«Лише я і моя сім’я дали на партію 450 тис. грн»

Однією з темних конячок місцевих виборів на Львівщині є партія «Варта», створена лише кілька місяців тому. Проте результати різних соціологічних досліджень свідчать, що «Варта» має всі шанси потрапити і до міськради, і до облради. Лідер «Варти» Ігор Зінкевич, який претендує на посаду мера Львова, відмовився прийти в цю студію – наразі єдиний із тих кандидатів, кого ми запрошували. Натомість маємо можливість сьогодні поговорити з Наталією Шелестак, яка очолює виборчий список «Варти» до Львівської облради. Вітаю.

Доброго дня.

Отже, ви вперше балотуєтеся взагалі як кандидат, наскільки я розумію?

Так, я вперше балотуюся. Я би хотіла на такий ваш вступ все-таки зазначити, що ми формуємо партію «Варта» як полілідерську партію. В нас немає одного чи двох лідерів, чи трьох. Наразі Ігор Зінкевич перебуває на лікарняному, якщо так можна сказати, має негаразди зі здоров’ям.

А я не просто очолюю список, я ще й очолюю обласну організацію – тому, власне, я тут. Я не можу сказати, що ми один одного заміняємо, але ми доповнюємо один одного. І, напевно, в цьому наша сила.

Я розумію. Я вжив означення «лідер» у сенсі як найбільш відомий представник цієї партії.

Так. І це наш кандидат в мери, звичайно. Він беззаперечно один із лідерів нашої партії.

Ваша партія – кілька місяців тому її взагалі не було. Яким чином ви змогли так швидко сформувати списки кандидатів? Ви ж і в багато місцевих рад ще йдете.

У багато місцевих, і ми представлені не лише у Львівській області. Я, якщо дозволите, у двох словах... Річ у тім, що як партія ми, звісно, нові – нам кілька місяців. Як громадський рух ми створилися насправді ще з часів Революції Гідності. Після Революції Гідності ми включалися в допомогу армії, і всі шість років ми не були байдужими точно. Ми брали на себе якийсь певний шмат відповідальності – і, можливо, навіть подекуди брали на себе відповідальність ту, яка би мала нестися державою, владою.

І, в принципі, якщо говорити про створення, то створилися ми давно. Друге питання – об’єднання. Були різні середовища громадські, різні бізнесові середовища, які так само включалися в процеси. І давним-давно в нас була така думка про те, що, можливо, нам пора в політику; можливо, нам пора щось робити для того, щоби мати інструмент до кращих дій, ніж ми мали.

А чим не підходили існуючі партії?

Ви знаєте, дуже багато чим. Якщо говорити про формат побудови багатьох партій (я не буду говорити про конкретні), він побудований такою жорсткою вертикаллю, де все залежить від лідера. Ми чудово бачимо, як лідер приймає рішення, кудись іде, кудись приходить – і, відповідно, рейтинг партії падає.

Полілідерських партій, як ви кажете, є досить багато.

Наприклад?

Наприклад, УГП міняє, здається, лідерів раз у рік. «Голос» – я б не сказав, що це якась лідерська партія.

От «Голос» якраз той приклад, коли чітко виражений лідер завдав шкоду, на мою думку – це моя суб’єктивна думка. Але дивіться, практично кожен з нас, якщо говорити зараз про такий керівний актив на сьогодні партії «Варта» – це люди незалежні, якими не дуже подобаються ті чи інші впливи зі сторони.

І ми вважаємо, що створення нашої партії дає нам можливість не залежати від умов, які диктує та чи інша людина або та чи інша юридична особа, або якихось лобістських речей, які так стається, що відбуваються, коли фінансування відбувається централізовано.

Чудово, якраз про фінансування. Ваша партія як тільки створилася – зразу було помітно, що є якесь фінансування.

Ну звичайно.

Білборди, футболки… Чиїм коштом фінансується кампанія?

На сьогоднішній день – виключно коштом самих членів партії і, скажемо так, людей, які нам симпатизують. У нас абсолютно прозоре надходження коштів – ми всі кошти, які надходять на партію, зараз подали проміжний звіт. Після завершення виборчого процесу буде подано звіт, і він буде опублікований.

Якщо проміжний звіт – ви можете назвати якісь цифри, імена?

Так. Цифри, напевно, повністю не можу, бо не готувалася з цифрами. По іменах – звичайно. Я можу сказати найбільших, бо насправді дуже багато імен.

Так, скажіть найбільших.

Це Шелестак, це Городечний, це Хмиз, це Печенко, це Мартинюк, це Швагуляк. Тобто це ті люди, які безпосередньо беруть участь у дільності.

Шелестак – це ви себе маєте на увазі?

Так, себе.

Скільки ви дали на партію?

Я робила декілька платежів. Десь порядку 450 тисяч гривень. Тобто це я і члени моєї родини.

Наскільки я розумію, ви достатньо заможна людина, що можете дозволити собі такі витрати?

Я все життя працюю підприємцем, мій чоловік підприємець. І я ні одного дня не працювала у владі, не брала участі ні в тендерах, ні в яких інших…

А що стимулює вас займатися громадською активністю? І то так достатньо багато.

Треба починати з Революції Гідності, напевно. До цього часу особливо активною в громадському публічному просторі я не була. А благодійністю ми займалися все життя.

Так сталося, що 16 років тому в мене народилася дитина з особливими потребами – і я вперше стикнулася з проблемами людей, у сім’ях яких народжується дитина з особливостями. І я, напевно, тоді, вже будучи бізнесменом – тобто людиною, яка заробляла самостійно кошти, я почала розуміти, що якби в мене цих коштів не було, то перспектив у моєї дитини дуже мало. Тому що держава абсолютно не опікується такими дітьми – на той час взагалі опіки не було. Не те що опіки, навіть інформаційної підтримки не було. І я почала вже тоді багато уваги приділяти цим питанням. Але воно було не в публічній площині.

Революція трошки змінила вектор моєї активності і вектор моєї публічності, тому що я стала публічною людиною – хотіла того, чи не хотіла. Була створена «Варта», була створена «Варта 700», де я була керівником. Ми займалися реформою поліції, ми брали в тому активну участь, в атестаційних процесах.

Так, ви були членом атестаційної комісії.

Причому на всіх рівнях, не тільки у Львівському регіоні.

А чому саме поліції? Ви починали з дитини і соціальних проблем, а тут раптом стали найбільш відомими через це.

Це не зовсім раптом. Я – юрист. У мене десь були якісь нереалізовані мрії – я колись дуже мріяла, що буду слідчим. Воно так не сталося в силу різних причин. І для мене зовсім не чужою була ця тема – вона для мене була дуже зрозуміла.

І коли був такий суспільний запит – а тоді дійсно був максимальний суспільний запит на зміну власне правоохоронних органів – мене запросили в тоді ще пілотний проект у ще міліцію. Це 2014 рік був – пілотний проект Міністерства внутрішніх справ, і тоді Арсен Аваков видавав величезний кредит довіри власне експертам ззовні.

А чому вас запросили? Ви самі сказали, що ви до Революції Гідності були непублічною людиною – і тут раптом міліція…

Це не зовсім раптом... Я хотіла би, щоби ви чітко розставляли акценти, бо «раптом» не було. Була Революція Гідності, була якась певна активність – і була певна моя активність у творенні певного середовища. Ми займалися безпекою в місті, причому займалися достатньо ефективно. Після «Ночі гніву» ми, всі мешканці, настільки скоординувалися – ми змушені були захищати свої домівки, свої вулиці, свої магазини. Тобто не працювало, не працювало 102.

Без сумніву, всі пам’ятають той час.

І так сталося, що цю функцію міліції ми тоді перейняли на себе. Це було помітно, про це знали. Доходило до того, що ставалося ДТП – куди дзвонити? Нікуди не дзвонили – дзвонили Шелестак, Шелестак їхала в адміністрацію, брала за руки працівника міліції, їхала на це ДТП або на будь-який інший злочин.

Такого на мало більше ні одне місто в Україні, але ми дійсно перейняли на себе функції держави, якийсь час їх виконували. Чи хотіла я це робити на той час? Я це робила, тому що якщо не я – то хто? І таких, як я, було дуже багато. Тому що ми розуміли, що так сталося, ніхто нас не спитав.

Я це розумію.

І після цього ті люди, які далі продовжували активну участь, у Києві порекомендували. По-моєму, Тарас Гаталяк мене порекомендував. якщо я не помиляюся. Він бачив, що я – людина фахова, що не просто бігаю з якимись мигалками чи палками, чи щось роблю. Тобто я фахово підходила до проблеми власне зміни не просто назви «міліція» на «поліцію», а це мала змінитися вся система.

Оновлення міліції.

Не оновлення – у нас власне не було на меті когось оновити. Суспільний запит був на те, що нам треба змінити правоохоронні органи. Ми під час революції побачили проблему – про неї всі знали.

Я це розумію. Чи вважаєте, що вдалося виконати цю функцію?

Я вважаю, що реформа не завершена по сьогоднішній день. Я знаю, чому вона не завершена, в мене є на це своє бачення. І я переконана, що прийде час – її завершать. Те, що в нас відбувся трошки відкат, – відбувся. Причину цього відкату ми розуміємо – тому що поновлення 100% працівників міліції, які були звільнені комісійно. Всі, хто подалися – 100% поновлення. Тобто просто вдумайтеся: їх поновили у зв’язку з тим, що нібито неправильно працювала сама система, були процесуальні розбіжності.

Я вам скажу більше: коли почалася переатестація, я вказувала міністерству особисто, будучи в Одесі (тому що в Одесі швидше відбувалася атестація, ніж у Львові), кажу – тут будуть проблеми, тут будуть звернення до суду і, можливо, будуть вигравати. На що мене міністерство запевнювало, що це, мол, не твої проблеми, ми це все питання врегулюємо, там потім будуть закони, закон на закон… Насправді цього не відбулося. Сказати, що реформа не відбулася взагалі, я не можу. Тому що ми все-таки якщо повернемося в 2013 рік…

Я хотів би говорити не загалом про реформу поліції, а про вашу діяльність як громадської активістки, яка атестувала працівників поліції. Бо, наскільки я розумію, наприклад, призначення теперішнього начальника поліції ви дуже різко якось критикували відразу.

Ну, я не різко критикувала – я ставила питання: чи нормально це, що очільник тоді новий, який йшов сюди, Віконський (ми знали, що нам його сюди призначають) – беркутівець, який брав участь у Майдані, і ми не знаємо, на якій стороні і як він себе поводив. Точніше, ми знаємо, на якій стороні – але на той час ми не знали. І я просто ставила питання, чи це нормально.

Ні, ну ви там так, по-моєму, достатньо різко, наскільки я пам’ятаю…

Ні, достатньо різко я себе почала поводити тоді, коли відбулася Соснівка – я бачила ці жахливі кадри. Я вважаю, що досі не притягнені до відповідальності винні за Соснівку. Воно, в принципі, зараз дуже красиво відображає все те, що в нас відбувається на вулиці. Сьогодні в нас відбулося вбивство бізнесмена в Брюховичах, у нас вже був ряд замовних вбивств – перепрошую, декілька замовних убивств. І взагалі я вважаю, що ситуація з криміналітетом у Львові погіршується – ні про яке безпечне місто, про яке ми мріяли і програму якого ми втілювали з 2014 року, йти мови не може.

Але злочинність не стільки залежить від поліції. Розкриття цих злочинів залежить, а злочинність…

Повірте мені – стан злочинності напрямку залежить від керівництва поліції.

Я вас ще хотів запитати. «Варта» є локальною партією, яка конкретно у Львові. Маєте якісь амбіції розбудовувати цю партію? Чи це такий одноразовий проект «зайдемо зараз у раду – подивимося, що далі».

Звичайно, ми маємо великі амбіції. Мало того, що ми їх маємо: було би в нас трошки більше часу – напевно, ми би на місцеві вибори заходили не тільки в трьох областях.

На сьогоднішній день ми представлені добре у Львівському регіоні, ми багато районів охопили, тобто ми висуваємо своїх кандидатів. І ми представлені в Тернопільській області, в Івано-Франківській. Зараз у нас працюють над створенням осередків в Луцьку – взагалі на Волині, а не тільки в Луцьку. Одеса, Вінниця…

Це працює як франшиза?

Ні, це не франшиза. Власне для нас дуже важливо, щоби це не було просто «ми комусь щось віддали». Для нас дуже важливо, щоби наше бачення і формування цих команд відбувалося дійсно з низів. Тобто щоби кожна місцевість формувала свій осередок, своїх лідерів громадської думки. В нас є певні вимоги до тих людей.

А як перевіряєте цих кандидатів? До речі, недавно у вас був скандал зі Стриєм, де в списку виявилася прихильниця Росії.

Це не зовсім так, зараз готова відповісти на це питання. Оскільки ми – не правоохоронний орган, доступу до СБУ, ФСБ, до поліції і так далі…

Досить соцмереж.

От, соцмережі. Соцмережі – це один із індикаторів. Якщо говорити про стрийську дівчину, то в її соцмережах на момент подання до нас заявки нічого дивного не було. І переглядаємо ми, звичайно, сторінки, спілкуємося з мешканцями. У нас є керівники – так звані координатори на місцях, вони формують нам своє бачення тих людей, які приходять, долучаються до «Варти».

Якщо говорити конкретно про Стрий – у нас є хороший молодий спортсмен там, людина бізнес має, спортом займається, дітей навчає. Тобто хороший хлопець, молодий, активний…

Порекомендував, так?

І він цю дівчину знає ледь не з народження. Він не просто порекомендував – це він подавав, у тому числі, і її. Тому що ми йому довіряємо, він керівник по цьому району. Те, що було відображено, – це насправді знімки 2013 року. Я не буду її захищати – ми сіли, розібралися.

Ви відкликали, партія досить оперативно відреагувала.

Ми буквально за 20 годин скликали раду, відповідним чином відкликали. Вона погодилася з тим – вона дійсно розуміє, чому так відбулося.

Небагато часу лишається, хочу вас запитати: у вас не складається враження, що громадський активізм, який таку хвилю серйозну зразу після Революції Гідності підняв, зараз вироджується в щось таке, як заробітчанство?

А чому зараз? Насправді я для себе з подивом це бачила вже і в 2014 році. Тому що коли я тільки прийшла в активну громадську діяльність, для мене це було нове. Я – людина, яка все життя займалася бізнесом і десь там якоюсь благодійністю, ну але воно дуже мало рамки.

І коли я попала в громадськість, мені здавалось, що всі навколо – це люди дуже чесні, дуже правильні. Іншого нема, бо людина коли вже готова служити суспільству, вона має до того дорости. І оцей процес доростання відбувався в мене, він відбувався ще в дуже багатьох людей – і мені здавалося, що це вже якийсь етап. І чомусь я вирішила в 2014 році, що цей етап пройшли всі.

За якийсь час я зрозуміла, що напевно воно не так, що напевно кожен переслідує якісь свої…

Тобто зловживають активісти?

Так, на жаль. І не тільки активісти. Активісти – це не люди з космосу, вони відображення суспільства. Так само, як поліцейські не люди з космосу, політики.

Зрозуміло. Якраз у цьому контексті хотів запитати. Можливо, вам неприємне це питання, але у скандалі з виділенням землі на озері Наварія фігурував ваш чоловік. Виділяли ніби АТОвцям, ваш чоловік – бізнесмен, який нічого не має до АТО. Це не зловживання?

Я дуже дякую вам за це запитання, тим більше в ефірі вашого каналу.

Так, ми писали про це.

Ви писали, але ви писали так, як це вам було вигідно.

Ми писали, як є.

Я сподіваюся, ви це зараз не виріжете. Я нарешті про це зможу не тільки в себе на сторінці сказати.

Маєте можливість сказати.

Значить, мій чоловік Мацалак Андрій подавав дійсно заяву на 10 «соток». Не зовсім біля озера Наварія – скажемо, в тому районі.

На березі.

Ні, не на березі – я готова вас туди звозити. Значно далі від берега, через дорогу і лісосмугу. Так ось, він подавав як громадянин України. Моя сім’я, жоден член моєї сім’ї не скористався Земельним кодексом і своїм правом на отримання ділянки.

Просто Олег Синютка тоді заявляв, що це АТОвцям земля.

Послухайте, я насправді не можу відповідати за Олега Синютку і за купу інших людей. Я показувала заяву – я її опублікувала: ніде там слова про АТО не було.

Те, що ми допомогли АТОвцям проплатити за документи їхні, коли вони до нас звернулися, – це правда. Але я би не хотіла на цьому… Чоловік писав заяву як громадянин України на 10 «соток» на дачу, тому що ми дійсно хотіли там побудувати.

Коли почався скандал, що Шелестак захоплює все озеро, берег, бізнес, невідомо що – він просто не реалізував собі цю заяву.

Відмовилися?

Ми відмовилися, ми не реалізували. Тобто на сьогоднішній день ні мій чоловік, ні моя мама, ні мої родичі, ні діти, ні свати, ні куми ніяким чином не отримували жодної ділянки, жодного квадратного метра. Я це пояснила мешканцям Наварії, тому що вони питаються в мене про це. Я це постійно пояснюю в соцмережах, у коментах і в себе на сторінці. Але, на жаль, весь час отак перекручують.

Дякую вам за цю відповідь. Маєте ще буквально 30 секунд. Ви кандидат, балотуєтеся – може, щось хочете сказати? Кажіть мені, я виборець.

Знаєте, що хочу сказати. Я тішуся з того, що така кількість людей, якщо вірити соцопитуванню, вірить у нову партію. Але люди, напевно, чітко відфільтровують, що партія, можливо, нова, але люди в тій партії не нові для львів’ян і для мешканців регіону. В нас чудові команди, чудові команди в районах. У нас люди, які дійсно вміють і мають досвід. І люди, які в своїй професії або в тій справі, що вони роблять, уже відбулися.

І мені дуже хочеться, щоби оця наша синергія, яка в нас є… В нас дуже багато медиків, у нас багато підприємців, у нас спортсмени є – і такі дуже відомі спортсмени. Це люди, яким небайдуже. І люди, які вже багато-багато років, не будучи при владі, робили ті чи інші речі, щоби наше життя стало кращим. Я сподіваюся, що ця довіра, про яку зараз говорять соціологи, буде відображена 25 числа – і люди прийдуть і проголосують за «Варту».

Бажаю вам успіху на цих виборах.

Дякую.

Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE була Наталія Шелестак – громадська активістка, яка очолює виборчий список партії «Варта» до Львівської обласної ради. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.