після тупої статті на «Українській правді» якогось польського журіка, який сам не бачив (погрому), але йому знайомі розповідали. Потім ця стаття зникає і лишається тільки лахати з таких ідіотів, але аж ніяк не надувати щоки, як це роблять деякі представники інтелектуальної праці, що розпінились не гірше, ніж Говард У. Кемпбелл-молодший у своїх радіопередачах.

Після таких газетних заміток про єврейського хлопчика, які приніс безроверний й тому злий поштар - діти Авраама стали божественними клоунами з повними атрибутами цього давнього ремесла.

Липневий «львівський погром» і жидівська кнайпа - це сіамські бразери, оскільки використовують аналогічні методи для своєї розкрутки - крик, скрімінг, чи, на крайняк, епатаж, як люблять тут писати. І мета цього епатажу одна - лаве. Це чиста комерція.

Це бюстик Олександра Сергійовича розбитий на полікультурні уламки представниками мозаїчно-маргінального постмодернізму, який так матюкають у Львові, так у ньому й не розібравшись. Постмодернізм у Львові став реплікою невістки, яка у всьому винна. Раніше це були жиди, а тепер - постмодерністи. Хоча, за версією професора Анатолія Рикова, постмодернізм - це радикальний консерватизм, яко ідеологія замкнутості, що накладає обмеження на вільну діяльність мена. І тоді виникає запитання, хто ж у Львові тоді більший постмодерніст. Але це тема іншого тексту, тому револьвернемось до наших євреїв.

Ролан Барт радив казати «арівідерчі» застиглому, неживому дискурсу. Тема львівського антисемітизму вже давно стала засоленою жінкою Лота. Стала консервацією. Стала маринованими огірочками, придатними тільки на закусь в тій же жидівській кнайпі. А де закусь - там завжди весело й без постмодернізму.

Варто також не забувати про першого Адама й називати речі своїми іменами. Серед кожного народу бувають свої ідіоти чи дебіли. Ідіотизм і дебілізм, в принципі, не залежить від національності. В усіх гарних детективах про копів бувають як і добрі євреї, так і погані. Застосувавши дедуктивний метод, можна сказати, що й поміж євреїв бувають ідіоти та дебіли. Тоді виникає запитання: чи факт заслуженого найменування якогось конкретного єврея цими 2-ва слова буде проголошено антисемітизмом чи ні?

Так, наприклад, минулого року в північному Ізраїлі з дерев біля гробниці поважного рабина Йонатана бен Узіеля було зібрано 400 пар трулів та ліфчиків (декілька пар цих предметів було знайдено і на вікнах гробниці) молодих єврейок. І все тому, що в повітрі ширяє ідея, що якщо хочеш зустріти прикольного пацика і протягом року вискочити заміж, потрібно просто помолитись на могилі цього рабина. Зрозуміло, що інші рабини обурені такими молитовними офірами ізраїльських тьолок.

Так от, вживання щодо цих представниць Іншої половини людства іменника дури, чи банальної іронії чи стьобу - будуть проявом антисемітизму чи ні? А як тоді бути з єврейської порнухою чи звинуваченнями прем'єр-міністра Ехуда Ольмерта в корупції та президента Моше Кацава у зґвалтуванні?

Так, мейбі, не всі євреї - священні корови і деякі з них загналась зі зловживаннями на темі того ж Холокосту (що говорити про більш дрібні речі), довівши їх місцями до тотального абсурду.

Переслідувані євреї - це вчорашній день. Але ж тре якось заробляти бабло на цій темі. І самі ж давидсони й не хочуть її закривати. Так що залишається тільки зацитувати дует старого Луї Армстронга та бітлів про вихід з Єгипту: «Hey Jude, не дави на мозолі, мозеш?»

Залишаються ще «жінки», і тому варто відкрити якусь кафешку з сексистським закосом. В меню такої кафулі будуть: гаражна ляжка Анджеліни Джолі в томатному соусі (в Wanted Бекмамбетова вона фігурально то демонструє на тлі свіжої туші), заливне «Тещин гаплик», філе «Суфражистки на марші», тістечко «Друшляк Бетті Фрідан» чи кавуля «На язиці у феміністки».

Для особливо обдарованих (не тільки євреїв) повідомляється: заради пам'яті до Пауля Целана, Осипа Мандельштама, Ісаака Башевіса-Зінгера, Сергія Довлатова ітеде, виникає велике прохання, не гнати пургу про якусь ксенофобію чи антисемітизм. Прихильників ВО «Свобода» з Луганська також прохання обламатись зі своєю політикою.

Кошерним пропонується хасидське реггі від Matisyahu «King Without A Crown» (www.youtube.com/watch?v=hip2i9yHZ38), гоям світить хіба що айдіемний амбієнт Telefon Tel Aviv «Fahrenheit Fair Enough» (www.youtube.com/watch?v=YCspF-lz24A).