«Хочеться збити ракету і бачити, як вона вибухнула в повітрі»

У перші дні повномасштабної війни львів’янин Тарас Ш. долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади та виконував бойові завдання на фронті. Через контузію та проблеми зі здоров’ям військовий перейшов на службу у ППО, зараз він захищає небо над Львівщиною від ворожих дронів та ракет. Свій перший дрон Тарас Ш. збив 5 лютого 2026 року біля Львова.

ZAXID.NET поспілкувався із 46-річним Тарасом Ш. про його шлях, службу в ДШВ та ППО, а також про складність збиття ворожих цілей.

«Не зміг я просто сидіти дома, дивлячись новини»

До повномасштабної війни львів’янин Тарас Ш. 15 років працював у сфері будівництва, займався ремонтними роботами та працював із великими мережами, зокрема «Холдингом емоцій «!FEST». Ранок 24 лютого 2022 року Тарас Ш. зустрів вдома із дружиною та двома дітьми. Пригадує, що відпустив своїх підлеглих та почав закривати об’єкти, які були в роботі.

«24 лютого не мав можливості піти в ТЦК, закривали об’єкти. 25 лютого ранком була тривога. Ми вийшли всі на вулицю. Дружина каже, що у нас тривожні рюкзаки зібрані, їдемо в Перемишляни. Вона звідти родом. Я кажу: «Їдьте, я йду в військкомат». Вона не хотіла, просила, щоб поїхав з ними. Я погодився їх відвезти. 26 лютого вранці я пішов у ТЦК в Перемишлянах. Не зміг я просто сидіти дома, дивлячись новини. У військкоматі сказали, що буде виїзд на третю годину. Я з’їздив у Львів, зібрав речі першої необхідності і повернувся. Виїзду не було, бо всі місця у Яворові були заповнені», – пригадує Тарас Ш.

Ще кілька днів львів’янин провів з рідними, а потім долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Служив у евакуаційному взводі спершу біля Кривого Рогу, а потім військові базувались у Краматорську.

«Базувалися в Краматорську, а об’їздили весь схід: Сєвєродонецьк, Сіверськ, Ізюм, Слов’янськ, був за Бахмутом, потім нас перемістили у Костянтинівку…», – перелічує Тарас місця, де виконував бойові завдання.

Тарас Ш. із побратимами евакуйовували підбиту техніку, працювати потрібно було швидко та чітко, щоб не стати ворожою мішенню. Коли військовий пригадує службу на фронті, то каже, що обстріли – це те, що найбільше запам’яталось.

Тарас Ш. із побратимами на фронті

«Найбільше запам’ятались обстріли, вони мені сняться деколи. У нас був виїзд і за кермо сів новий водій. Ми могли б бути 200-ті або 300-ті. Нам сказали, що підбили нашу техніку. Не пам’ятаю точного місця, десь в сторону Сіверська. Сказали, що машина пуста, без БК. У нас шофер, зазвичай, паркується спереду, щоб одразу підчепити машину, а він зупинився за нею. Зразу приліт збоку, могло б бути прямо в нас. Він здав назад – і приліт з іншого боку. Ми проїхали метрів 100 і по нас почали сипати з міномета. Ми вибігли з машини в кущі, міномет по нас далі працював. Ми розуміли, що якщо бігатимемо по кущах, то можемо не вижити. Старший дав вказівку швидко бігти в машину. Ми від’їхали на безпечнішу відстань. Потім нас повідомили, що можемо повернутись», – пригадує Тарас і додає, що у тому КрАЗі виявився повний боєкомплект.

Під час однієї з таких евакуацій та ворожого обстрілу військовий отримав контузію, далися взнаки й інші проблеми зі здоров’ям, через що згодом ВЛК визнала його обмежено придатним до служби.

«Маю проблеми з хребтом і ногами, коли стою, то німіють.. Я собі достатньо здоров’я попсув, простудив нирки, маю великі проблеми зі шлунком, пам’яттю. Спочатку воно було на адреналіні, не відчувалось, а потім здоров’я трішки здало», – каже військовий.

Збив дрон біля Львова

У 80-й бригаді Тарас Ш. служив близько року та чотирьох місяців, ще місяць провів у Рівному, пів року у 24-й бригаді, а потім долучився до ППО, де служить уже понад два роки. Розповідає, що хотів служити ближче до дому і якраз була така можливість.

«Спочатку я був там на ППД, було навчання, отримав ВОС кулеметника. Я не хотів йти на кулеметника, бо хребет і ноги даються взнаки. Кулемет, ствол, набої – все одно мусиш носити.. Але всі хворі, у нас групи набрані з обмежено придатних. Я потрапив водієм у групу зв’язку, там пробув пів року, потім півтора року був на ПУ і зараз перевівся ближче до дому – був водієм, кулеметником, командиром відділення і зараз знову як водій, але я роблю все, що потрібно. У нас бракує людей, я вже був у трьох МВГ, то був і кулеметником, і водієм, і старшим МВГ», – пригадує Тарас Ш.

Військовий долучився до ППО, де служить уже понад два роки

Протягом лютого 2026 року росіяни кілька разів атакували Львівщину дронами та ракетами. 5 лютого Тарас Ш. був у складі мобільно-вогневої групи та вперше збив із кулемета ворожий дрон біля Львова.

«Я стояв кулеметником з побратимом Тарасом, він командир відділення. Летів на нас шахед, зайшов в зону ураження 2 км. Тарас мені дає вказівку стріляти, а я кажу, що не бачу, шукаю ціль. В нас така позиція, що не завжди добре чути. Тарас мене зорієнтував, у якому напрямку рухається шахед: курс, азимут, висота. Я застосував зброю, шахед відразу розвернувся і пішов у іншу сторону. Нам сказали, що ми підбили шахед, скинули точку. Ми виїхали і все задокументували», – розповідає львів’янин.

Тарас Ш. (ліворуч) із командиром МВГ

46-річний військовий радий, що зміг збити ворожий дрон та захистити львів’ян, але зізнається, що шкодує, що не побачив, як той вибухнув в повітрі.

«Прохання до людей, щоб вони не їздити в тривогу на тракторах чи мотоциклах»

Військові у ППО знають про загрозу дронів чи ракет задовго до того, як лунає сигнал повітряної тривоги для цивільних.

«Сигнал повітряної тривоги може навіть не лунати, але ми вже на позиціях. Шахед може залітати у Тернопільську область і нас повідомляють. У нас є різні види готовності і терміни реагування. Не важливо ракета, шахед чи навчання – протягом визначеного часу ми маємо бути на позиціях», – розповідає Тарас Ш.

Відстежують рух дронів та ракет за допомогою спеціальної програми. Командир відділення бачить на планшеті курс, дальність, висоту, швидкість та інші характеристики. Також МВГ має вказівку застосовувати зброю акустично.

«Прохання до людей. Коли є тривога і щось летить, щоб вони не їздити на тракторах чи мотоциклах. Наприклад, коли я стояв на ПУ в селі, там були трактори. Як кулеметник може почути звук, якщо ціль не відображається? Ціль можна почути акустично, але якщо в полі працює трактор, то це дуже важко. Так само у Львові: машини, автобуси – усе їде. Коли летів дрон у напрямку Бандери, їхала машина і я спершу подумав, що це звук машини, а потім вона зупинилась, а я чую, що він десь далеко летить», – пригадує кулеметник.

«Переживаю, щоб через мене ніхто не загинув»

Тарас Ш. розповідає, що робота у МВГ дуже відповідальна, адже кожна ворожа ціль несе загрозу людям. Працювати потрібно швидко та обережно, щоб нікому не нашкодити, особливо, якщо цілі доводиться збивати поблизу міста.

«Переживаю, щоб не нанести шкоди, щоб через мене ніхто не загинув. Якщо збити, то хочеться бачити, що ціль вибухнула в повітрі, а не полетіла далі, бо невідомо, де вона впаде», – каже військовий.

Львів’янин розповідає, що робота у ППО йому подобається, але хочеться сучаснішого забезпечення. Військовий ділиться бажанням збити ракету із кулемета та побачити, як вона вибухає у повітрі. Каже, що це складно, але реально. Такий випадок уже був у його побратима у лютому 2026 року під час однієї з ворожих атак на Львівщину.

«У мене є бажання збити ракету. Щоб вона йшла на мене і я її бачив. Не тільки на планшеті, бо так ти не встигнеш за нею. Треба знати азимут і курс. Якщо ти знаєш, що вона летить звідси, а курс сюди, то береш на випередження. Якщо ти її бачиш і чуєш, то при хорошій видимості збити реально. От якби ракети йшли над нами як на сході, то впевнений, що я б її збив. Взяв на випередження і загороджувальним вогнем можна її збити», – пояснює Тарас Ш.