Хто маніпулює на темі відбудови музею Шухевича

У середу, 6 березня, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про відбудову музею командувача УПА Романа Шухевича у Львові після нальоту шахедів, а також спробу Петра Порошенка привласнити собі цю історію.

***

Вчора, 5 березня, минуло 74 роки з дня загибелі головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича. Останній свій бій Герой України прийняв у селі Білогорща біля Львова. В операції росіяни залучили тисячу чекістів та їхніх агентів. Згодом у тому ж будинку, де провів свої останні роки боротьби Шухевич, створили музей його імені. Росіяни зруйнували музей ударом шахеда у ніч на 1 січня 2024 року. Тоді ж атакували університет, де навчався Степан Бандера. Атака відбулася у день народження провідника ОУН. І символічно, що саме 5 березня у Львові стартував архітектурний конкурс на відновлення музею Шухевича.

Переможців конкурсу журі визначать у травні. Загальний призовий фонд конкурсу становить 500 тис. грн, а переможець отримає 250 тис. грн. Важливо, що в час війни фінансування та виплати премій переможцям забезпечать за позабюджетні кошти.

І тут важливо розібратися, для чого проводити конкурс на найкращий проект відбудови музею. Взагалі у всьому цивілізованому світі, до якого так прагне Україна, практикують подібні конкурси. Підходи до функціонування музеїв, до меморіалізації постійно змінюються. Скажімо, питання доступності, інклюзивності сьогодні ключове й обов'язкове для нової будівлі музею. Адже туди його роками відвідуватимуть ветерани війни проти Росії, які втратили своє здоров'я у боях.

Я пояснюю ці елементарні речі, бо багатьом львівським патріотам досі незрозуміло, чому новий музей Шухевича має бути іншим, ніж він був досі. Наприклад, вони дивуються для чого в новому музеї проектувати ліфт, щоб дістатися до криївки, де перебував у підпіллі Роман Шухевич. Нехай відвідувачі ходять туди своїми ногами по сходах, як ходив Шухевич. Перепрошую за грубість, але не у всіх ветеранів є ноги.

«Патріотична» короткозорість не нове явище у нашому житті. Гірше, коли подібними настроями починають маніпулювати з певною метою. Один з таких маніпулянтів священик Юстин Бойко, якому мало зведення незаконних капличок на музейній території. Тепер він наполягає, що музей Шухевича треба відбудувати негайно. Отець розпочав на цю тему пропагандистську кампанію і відмовляється дослухатися до жодних критичних зауважень.

Мені зрозуміла причина такої поведінки згаданого священика зі Львова. Отець Бойко – професійний хайпожер. Він постійно мусить коментувати й боротися з чимось суспільно-резонансним. Самого лише служіння Богові монахові-студитові замало, його особистість більша за це. Тож отець Юстин бореться як не проти кліпів Христини Соловій, то за музей Шухевича.

Але перейдемо до більш значущих фігур. Дуже переймається відновленням музею Шухевича і п'ятий президент України Петро Порошенко. Я вже казав, що в цій історії Порошенко знайшов ідеальний привід нагадати про себе. Він одразу ж заявив, що готовий профінансувати відновлення музею. А тепер Порошенко каже, що його наміри відновити музей блокує українська влада.

Петро Порошенко, звісно, виступає у своєму перевіреному жанрі. Він намагається створити ілюзію народної підтримки своєї меценатської ініціативи, а також звинуватити державну і місцеву владу в небажанні відновлювати музей. Це той випадок, коли слова «політика», «маніпуляція» і «брехня» стають абсолютними синонімами. Однак спроби привласнити собі відбудову музею Шухевича приречені на провал. Це справа загальнонаціональної ваги, тож єдиним виправданим підходом до справи тут може бути виваженість без емоцій та персональних інтересів.