Монополія чи конкуренція в енергетиці?

Він сказав, що не бачить проблем, що у нас 2 компанії (Енергоатом+ДТЕК) займають 85% ринку (виробництва).

На його думку, такий ринок можна називати конкурентним і лібералізовувати. Він навів приклади європейських країн, цитата:

«І третій фактор, найбільш зрозумілий, полягає в тому, що, наприклад, у Франції частка найбільшого виробника – більше 85%, в Чехії – 55%, в Угорщині – 53%. І це нормально, конкуренція не викликає сумнівів».

Тут Максим Вікторович трошки вводить в оману.

1. У Європі немає ринку Франції, Чехії чи Угорщини. 34 європейські країни обєднані у одну мережу, яка називається ENTSO-E.

Ця мережа дає можливість перетоків із країни у країну, утворюючі великі європейські ринки. Ніхто не зобовязаний купувати і «підтримувати вітчизняного виробника-монополіста». Є вибір і є технічна можливість купити імпортну дешевшу е/е.

2. Чехія, яку наводять у прикладі, має можливість імпортувати 11,5 ГВт е/е – це у декілька разів перевищує все споживання країни.

Така можливість є з усіх сусідніх країн: Німеччина – 3,8 ГВт, Польща – 7,7 Гвт, а також з Австрії та Словаччини.

3. Угорщина має можливість імпортувати з Словаччини, Австрії, Хорватії, Сербії, Румунії і навіть з України (так, наша модель збудована так, що поставки в Угорщину можливі, але з Угорщини неможливі) – сумарно понад 12Гвт. Це також перевищує споживання Угорщини у декілька разів.

І Угорщина дійсно імпортує – біля 13,7 млрд кВт-г у рік, тому споживачі не зобовязані купувати у вітчизняного виробника, якщо він пропонує неконкурентні ціни.

4. Франція. Там дійсно у Électricité de France (державна компанія) було 85% виробництва. Але там французькі регулятори поступили так, як і мали поступати – визнали EDF монополістом. Незважаючи на загальноєвропейський тренд на лібералізацію ринків, влада Франції не побігла за модними трендами, а вирішувала питання по суті. У грудні 2010 року був прийнятий закон, який змушував EDF продавати свою атомну електроенергію іншим постачальник по регульованій ціні.

Тобто до монополіста застосувалася не лібералізація, а додаткова регуляція зі сторони держави. І це абсолютно правильно, бо конкурентні ринки лібералізуються, а монопольні – регулюються.

І це навіть незважаючи на те, що і Франція має можливість імпортувати е/е із всіх сусідніх країн.

*****

В Україні, на відміну від європейських країн, немає можливості імпорту (в силу різних причин) і поки все іде до того, що і не з'явиться із плановим запуском ринку у 2019р.

Імпорт неможливий, навіть коли оптова ціна європейської е/е дешевша, а таке останнім часом часто. На мою думку, неможливий імпорт – це не випадковість, а результат дій лобістів, щоб закрити ринок від конкуренції.

Такі успішні країни, як Велика Британія, Бельгія, Італія, Фінляндія, Данія, Австрія та навіть Нідерланди із славним містом Роттердам – є нетто-імпортерами е/е. Бо вони розуміють, що принципи конкуренції дають набагато більші вигоди для економіки, аніж штучна підтримка окремих неефективних «вітчизняних виробників». Особливо, якщо акціонери виробників і так у рейтингах Форбс.

Ніякий монополіст добровільно не захоче конкуренції, бо вона зменшить його маржу, а можливо, і змусить і піти з ринку. Ми вже отримали монополізацію ринку вугілля з ціновим результатом у вигляді Роттердам+. Легалізація монополії і на ринку е/е може мати масштабні далекосяжні наслідки .

Ринок = конкуренція. І ніяк інакше. Шановні експерти, журналісти, think tanks, політики допоможіть, будь ласка, у популяризації конкуренції та щоб українців не обманювали при побудові нібито ринків.

Автор Андрій Герус