До теми
Уже кілька років поспіль у загальноосвітній школі № 93 на Сихові діти влаштовують благодійні ярмарки, щоб допомагати бійцям на сході. А почалося все тоді, коли мобілізували на фронт їхнього вчителя. Тепер такі ярмарки у школі стали традиційними. Водночас напередодні Покрови своїх друзів-військових учні ще й вітають із Днем захисника.
Сьогодні уся школа пахла випічкою, бо на кожному поверсі – столики з домашніми ласощами. Перед Покровою влаштували вже п’ятий благодійний ярмарок. Продавці – діти. Покупці – теж.
«Продаємо різні горіхи, солодощі. Ми все самі випікали вдома. Багато купували в нас яблучник, ще купували різне печиво», – розповіли дівчата-продавці із п’ятого класу.
«Я розставляв цінники, ходив з печивом по школі», – поділився учень п’ятого класу Богдан.
І хоч усі на ярмарку дуже самостійні, обійтися без допомоги мам годі.
«Наші батьки організувалися, напекли, а так як дітки наші ще маленькі, самі не можуть продавати, то хтось з батьків мусить їм допомогти», – наголосила мама учня з п’ятого класу пані Ольга.
«Мати одного з наших учнів виготовляє такі от вітамінні суміші, щоб їх передати в АТО, аби наші вояки набралися сил і ніколи не захворіли», – розповіла учениця сьомого класу Настя.
Такі імбирно-лимонні ліки зі школи на фронт надсилають щозими. Бійці ж, натомість, передали відстріляні патрони. Та покупці чомусь не повірили, що сувеніри – з війни.
«Доводиться знижувати ціну постійно, щоб люди купували. А яка була? Була 25, потім знизили до 20 і далі ніхто не купував. Тепер 10 грн, почали купувати», – розповів учень сьомого класу Олег.
Минулоріч на благодійному ярмарку школярі зібрали 20 тис. грн. «За ті гроші придбали бінокль нічного бачення. Наші вчителі також їздили в госпіталь до воїнів. І ми намалювали їм малюнки. Вони всі були раді. І зараз на війні вони мають ті малюнки», – пригадав учень п’ятого класу Юра.
Привітання і ярмарок школярі щороку влаштовують для конкретних вояків – з 81-ї бригади.
«Оскільки один з наших вчителів був мобілізований і служив там, ми всі ті гроші, які зібрали, передали, власне, на бригаду, в якій він перебував. І наші випускники також служили. В нас був учень, який досить тяжко був поранений. Тож багато коштів ми перерахували на його лікування», – зазначила директор школи Олеся Мандзюк.
Серед випускників школи – і двоє бійців, які є рідними братами. Тільки один – священик, а другий – десантник.
«Війна – це величезне зло. І десь в той момент, коли дуже важко, ми, виявляється, можемо це зрозуміти, що коли ти віддаєш – це велике щастя», – наголосив військовий священик отець Андрій Дуда.
«Ми зідзвонюємося з хлопцями, вони зараз в Авдіївці. Що потрібно – вони мені зразу говорять. Найбільше потрібно такого обладнання, як хороші біноклі, тепловізори, щоб бачити ворога і не давати йому пролізти на наші позиції», – додав брат отця Андрія, мобілізований боєць 81-ї бригади Роман Дуда.
Надішлють школярі на фронт і цього разу військове обладнання. А ще частину грошей хочуть передати хворому хлопчику із сусідньої школи.
Ми використовуємо