Із міноборони Білорусі до лав ЗСУ. Історія бійця «Безсмертного»

Андрій Трацевський кілька років працював інженером у міністерстві оборони Білорусі. Після втечі з батьківщини від репресій, приєднався до лав ЗСУ – аби боротись із режимом, який позбавив його дому.

Герой нового матеріалу проєкту «Український Свідок» — Андрій Трацевський із позивним «Безсмертний». Він білорус, який разом зі своїми земляками воює на боці України у складі «Білоруського добровольчого корпусу». Андрій на фронті з першого дня повномасштабної війни. Він працює переважно на запорізькому напрямку та розповідає про це так: «На другій лінії оборони російські бліндажі залиті бетоном та укріплені на п’ять метрів вглиб. Дістати ворога звідти можна, тільки зайшовши до цих укріплень власними ногами».

До участі у повномасштабній війні росії проти України Андрій працював інженером… у Міноборони Білорусі. «Мені неодноразово пропонували стати міліціонером або військовим – я відмовлявся, – розповідає чоловік. – Це суперечить моєму світогляду. Одного разу я побачив, як майор білоруської армії змусив молодого бійця канцелярськими ножицями обрізати газон. Я зафільмував це на смартфон, а потім написав заяву про звільнення за власним бажанням».

Андрій розповів про мовне питання у Білорусі. «Білоруська – мова викладачів та опозиціонерів, її фактично не існує. Всі спілкуються російською, – розповідає Андрій. – Якщо твій сусід почує, що ти розмовляєш білоруською, то може подзвонити у міліцію та повідомити, що ти – «опозиціонер».

Чому Безсмертний пішов воювати за Україну? «Тут ми б’ємося із ворогом, який забрав і мою країну, – пояснює він. – Якщо я загину, то у боротьбі за правду, за людей та абсолютне добро».