На Прикарпатті військовий з інвалідністю виграв суд через відмову в звільненні зі служби

Івано-Франківський окружний адміністративний суд задовольнив позов солдата, якому під час проходження військової служби встановили третю групу інвалідності, але відмовили у звільненні зі служби. Відмову військової частини задовольнити рапорт визнали протиправною та зобов’язали прийняти рішення про звільнення позивача.

Як вказано у рішенні, яке оприлюднили у судовому реєстрі у листопаді 2026 року, позивач проходить військову службу із березня 2022 року та брав участь у виконанні завдань у зоні бойових дій. У листопаді 2024 року йому призначили третю групу інвалідності через захворювання, пов’язане із захистом Батьківщини.

«За час несення військової служби у позивача значно погіршився стан здоров’я, загострились хронічні захворювання: гіпертонічна хвороба, серцево-судинний ризик, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, венозна недостатність, ангіопатія сітківки обох очей, дисциркуляторна енцефалопатія, приглухуватість..., а також почастішали епілептичні приступи. Відповідно ускладнилась можливість фізично виконувати бойові розпорядження та загалом нести будь-які обов’язки військової служби», – вказано у рішенні суду.

Позивач розповів суду, що неодноразово звертався до командира із письмовим рапортом на звільнення через встановлення третьої групи інвалідності, але «жодної реакції не було». Він також телефонував на «гарячу лінію» МОУ, але після цього у частині повідомили, що його рапорт не надходив.

«Позивач намагався подати аналогічний рапорт про звільнення через додаток Армія+, однак це виявилось нерезультативним, через те, що безпосередній командир дивізіону немає ІD-коду Армія+», – наведено слова позивача у рішенні суду.

Солдат направив рапорт на звільнення командиру військової частини, на що у липні 2025 року отримав відповідь, що рапорт поданий «не по команді» та без клопотання безпосереднього керівника. Позивач заявляв про затягування розгляду та протиправну відмову у звільненні зі служби, через що звернувся до суду.

Представник військової частини надіслав відзив, у якому заперечував проти задоволення позову. Цю справу розглянув суддя Михайло Шумей, який дослідив усі аргументи та матеріали.

«Відсутність резолюції командирів щодо погодження або непогодження рапорту не звільняє командира військової частини від обов’язку розглянути рапорт військовослужбовця та вирішити порушене у ньому питання, відповідно до вимог чинного законодавства. Судом встановлено, що рапорт позивача на звільнення був поданий в належній формі з усіма підтверджуючими документами. Тому відповідь військової частини є такою, що порушує вимоги законодавства. А посилання відповідача на недодержання порядку подання рапорту – свідченням (проявом) створення штучних перешкод для звільнення позивача з військової служби, незважаючи на об’єктивні причини звільнення, та проявом надмірного формалізму», – вказано у рішенні суду.

Суддя повністю задовольнив позов солдата. Відмову військової частини звільнити позивача зі служби на підставі підпункту «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» визнали протиправною. Військову частину зобов’язали прийняти рішення про звільнення солдата зі служби. На рішення суду ще можна подати апеляцію.