Ізраїльська гастроль Путіна
IQ

Ізраїльська гастроль Путіна

Путінська імітація боротьби з антисемітизмом

Василь Расевич, 17 січня 3005 0
фото сайту президента РФ

Незабаром Путін може постати перед світом у зовсім новій іпостасі. Такому переродженню може сприяти запланований на 23 січня його виступ в Національному меморіалі катастрофи і героїзму «Яд Вашем» у Єрусалимі. До цього моменту стратеги Путіна підбиралися досить довго. Спочатку вони намагалися переконати світ, що завдяки перемозі Радянського Союзу у по-їхньому Великій вітчизняній війні Росія має ексклюзивне право розпоряджатися територіями і народами. А коли це не спрацювало, бо народи запам’ятали окупацію, а не визволення, намагаються осідлати іншого коника – боротьбу з антисемітизмом.

Боротьба з антисемітизмом – матерія дуже тонка, але може бути надзвичайно ефективною в міжнародній політиці. Бо хто посміє засумніватися в тому, що Голокост став катастрофою планетарного масштабу? Хто при здоровому розумі і ясній голові заперечуватиме, що німецький антисемітизм з часом вилився в політику геноциду проти єврейського народу? У всього цивілізованого світу думка про це історичне явище сформована однозначно – підлягає беззаперечному осудженню. Але стривайте, до чого тут Путін? Відповідь одночасно проста і надзвичайно складна, але про все по черзі.

Путіну так і не вдалося переконати світ, що сталінський варіант перемоги правильний і непорочний. Навпаки, багато країн переконалося, що для сучасної Росії нема такої історичної теми, яку не можна було б інструменталізувати для політичної боротьби. Не встояла і тема Голокосту. Як тільки трохи спала хвиля звинувачень України в симпатіях до нацизму, знову хлюпнула брудна лавина на Польщу. Тепер уже Польща стала основним призвідником Другої світової війни, а поляків гамузом записали в антисеміти. І хто це зробив? Спадкоємці Сталіна й СРСР?

У цій історії зі спробою переродження Путіна на головного борця з антисемітизмом важливу роль відіграють міжнародні єврейські організації та Держава Ізраїль. Без їхньої згоди російський президент не посмів би навіть ступити на цю територію.

Почнімо з одного з «архітекторів» реінкарнації Путіна. В’ячеслав Кантор – бізнесмен, що входить до тридцятки найбагатших росіян, протидіє неонацизму, расизму, ксенофобії, антисемітизму. Борець за непоширення ядерної зброї. Президент Європейського єврейського конгресу, Європейської ради з питань толерантності і примирення, раніше разом з колишнім польським президентом Александром Кваснєвським її співголова. Кантор президент: Міжнародного Люксембурзького форуму запобігання ядерній катастрофі, Фонду «Всесвітній форум пам’яті Голокосту», голова Європейського єврейського фонду, голова політичної ради Всесвітнього єврейського конгресу.

Нагороджений російським орденом Дружби (1998), орденом «За заслуги перед Республікою Польща» (2005), орденом князя Ярослава Мудрого (2007), медаллю «За заслуги у сфері толерантності» (Польща, 2011). І навіть радник президента Ющенка у 2005–2006 роках. У 2019-му призначений головою Ради Національного меморіалу катастрофи і героїзму «Яд Вашем».

Вірогідно, що саме цей чоловік причетний до «єрусалимського» перевтілення Путіна. Вислужуючись перед Путіним і керуючись суто власним інтересом, Кантор усунув всіх решту російських олігархів єврейського походження. Насправді це погана послуга «Яд Вашем», оскільки такі «галицькі» олігархи, як Фрідман і Вексельберг, є потужними фінансовими донорами Меморіалу. А вони на подію взагалі не отримали запрошення. Тож пан Кантор заради того, щоб полюбуватися собою чудовим на фоні королів і президентів та стати якнайближче до Путіна, може негативно вплинути на імідж цієї високореномованої інституції.

Але в цьому контексті нас більше цікавить «Всесвітній форум пам’яті Голокосту», що виник за підсумками Міжнародного форуму «Життя народу моєму!», який відбувся 27 січня 2005 року в Кракові, присвяченого 60-річчю з дня визволення концтабору Аушвіц-Біркенау. У тому Форумі взяли участь багато діячів, зокрема Владімір Путін, віцепрезидент США Дік Чейні та тодішній президент Польщі – Кваснєвський. Четвертий Форум відбувся у Празі 2015 року, під патронатом президента Чехії. Путіна на ньому не було. Рік видався не найбільш сприятливим для його міжнародних подорожей.

Цьогорічний Форум відбудеться в Єрусалимі. Треба розуміти, що пан Кантор подбав про якнайсприятливіші умови для Владіміра Путіна. Його доповідь планується бути головною, а решті міжнародних учасників відводиться роль якщо не статистів, то вдячних слухачів нового «слова правди».

Один з ізраїльських аналітиків виступив з різкою критикою цього заходу на своїй сторінці в соціальних мережах: «В Єрусалимі пройде форум пам’яті Катастрофи, організований російським олігархом Кантором на базі Яд Вашем. Головною дійовою особою там буде Путін. Форум де-факто буде обслуговувати ідеологічну кампанію Кремля з фальсифікації історії Катастрофи у своїх цілях. І закріпить політику замовчування того, що саме Радянський Союз і Велика Британія несуть відповідальність за те, що нацисти в 1941-42 роках змінили політику вигнання на план тотального винищення євреїв Європи. Уряд Ізраїлю не може сьогодні, за існуючих геополітичних обставин в регіоні, піти на прямий конфлікт з Кремлем. Але ми, громадяни країни, можемо дозволити собі не мовчати. Не зраджувати пам’ять 6 мільйонів вбитих євреїв».

Організатори Форуму поставили в найбільш пікантну ситуацію президента Польщі Анджея Дуду. На фоні «історичного» конфлікту між Польщею та Росією польський президент не міг погодитися на роль пасивного слухача Путіна. Тому він звернувся до «Яд Вашем» з проханням надати йому можливість виступити. На що дістав відмову. Тож Форум відбуватиметься без польського президента. Хоча буде присвячений події, що має прямий стосунок до його країни, – 75-й річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау на території окупованої нацистами Польщі.

У цій історії нема нічого випадкового. У такий спосіб Путін мститься своєму польському колезі за те, що той не запросив його на відзначення подій, пов’язаних з 80-річчям початку Другої світової війни. Бо як було запрошувати лідера країни, який глорифікує Сталіна і виправдовує радянську агресивну політику? Натомість Ізраїль, з міркувань власної безпеки, вирішив підіграти Путіну. Для ізраїльської політичної еліти практичні домовленості з Путіним щодо безпеки їхньої країни виявилися важливішими за історію. Мовляв, нехай собі що хоче, те говорить – головне, щоб було завдано менше ракетних ударів по Ізраїлю. А ізраїльські історики «вирівняють» внутрішню дискусію в країні і погляди на минуле не зазнають жодних змін.

Але не все так просто. Ізраїль, погоджуючись на те, що Путін стане головним борцем з антисемітизмом, ризикує багато втратити в міжнародному масштабі. Навіть якщо не він вибирав Путіна на цю роль, а головним борцем той призначив себе сам, а Ізраїль цьому тільки підіграв, то він стає співучасником події з міжнародного відбілювання світового парії.

Тепер залишилося тільки чекати, скільки адекватних людей у світі відмовиться брати участь у постановочних іграх з порятунку іміджу Путіна. Бо їм аж ніяк не потрібний Путін, щоб боротися з антисемітизмом. І тут не допоможуть навіть ізраїльські історики, які намагатимуться охолодити запал Путіна, як «визволителя євреїв із концтаборів», бо для всього світу піде інша картинка. Багато хто із задоволенням впише Ізраїль у союзники Путіна. Передусім це зробить сам Путін.

За влучним висловом ще одного ізраїльського аналітика, «прем’єр-міністр Натаньягу, як дуже спритний продавець історичних та віртуальних словесних реверансів в обмін на майбутнє сприяння і конкретику з боку Росії в регіоні, спробує обміняти повітря, насправді історію, на цілком матеріальне майбутнє. Це не співпраця. Це тимчасове використання».

У таких підходах Ізраїлю відчувається позиція, коли він перестав зважати на Європу через постійну критику за правий ухил у політиці та «трампізм». Саме через це Ізраїль ледве не єдиним надійним союзником бачить американського президента Трампа. І тут головне не перейти межу, щоб ситуативне підігрування Путіну не виявилося надто великою ціною за тимчасову вигоду. Важливо, щоб у світі не стали сприймати боротьбу з антисемітизмом як одну з ефективних політичних технологій. Тому що це вкрай неетично щодо пам’яті жертв Голокосту і неприпустимо з погляду сучасної політичної культури. Оскільки наслідки можуть виявитися непередбачуваними.

І на завершення. Усе написане вище заграє зовсім іншими барвами, якщо здійсниться ще одна задумка. Подейкують, що американці на той час забронювали весь Готель «Кінг Девід» у Єрусалимі, зокрема й президентські апартаменти. І горе нам, якщо Трамп «благословить» Путіна на цю нову роль.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук