Клеванський замок: могутня фортеця XV ст., катівня НКВС і профілакторій для алкоголіків

Замок у Клевані – одна з найстаріших пам’яток архітектури Рівненщини. Його над річкою Стублою звели у 1475 році для князів Чорторийських, діячів Великого князівства Литовського, які були засновниками селища. Це була справжня фортеця на узвишші, з міцними стінами товщиною до 4 м, бійницями, п’ятикутними вежами, оточена ровами. Всередині був власний арсенал і 30 гармат для оборони.

Дослідники припускають, що будівничим Клеванського замку може бути Ян Ліс, автор львівського арсеналу та співавтор реконструкції львівської ратуші. В’їзд до неприступної фортеці через рови був спершу через підвісний міст, що опускався на ланцюгах, а вже в XVII ст. його замінив кам’яний віадук. Дорога до замку досі мощена ламаним каменем.

Міст-віадук, що веде до в’їзної брами замку (фото ZAXID.NET)

Замок зазнавав частих нападів ворогів впродовж XVI-XVII ст. Відомо, що 1640 року оборонці замку витримали тривалу облогу татар.

«Старожили Клеваня розповідають, що підземні ходи із Клеванського замку начебто вели до замку в Олиці й Благовіщенського костелу. Саме через ці ходи до фортеці над Стублою надходило підкріплення і продовольство, завдяки чому Клеванський замок витримав тривалу облогу і його гарнізон відігнав татарське військо. На доказ існування підземних сполучень місцеві старожили розповідають про періодичні провали ґрунту поруч із ринковою площею, які траплялись аж до 70-х років ХХ століття», – пише «Рівне РетроРитм».

Вежа і в’їзна брама (фото ZAXID.NET)

Однак згодом замок втратив своє первісне оборонне призначення, Чорторийські покинули свою фортецю, облаштувавши в ній шпиталь.

Наступними господарями Клеванського замку стали монахи-єзуїти, які влаштували там колегіум. А ще через сто років замок спорожнів, аж поки у ньому не відкрили польську гімназію, потім – духовне училище.

Частину приміщень добудували у пізніші століття (фото ZAXID.NET)

У Першу світову війну в Клеванському замку розмістили армійський ветеринарний евакуаційний пункт. Він зазнав руйнувань внаслідок обстрілів. А в повоєнний час там розселили біженців. Далі це була школа, сиротинець, колонія для неповнолітніх. А з приходом окупантів замок став свідком великої трагедії.

«У період з 1939 по 1953 роки тут почергово розміщувались загони НКВС і каральні органи німецької окупаційної влади. За розповідями старожилів, у період 1944-1952 років у замку облаштували в’язницю, куди звозили полонених вояків УПА та підозрюваних в участі у визвольній боротьбі», – зазначає «Рівне РетроРитм».

Історичні стіни пережили різні події (фото ZAXID.NET)

Ну а вже в повоєнний період радянська влада не церемонилась зі збереженням спадщини. У Клеванському замку працювало сільськогосподарське ПТУ (1953-1977), а згодом – лікувально-трудовий профілакторій для алкозалежних. Середньовічні склепіння будівлі досі доповнює дешева радянська плитка, а в одному куті внутрішнього подвір’я є вуличні туалети-дири. Коли фортеця спорожніла, з неї винесли все, що піддавалося демонтажу. Дерев’яні елементи пустили на дрова, дах розібрали на будматеріали, навіть цеглу дбайливі місцеві господарі використали вдруге.

Занедбаність і часті пожежі періоду незалежної України остаточно зруйнували історичну архітектуру. Однак після чергового обвалу там відкрилася первісна кладка, де дослідники змогли прочитати автограф будівничого – Jan Lis.

Ймовірний автограф будівничого (фото РівнеРетро)

Про привидів оповідає легенда про живцем замуровану у стінах замку пару молодят. Їх начебто скарав у ХV столітті князь Чорторийський, який домагався права першої ночі з нареченою і отримав відмову. З того часу замок став символом вічного кохання, туди приїжджають закохані давати вічні обітниці.

Тунель кохання у Клевані (фото ZAXID.NET)

А ще туристи охоче їздять в тунель кохання, розташований у тому ж селищі. По дорозі відвідують і замок. Зараз закинута фортеця у ще гіршому, аварійному стані. Лише могутні мури, контрфорси і залишки веж нагадують про її давню історію. Місцеві мешканці приходять сюди на пікнік. Однак сміття за собою не завжди прибирають.

Більше пам’яток знайдете у рубриці «Краєзнавство»