У подільському селищі Летичів від оборонного замку зараз залишилась лише частину муру і кругла вежа. Зараз вона обороняє хіба що відновлений костел. А перед вежею стоїть пам’ятник Устиму Кармелюку. На гербі міста зображений вовк і сонце. Що пов’язує усі ці факти, розповідає ZAXID.NET.
Датою заснування Летичева, як пишуть на сторінці громади, прийнято вважати 1210 рік, а перші письмові згадки датують 1265 роком, коли регіон розорили монголо-татарами. Проте електронна Енциклопедія України зазначає 1404 рік як першу зафіксовану письмову згадку про Летичів. Десь в той самий період литовські феодали будують там дерев’яну фортецю, яка з 1411 року згадується в різних документах. Вовк на гербі міста відображає назву місцевої річки, що впадає у Південний Буг. Сонце з цього ж герба символізує Поділля.
Мури замку (фото Летичівської ОТГ)
Перший дерев’яний замок належав князям Коріатовичам. Впродовж XV-XVI століть замок неодноразово горів. Тому у кінці XVI ст. Ян Потоцький почав перебудову замку у кам’яну фортецю. Довкола нього був рів з водою, що робило фортецю неприступною. Вона складалася із замкових мурів по периметру, чотирьох круглих веж по кутах та чотирикутної в’їзної. Від міста замок захищав земляний вал з частоколом та глибокий рів з водою. Додатково Летичівський замок оточений ставками з греблею.
Летичівський замок у XIX ст. (літографія Наполеона Орди)
Згодом на території замку збудували домініканський монастир. За переказами, під монастирем були підземні ходи. Костел був відомий завдяки чудотворному образу Пресвятої Діви Марії Божої Летичівської, покровительки Волині і Поділля. Образ домініканці привезли у 1606 році з Ватикану. Це була копія ікони з базиліки Святого Петра, її подарував папа Климент VII. Під час нападів на фортецю домініканці встигли перевезти ікону до Львова. Чудотворна ікона тепер зберігається у Любліні.
Чудотворна ікона Богородиці Летичівської (фото з Вікіпедії)
У Другу світову в монастирі влаштували концтабір, там загинуло багато людей. Нині святиню відреставрували, тепер це санктуарій Летичівської Богородиці.
Санктуарій Летичівської Богородиці (фото Летичівської ОТГ)
У Летичеві похований Устим Кармелюк, який у 1814 році очолив селянські повстання проти панів. Вони тривали понад 20 років і охопили близько 20 тисяч учасників.
«Кармелюка неодноразово арештовували, але кожного разу він втікав то з-під конвою, за допомогою соратника, то з неприступної тюремної вежі Кам’янець-Подільської фортеці, що стоїть на обриві, прямо над бурхливою рікою Смотричем. Чотири рази його засилали на каторгу в Сибір. Існує переказ про втечу Кармелюка з Нерчинських рудників. Коли в 1818 р. його заслали в Забайкалля, він втікав з етапу ще у Вятській губернії. Настільки ж неймовірною видається й оповідь, що під час однієї з утеч він, через відсутність човна, переправився через ріку Урал на воротах», – пише краєзнавець Тарас Палков у путівнику «Замки Поділля».
Пам’ятник Устиму Кармелюку (фото Летичівської ОТГ)
10 жовтня 1835 року шляхтич Рутковський застрелив Кармелюка із засідки у хаті Оляни Процикової неподалік Летичева. Стріляли, за переказами, не кулею, а ґудзиком – щоб убити «характерника», яким вважали Кармелюка. Після того сплюндроване тіло ватажка возили селами, щоб застерегти інших людей від повстань. Поховали Кармелюка в Летичеві, а біля стін фортеці згодом йому встановили пам’ятник.
Більше пам’яток – у рубриці «Краєзнавство»
Ми використовуємо