Микулинці: ренесансна фортеця, в якій досі живуть люди

Селище Микулинці по дорозі між Тернополем і Теребовлею, впродовж століть відоме своїм пивом, яке варять тут щонайменше з XV ст. Воно має також багато цікавих пам’яток з непересічною історією. ZAXID.NET розповідає, що Микулинці мають спільного з Дрезденом, Рафаелем та чому у ренесансному замку досі живуть люди.

Микулинці є одним з найдавніших містечок Тернопільщини. Вважається, що його заснував воєвода князя Василька з Теребовлі Микула 928 років тому. Спершу поселення називалося Микулин, вперше згадується під 1096 роком у «Повчанні дітям» Володимира Мономаха і належало до Галицько-Волинського князівства. Згодом поляки перейменували його на Микулинці.

Місто лежало на торговому шляху з Києва до Галича, це було стимулом для розвитку. Щоб вберегти Микулинці від набігів татар і турків, Анна Сенявська 1510 року почала будувати там фортецю. Вона мала форму квадрата з міцними двометровими у товщині мурами, які мали загальну протяжність 75 м, оборонними вежами на кутах та кількома в’їзними брамами.

Одне крило та бастея замку

Додатковий захист міста давав можливість розвивати торгівлю і ремісництво, в Микулинцях з’являлися цехи. І в кінці XVI ст. воно отримало привілей міста і право тричі на рік проводить ярмарки.

Ярмарки у центрі Микулинців проводили ще на початку XX ст. (фото проєкту Мандрівки старим кордоном)

Багато змін принесло XVIII ст. Тодішні власники Микулинців Потоцькі звели окрему комфортнішу для житла будівлю – палац разом з великим парком. Зараз у приміщенні працює обласна фізіотерапевтична лікарня.

Палац Реїв у Микулинцях

Дружина Юзефа Потоцького збудувала костел Святої Трійці, як стверджують історичні перекази, за зразком дрезденського собору. Кам’яний храм у стилі бароко звели в 1779 році. Крім головного вівтаря, в якому зараз є копія Сікстинської мадонни Рафаеля, там було ще чотири бічних. До слова, ще одна Сікстинська мадонна – на фронтоні костелу у Бучачі, теж на Тернопільщині.

Микулинецький костел

Інтер'єр костелу в Микулинцях

Власники містечка змінювались, ним володіли різні шляхетські роди. А напади поруйнували замок. Вже через два століття після будівництва він потрохи почав занепадати, але власник земель Ян Конопка у першій половині ХІХ ст. відкрив у фортеці суконну фабрику, з микулинецької продукції шили військову форму. Він же перебудував палац у стилі ампір.

Архівне фото Микулинецького палацу (фото проєкту Мандрівки старим кордоном)

Зараз мури замку аварійні, подекуди видно старі портали та залишки бійниць, де стояли гармати. Раніше на дитинці був колодязь, льохи та підземні ходи до Теребовлі і костелу. Місцева краєзнавиця розповідає, що коли на поч. 1990-х військові підривали залишки боєприпасів, це спричинило землетрус і, як наслідок, тріщини в будівлях, а підземні ходи засипало.

По бійницях видно товщину муру

Після Конопок останніми власниками Микулинців були графи Реї. У 1920-х роках і до приходу радянської влади замком володіла графиня Юзефа Рей, вона залишила майно у спадок улюбленій служниці. Сама ж спочила на старому польському цвинтарі за костелом.

Могила останньої з родини Рей на цвинтарі біля костелу у Микулинцях

Так у Микулинецькому замку, який існує з XVI ст, досі живуть люди, а на оборонному дворі, де колись муштрували воїнів, розміщені звичайні побутові речі сучасних резидентів – надувний басейн та авто. Надто цікавих туристів від загородженого подвір’я відганяє вівчарка.

Табличка про аварійний стан Микулинецького замку застерігає туристів, але не його мешканців

Саме селище розташоване внизу, а палац, костел і замок на пагорбі. Оглянувши всі пам’ятки і краєвиди містечка, по дорозі додому можна купити микулинецького пива з місцевої броварні. Його варять тут щонайменше з часів пізного середньовіччя.

Сучасні фото – ZAXID.NET