Повітря для промисловості та медицини

Нещодавно деякі медіа поширили інформацію про те, що лікарні регіону можуть залишитись без необхідного для пацієнтів медичного кисню. Мовляв, на «Львівському хімічному заводі», що є його постачальником, відбулося рейдерське захоплення і він зупиняє роботу. Ще раніше з’явилась інформація про те, що підприємство переїжджає в Городоцьку громаду, що викликало занепокоєння тамтешніх мешканців. ZAXID.NET вирішив розібратися, що насправді відбувається з «Львівським хімічним заводом» – як працює підприємство, які його плани і що це означає для людей.

***

Виробництво зріджених газів розпочалося на вул. Рахівській у Львові в 1954 році – за багато років до того, як з’явився спальний Сихів. Сьогодні на території – ті ж 70-річні цехи, багато виробничого обладнання – також з далеких радянських часів. Величезна підстанція – підприємство працює на електроенергії, градирня для охолодження, розміром з двоповерховий будинок, цех із виробництва кисню, цистерни та інше обладнання й будівлі зовнішнім виглядом справді переносять в минуле. Проте навіть з таким обладнанням – завод працює, в цехах зріджений кисень розливають у ємності на кшталт великих термосів та розвозять лікарнями міста й області.

Біля одного з цехів під накриттям можна побачити нове обладнання, наприклад, сучасну градирню, що працює за замкненим циклом охолодження, розміром лише з середній контейнер. Це обладнання – частина інвестиційного проєкту з модернізації заводу та розширення його потужностей, що стартував приблизно півтора року тому. Саме оновлення заводу кілька місяців тому стало каменем спотикання і призвело до сьогоднішніх чуток.

(фото ЛХЗ)

Інвестиційний проєкт

Сьогодні виробництво однієї тонни зрідженого кисню на вул. Рахівській потребує до 2400 кВт електроенергії, а ще близько 1000 кВт на годину – для обігріву старих цехів взимку, розповідає головний технолог заводу Сергій Давидов. Стара градирня для охолодження використовує величезні об’єми води.

«Енергоефективність такого підприємства – катастрофічна. Це просто гроші на вітер», – говорить він.

Саме тому завод запланував розширення – запуск нового сучасного виробництва в Городоцькій громаді, де має в користуванні земельну ділянку площею 4 га біля села Воля Бартатівська.

Нове обладнання вартістю 9 млн доларів закуповують в міжнародної компанії родом з Японії. Таке ж встановлюють по всьому світу – від міст Польщі до Австралії. Розпочати проєкт оновлення півтора роки тому допомогла держава: окрім програми доступних кредитів «5–7–9%», ішлося також про зменшення митних платежів для завезення обладнання, що в Україні не виробляється. Ще частину грошей завод отримав в кредит від банку ПУМб.

«Та в якийсь момент, коли договори з постачальниками були підписані і процес розпочався, колишній генеральний директор (Анатолій Бобришов – ред.) заявив, що йому це нецікаво і він не хоче реалізовувати цей проєкт. Місцями навіть доходило до того, що він не дозволяв ввозити нове обладнання на територію для зберігання. Це, звісно, збурило працівників, які хотіли нарешті працювати в нормальних умовах і розуміли, що завод ще має виплачувати кредит. Деякі навіть писали заяви на звільнення на знак протесту», – розповідає Сергій Давидов.

Завод – акціонерне товариство. Це означає, що він не має одноосібного власника, а найвищим органом управління є збори акціонерів, пояснює юрист-консультант підприємства. Колишній гендиректор володіє близько 33% акцій, проте цього замало для одноосібного рішення, адже для ухвалення рішення потрібно щонайменше 50% + одна акція. Тому акціонери мають кооперуватися.

Саме власники акцій вирішують, як підприємство буде розвиватися і куди рухатися. Тож коли ситуація з блокуванням процесів Анатолієм Бобришовим зайшла в глухий кут, акціонери скликали збори.

На зборах замінили трьох з п’яти членів наглядової ради заводу, деякі з них обіймали ці посади понад 30 років, а в період блокування навіть не приходили на засідання. Нова наглядова рада, що представляє інтереси акціонерів, вирішила звільнити 82-річного Анатолія Бобришова, який працював на своїй посаді 38 років.

«Гендиректор мав думати про стратегічний розвиток, про модернізацію – це передбачено статутом. Проте він лише блокував ці процеси. Тому наглядова рада, яка визначає стратегічні цілі підприємства, ухвалила таке рішення. Анатолію Бобришову пропонували посаду почесного президента, проте він відмовився», – пояснює юрист-консультант.

Новим гендиректором АТ «Львівський хімічний завод» став Андрій Пирогов. З ним підприємство продовжує працювати у своєму повному складі, а перший кисень на нових потужностях, за його словами, почнуть виробляти вже приблизно за рік.

«Життя продовжується. Завод весь час працював і працює, без зупинки. Кисень є. Лікарням переживати не доводиться», – говорить Андрій Пирогов.

(фото ЛХЗ)

Корисні продукти просто з повітря

Хоча завод називається хімічним, говорить Андрій Пирогов, ця назва – лише пережиток з радянських часів. Адже насправді на виробництві не йдеться про жодні хімічні сполуки чи суміші, тут радше про фізику.

Основна продукція заводу – це зріджені гази: кисень, азот та аргон, що є складниками повітря, яким ми дихаємо (нагадаємо, що повітря містить 78% азоту, 21% кисню та 1% аргону). За допомогою обладнання повітря очищується, розділяється на складники, що при надзвичайно низьких температурах (-183 градуси за Цельсієм) переводяться в рідкий стан та розливаються в спеціальні термоємності.

Складові повітря, що не використовуються під час технологічного процесу, повертаються в атмосферу, каже Андрій Пирогов: «Скільки молекул CO2 було в повітрі, стільки ми і повернемо, нам чужого не треба».

Головний інженер підприємства Дмитро Кулеба розповідає, де використовується продукція заводу. Медичний кисень, передусім, потрібен для апаратів штучної вентиляції легень в реанімаціях лікарень. Технічний кисень використовують в промисловості для різки металу та газозварювальних робіт.

Азот також використовують в медицині – наприклад, в дерматології, косметології і навіть хірургії. Також цей газ необхідний для харчової промисловості – його використовують для консервації, шокової заморозки продуктів, у виробництві газованих напоїв, у вакуумному пакуванні продуктів. Окрім того, цей газ використовують в сільському господарстві та в газовидобуванні.

Аргон є частиною технічних сумішей для важливих процесів у промисловості. Наприклад, суміші з аргоном використовують для газозварювальних робіт, що на сучасних підприємствах виконують роботи або спеціальні лазери. Без цих процесів не обійтися також в оборонній промисловості.

Отже, якщо підсумувати, продукція підприємства важлива для медицини, металургії, харчової промисловості, машинобудування, енергетики та інших галузей. З великою ймовірністю, те, що ми їмо і чим користуємося, виготовлене завдяки рідким газам з львівського заводу. Тож не варто боятися слова «азот» – ми ним дихаємо і щодня їмо продукти, виготовлені за його допомогою.

Сьогодні «Львівський хімічний завод» виробляє близько 3700 тонн кисню та азоту на рік. На новому виробничому майданчику планується збільшити потужність майже втричі – до 10 тис. тонн на рік.

(фото ЛХЗ)

Чим відрізняється нове обладнання

Сергій Давидов називає роботу на старому обладнанні «доісторичним процесом», а Андрій Пирогов говорить про головних технолога та інженера заводу як про очільників «Грифіндору» і «Слизерину», адже старе обладнання, здається, працює лише завдяки магії технічних підрозділів підприємства.

Нове обладнання для виробничого майданчика в Городоцькій громаді відрізняється не лише розмірами, а й технологією, зменшеним споживанням енергії, ступенем безпечності та ефективністю.

По-перше, для виробництва тієї ж кількості продукції буде використовуватись майже удвічі менше електроенергії. Обладнання для охолодження завдяки використанню технології замкненого циклу споживатиме значно менше води. А нові утеплені цехи дозволять не гріти повітря і не викидати у нього гроші.

«Ефективно працююче підприємство – це ВВП і податки для держави, але також це зниження навантаження на екологію, адже виробництво електроенергії завжди пов’язане з викидами СО2. Це теж важливо, з урахуванням зобов’язань України за Кіотським протоколом», – додає Андрій Пирогов.

Установки заводу зараз працюють з тиском приблизно в 200 бар, нове обладнання передбачає максимальний тиск у 20 бар – вдесятеро нижче, що більш безпечно.

«Законодавцем норм безпеки в нашій галузі є Європейська міжнародна газова асоціація. Саме вона прописує вимоги до обладнання для роботи з газами. Там мільйон вимог, за порушення яких можна втратити бізнес. Наше нове обладнання сертифіковане саме за вимогами цієї асоціації і відповідає стандартам безпеки країн ЄС, США та Японії», – говорить Андрій Пирогов.

Чи справді виробництво безпечне?

Спочатку на Сихові з’явився «Львівський хімічний завод», а лише згодом – Сихів. Підприємство поступово обростало житловими будинками та інфраструктурою для них. З вікна адміністративної будівлі на Рахівській видно, що один з місцевих мешканців збудував приватний будинок майже впритул до паркану заводу. Так само з вікна видно кілька новобудов, що з’явились кілька років тому.

«За 350 м від заводу – духовна семінарія, ринок Шувар неподалік, за 650 м – дитячий садок, школа. Весь Сихів збудований навколо заводу. Це і є відповідь на запитання про безпеку», – каже технолог Сергій Давидов.

За державною класифікацією категорій небезпечності підприємств «Львівський хімічний завод» належить до п’ятого – найнижчого – класу.

Навіть якби сталося так, що продукція заводу розлилася б, через великий перепад температури вона просто перетворилася б на газ і знову повернулася б у повітря, навіть за температури у 20 градусів морозу на вулиці.

Нове виробниче обладнання заводу має не тільки сучасні запобіжні клапани, а й передбачає автоматичну зупинку виробництва у випадку позаштатних ситуацій. А відходи виробництва – це дистильована вода (конденсат атмосферної вологи), адже сучасні технології дозволяють виробляти рідкий кисень без лугів та інших домішок.

Будівництво нових виробничих потужностей передбачене за межами села Воля Бартатівська, попри це, для будівництва стін цеху будуть використані шумопоглинальні панелі. До того ж, виробничий цех буде розташоване вглибині території, відділений ремонтними цехами, адміністративною будівлею, смугою дерев і кущів.

«Вибір майданчика і місце розташування обладнання дає нам упевненість, що шумового тиску на кордоні з житловою забудовою не буде жодного. Буде тихіше, ніж коли працює пральна машинка, адже наш попередній розрахунок показав 38 дБ на кордоні забудови. Для порівняння, норма шуму в житловій забудові становить 40 дБ», – говорить Сергій Давидов.

«В будь-який момент може прийти комісія і заміряти рівень шуму. І закрити виробництво, якщо щось не так. Не в наших інтересах порушувати норми, коли в нове виробництво вкладено 9 млн доларів», – додає Андрій Пирогов.

«Львівській хімічний завод» пропонує Городоцькій громаді не тільки своє сусідство, а й щонайменше 6 млн грн в рік податків на розвиток в місцевий бюджет та робочі місця. Виробництво у Львові продовжить роботу і на новому місці будуть потрібні нові працівники. Окрім вузькопрофільних спеціалістів, на виробництві будуть вакансії електриків, сантехніків, прибиральників, водіїв, механіків, слюсарів тощо. Також підприємство готове вчити потрібних спеціалістів.

«У Львові ми завжди допомагаємо громаді на її прохання – розчищаємо вулиці від снігу своєю технікою, прибираємо, проводили малярні роботи на мості і завжди відкриті до нової співпраці. Так само ми готові працювати і на новому місці», – додає головний інженер Дмитро Кулеба.

Тож львівський хімічний завод продовжує працювати, постачає кисень в лікарні та для промисловості, а новий генеральний директор втілює масштабний інвестиційний проєкт, що допоможе зробити виробництво більш ефективним та екологічним. Мабуть, це перше підприємство цієї галузі із суто українським капіталом, що реалізовує на Львівщині такий проєкт.