Моя адреса проста – третя хата від моста. Продаж квартир по-львівськи

За місяць з’ясувалося, що газ у квартирі, яку ти придбав, «перекрито» вже чотири роки, водопровідні труби практично віджили своє, а колишній господар, який виглядав дуже порядним паном, безслідно зник, залишивши по собі комунальні борги…

Ти наважуєшся на історичний крок у власній біографії - купівлю квартири. Для цього недостатньо лише десь взяти гроші (скажімо, у кредит). Потрібно ще й знайти «свою» квартиру. Виявляється, у Львові зробити це неймовірно важко і навіть небезпечно.

Чим пахне євроремонт?

Євроремонт - поняття модне, яке служить для заманювання обивателів. З власного досвіду констатую, коли ти бачиш в оголошенні слова на кшталт «якісний євроремонт», «новий сучасний євроремонт» чи «супер-євроремонт» - не вір очам своїм. Бо євроремонт апріорі мусить бути якісним, а «якісний супер-євроремонт» - це лише симуляція цього ремонту. І ця симуляція, на жаль, трапляється у більшості виставлених на продаж квартир Львова. Ось лише два приклади.

Їду на Ярошинської дивитись квартиру у «карпатбудівському» будинку. Оголошення виглядало звабливо (згідного з його текстом, залишали навіть нові меблі), та й фірма-забудовник не з найгірших. Проте перші сумніви з'явилися вже у під'їзді - не розумію як мешканці такого гарного ззовні дому могли за три роки настільки «вбити» замкнений на код (!) під'їзд?.. Переступаю поріг квартири - так, євроремонт... колись був. Нині ж залишилися хіба сліди минулої розкоші - надірвані шпалери, заляпані стіни і невідомо у який спосіб «закопчена» плитка та стіни кухні. Щодо меблів - два м'яких крісла (на диво схожі на ті, що в селі у моєї бабці), килим на підлозі (теж з цієї серії) та майже як у Барбі рожево-біле ліжко в спальні. У квартирі двоє винаймачів - молода пара, котра (цитую мовою оригіналу) «поняття не має, коли буде хазяйка»... Мало не забула один нюанс - мені відразу повідомляють, що квартира, виявляється, коштує вже не 75 тисяч доларів, а 75 тисяч євро. Останнє вже не мало жодного значення.

Наступна спроба була на вул. Таджицькій. «Квартира 2-кімнатна, євроремонт, вигоди окремо, 62 тис. у.о.». Оскільки на місце зустрічі я з моєю подругою прибули на 20 хвилин швидше - ідемо на розвідку місцевості. Навколо типової «хрущівки», щоправда збудованої з білої цегли, мінімальні кущі і дерева - це вже тішить. Під вказаним номером під'їзду намагаємось «вичислити» квартиру ікс - шукаємо четвертий поверх і пластикові вікна. Знаходимо. На балконі цієї квартири меланхолійно курить чоловік років 30-ти (ми навіть припускаємо, що це господар і вирішуємо вичекати до призначеного часу, а тому йдемо з його поля зору).

Потрапляємо в квартиру. З'ясовуємо, в оголошенні правда була лише про кількість кімнат. Євроремонтом чи, принаймні, просто ремонтом тут і не пахне - зате пахне (як би це делікатніше сказати) використаними «памперсами». Житло нам показує молода жінка, за якою хвостиком бігають двоє діток. «А тут у нас євроремонт!» - гордо каже молодиця, заводячи нас у спальню, пофарбовану чимось схожим на дитячу гуаш дико-зеленого кольору. «А тут вітальня, поки без євроремонту... Ще балкон є - там зараз мій чоловік, ми просто розлучаємося і він поки тут живе... Це його кімната... Але ви можете подивитись», - непевно продовжує вона. Ми обстежуємо балкон, на ньому сидить чоловік, меланхолійно смалить свою цигарку і абсолютно не помічає нас. (Цікаво, а він взагалі давав дозвіл на продаж цієї квартири?) Ми вибачаємось і йдемо геть. На виході помічаємо велику пляму на стелі навпроти входу у квартиру - це була велика крапка в історії із Таджицькою.

Квартира з чотирма ув'язненими

Виявляється, навіть коли в оголошенні написано чисту правду і сама квартира є добротною, ще не слід поспішати її купувати.

«Квартира 2-кімнатна, кімнати окремо, 48 кв м, євроремонт, вигоди окремо, броньовані двері. Поруч - Високий замок. 65 тис. у.о». Поїхали!

Описана в оголошенні квартира теж у «хрущівці» на вул. Кордуби. З вулиці будинок виглядає жахливо: обдертий плюс навколо незрозумілі маленькі металеві та дерев'яні споруди - гаражі чи комори. Всередині, на диво, усе значно краще. Квартира дійсно з добротним ремонтом, гарним паркетом і справжньою італійською плиткою у ванній кімнаті. Її господарі - молоде подружжя з трирічною дитиною, яке розповідає, що переїздить в особняк і т.д. Словом - і враження від людей добрі, і квартира навіть краща, ніж ти її уявляєш з тексту оголошення.

Майже окрилена таким результативним пошуком я домовляюся з господарями про ще одну зустріч і починаю «збирати довідки» про саму квартиру (одна з не багатьох переваг професії журналіста - у відповідних органах є хороші люди, які завжди готові допомогти тобі у зборі інформації). Вже за годину отримую відповідь: у під'їзді будинку, де розташоване обране мною житло, четверо людей на цей момент відбувають покарання... за вбивство (вони ж колись повернуться, до них і друзі в гості прийдуть - припускаю я), а далі сюрприз - реальний власник цієї квартири перебуває... у міжнародному розшуку. Отакої!

Інформація для роздумів. Квартира й справді була непогана, з добрим ремонтом та ще й за прийнятну ціну. Її обов'язково хтось купить (мабуть, вже купив), не маючи змоги дізнатись те, про що можу довідатись я.

Майже «особняк» плюс песик-бонус

Після прогулянок вищеописаними квартирами у багатоповерхівках шукаю альтернативу. Натрапляю на оголошення: «Півособняка, 56 м кв, власний двір, гараж. 63 тис. у.о». Виглядає як американська мрія. Телефоную негайно.

Натрапляю на балакучу маклерку, яка 23 хвилини (тільки уявіть - я реально засікла час) розповідала мені про те, який то гарний дім, хто вже приходив «на нього дивитися» (включно з подробицями імен, фаху і сімейного стану), які сусіди там живуть, якою маршруткою краще їхати і який покупець сподобався би господині дому...

Ось лише кілька фраз з того незабутнього монологу: «Значить, ви уявляйте - третя хата від моста - заходите, проходите коло гаражу (ну, то не зовсім гараж, але той сарай можна розвалити і поставити там гараж) і далі проходите коло пса. Його боятися не треба, бо то безподобний пес! Тут приходили на хату дивитись і казали: «Продайте нам разом з тим псом». Пса не бійтесь - він старий і не кусає, але він дуже гарний! Ну, ви уявляєте? Значить далі буде лавка біля дверей - але то не ваша лавка, а сусідів. Потім є кусочок сіти - її можна зняти. Далі - ваші двері...» Словом, заледве зупинивши словесний потік посередниці, я домовляюся про зустріч.

І тут один нюанс - ця «американська мрія» насправді розташована буквально «в кінці географії» - біля залізничної колії. Відтак, беремо з подругою таксі і їдемо на вул. Польову. Принагідно в таксі емоційно розмовляємо про кінцеву мету нашої поїздки... Зустрічаємо вже знайому по телефону пані Стефу і йдемо на екскурсію.

«Півособняка» виявилось не половинкою, а лише шостою частиною дивної двоповерхівки з направду гнилою коморою поруч. Сама квартира зовсім маленька: з неймовірно вузьким коридором, обклеєним шпалерами а-ля цегляний мур, і туалетом, де поміщався хіба унітаз. Далі дві прохідні кімнати зі стійким запахом цвілі і щойно розбризканого освіжувача повітря... Ми щиро перепрошуємо і втікаємо назад у таксі, яке завбачливо попросили почекати.

...Мало не забула - пес там справді був, він був навіть симпатичним й охороняв мій потенційний гараж. Дорогою назад ми чомусь неймовірно тішилися з того пса, а таксист відверто реготав з нас.

Р.S. Мої тривалі пошуки таки завершились успіхом. Я знайшла невеличку квартиру з майже справжнім євроремонтом, окремими кімнатами і в непоганому районі. Тут не було ні ув'язнених сусідів, ні майже розлучених чоловіків ні, на жаль, песика-бонуса. Мені пощастило, бо я зателефонувала маклеру відразу, як квартиру виставили на продаж...

За місяць з'ясувалося, що газ тут офіційно «перекрито» вже чотири роки, водопровідні труби практично віджили своє, а колишній господар, який виглядав дуже порядним паном, безслідно зник, залишивши мені комунальні борги...

Але ж це такі дрібниці.

Фото з сайту ppnsnu.dn.ua