Львів: зміна акцентів?

...останні події, останні запити у суспільстві відкривають інші сценарії, можливості для народження інших стереотипів Львова, як от столиці українського лібералізму.

Про Львів часто говорять як про культурну столицю України, столицю націоналізму та патріотизму, місто радикалів та бандерівців... Цю низку кліше можна продовжувати дуже довго. Багато з них до неможливості банальні, у багатьох можна сумніватися. Але ці стереотипи так зжилися зі Львовом, що навіть самі львів'яни сприймають деякі з них за аксіому, не заглиблюючись у роздуми на цю тему...

Чи не кожні президентські та парламентські вибори в Україні дарують нам дежавю про протистояння Заходу та Сходу, чи не у кожному змаганні політичних сил-гігантів політики інструменталізують Львів для загострення тих чи тих реальних чи надуманих конфліктів ідеологем, інтересів, поглядів. Чи стане Львів своєрідною «гарячою точкою» і на цих президентських перегонах? Як і хто використовуватиме його бренд? І чи справді триває інформаційна війна закордонних ЗМІ проти Львова, як про це стверджує багато «проукраїнських» політиків?

Думки політологів та експертів з цього приводу , як виявилось, є доволі суперечливими. Одні стверджують, що Львів надалі залишатиметься платформою для здобування політичних дивідендів - за допомогою спекуляцій на вже звичних темах двомовності, ОУН-УПА, націоналізму. Другі - що Львів потрохи відходить від свого заполітизованого образу і перетворюється на культурний центр країни...

Як стверджує письменник-політтехнолог Володимир Цибулько, щодо Львова існує багато стереотипів, тому це дає змогу експлуатувати бренд міста у виборчих перегонах.

«Львів як стереотип - це українське кіно, це батьківщина націоналізму. Але останні події, останні запити у суспільстві відкривають інші сценарії, можливості для народження інших стереотипів Львова, як от столиці українського лібералізму... Львів прив'язують до політичної «правизни», проте є багато партій, які мають юридичну адресу в різних містах України, але є типово львівськими, у яких штаб-квартира, ЦК чи політбюро було у Львові, - немає. Очевидно, це свідчення того, що стереотип націоналізму як антикомунізму, антирадянщини вже вичерпаний. Рух у бік ліберального образу може бути уроком Львова для всієї України», - каже експерт.

Володимир Цибулько стверджує, що впродовж останніх чотирьох років у Львові відбувається творення такого нового образу, як міста-фестивалю, що може принести львів'янам більше користі, ніж антиросійський, патріотичний статус. Плюси, мовляв, тут очевидні, - це притягування інвестицій, наближення міста і країни загалом до Європи.

«Кожне місто - це бренд, той же Париж, Нью-Йорк, Амстердам, Одеса. Водночас подивімося на підготовку Львова до Євро-2012. Львів не є таким заможним містом, як Харків, Дніпропетровськ чи Одеса, але правильно спланована політика і професійна побудована промоція міста дала швидкий результат. Це перше місто України, яке навчилося жити в умовах інформаційного суспільства. Всі інші міста, зокрема столиця, не використовують повною мірою цих можливостей. Львів у цьому плані є лідером, а, як відомо, за інформаційним суспільством майбутнє. Наразі це найвища фаза розвитку людства. Львів уже багато в чому навчився жити за законами інформаційного суспільства. Промо самого себе місто виконує надзвичайно ефективно», - стверджує Володимир Цибулько.

Водночас начальник управління міжнародного співробітництва Львівської облдержадміністрації Лев Захарчишин переконаний, що використання Львова у політичних цілях - це загальноукраїнська проблема, «досить ефективні, але примітивні політичні технології». Спекулюючи на таких питаннях, каже він, легко втілити у життя принцип «розділяй та володарюй», адже немає нічого простішого, ніж ділити людей на конфліктних темах. «Насправді немає проблеми російської мови в Україні. Де-факто потреба громадян України, які розмовляють російською мовою, в навчанні, в інформаційних ресурсах забезпечена аж надмірно. У нас є перенасичення російськомовним продуктом. Немає проблеми з історією, тому що історія є більш науковим ніж політичним предметом. Ті народи, які це зрозуміли, наприклад Іспанія, Німеччина, прийняли якісь рішення, вони не ведуть дискусій на історичну тематику, вони це залишили науковцям, а політики йдуть уперед. Львів насправді не є особливою точкою, адже одна позиція тут, інша в Криму, у Донецьку... Це нормально. Немає абсолютної істини, немає монополії на істину, але не можна використовувати історію, мову чи етнічні особливості для політичних спекуляцій, якщо є бажання, щоб держава була успішною», - каже Захарчишин.

Схожої думки дотримуються і у Ратуші. Як зазначив начальник управління інформаційної політики та зовнішніх відносин Львівської міської ради Остап Процик, Львів будуть використовувати у всіх можливих президентських і парламентських кампаніях доти, доки львів'яни це дозволятимуть робити.

«Львів'яни дозволяли політикам з різних таборів використовувати бренд Львова, ми на це споглядали пасивно. Якщо ми на прикладі хоча б цієї кампанії будь-якому з кандидатів у президенти назавжди дамо зрозуміти, що нашими почуттями, нашою історичною пам'яттю, нашою повагою до героїв бавитися не можна, а будемо давати запитання, які справді стосуються розвитку країни, бачення кандидатом шляхів вирішеня реальних проблем, проведення важливих реформ, тоді це буде кампанія, яка буде останньою спробою використати цю тематику на виборах. Це не так у руках кандидатів та їхніх політтехнологів, як самих львів'ян. Будь-які політтехнологи і кандидати реагують на громадську думку», - переконаний він.

Водночас Остап Процик переконаний, що проти Львова та України ведуть інформаційна війна. Передовсім, стверджує він, ідеться про публікації у російських ЗМІ. Він наголошує: ця кампанія зачіпає болючі точки, такі як толерантність чи нетолерантність львів'ян, ставлення до ідеологічних цінностей, місто та його успіхи, а також останнім часом це тема Євро-2012.

«Війна проти Львова - це не війна проти самого міста. Це елемент більшої ідеологічної війни проти України. Це лише один з фронтів. Однак сама українська держава, структури, які мали б відповідати за інформаційну політику, інформаційну безпеку, практично  не відповідають на цю агресію. Якщо продовжувати говорити про це воєнною риторикою, то ворог уже давно на нашій території і опір йому чинить не регулярне військо, яке виявилось не готовим до реальних бойових дій, а добровольці-партизани і міська влада Львова, яка веде активну кампанію позитивної промоції міста в Україні та за кордоном.  Львів тут виступає певною фортецею, яку нам обов'язково потрібно захистити. Щоправда, ситуація, як на мене, далеко не безнадійна. Адже за нами найважливіше - правда. Проти нас діють перш за все  гроші, цензуровані ЗМІ, заангажовані журналісти і політологи. За нас ті, хто був у Львові і знає про нас правду. Такі речі, як визнання Львова культурною столицею, як стрімкий ріст туристів зі Східної України, як лідируючі позиції Львова в соціологічних опитуваннях на тему популярності міст - це наші локальні перемоги і це деморалізує тих, хто проти нас воює», - сказав Остап Процик.

Цікаво, що цілком іншої думки про цю ситуацію дотримується російський політолог Андрій Окара. На його думку, використовувати бренд Львова у негативному сенсі під час виборчої кампанії будуть лише політичні сили на зразок Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко, або ж ті політичні сили чи персоналії, які готують собі платформу під парламентські чи місцеві вибори.

«Використання бренду Львова на загальноукраїнській виборчій кампанії, вибачте, будь ласка, видається дуже сумнівним. Я не думаю, що хто-небудь з кандидатів у президенти за винятком тих, хто реально не йде у президенти, це робитиме. Ті, хто справді вважає, що має шанс стати президентом, загальноукраїнським лідером, навпаки, буде якнайактивніше, як кажуть у Росії, «отстраиватся» від бренду Львова та Галичини, - сказав політолог. Він додав: - Загалом в російському інформаційному полі Львів, Галичина, ОУН, УПА, Бандера і Шухевич - це образи негативні апріорі. Цей стереотип можна побороти, але це має робити сама Україна. Місцева влада Львова повинна втілювати кампанію позитивного образу Львова, тоді можна на щось сподіватися».