Українська сецесія Левинського та перший стаціонарний український театр

1868 року у Львові заснували товариство «Просвіта», яке в умовах бездержавності дбало про національну ідентичність українців, їхній розвиток, збереження мови і поширення літератури, культурні заходи. Головний офіс з 1895 року розмістився на площі Ринок, 10. Паралельно філії відкривали в інших районах і містечках Галичини.

У самому Львові було 12 читалень «Просвіти». Розповімо про одну з них – на Клепарові, у стилі української сецесії. Спогади про ці події залишив о. Володимир Яценків «Сторінка з історії Клепарова» (1934), які оприлюднив сайт «Фотографії старого Львова».

Сучасний вигляд читальні «Просвіти» на Клепарові (з Google Street View)

На початку XX с. українці Клепарова, яке на той час був окремим від Львова селом, не мали місця для культурно-громадських зібрань, а також власної церкви. Читальню «Просвіти» на Клепарові відкрили у 1908 році. Спершу українці збиралися у будинку Івана Вертипороха, а потім Сави Загородного. Вони обговорювали ідею будівництва окремої споруди.

За кілька років мешканці спільними зусиллями назбирали гроші і 1910 року звели на вул. Церковній (сучасна – Сосюри) новий будинок у модному тоді стилі модерн. Проєкт напрацював архітектор Іван Левинський. До слова, зробив роботу безплатно, допомагав з будівництвом та навіть надав частину будівельного матеріалу.

Поруч почали будувати українську греко-католицьку церкву святого Андрія. Але її закінчили набагато пізніше.

Будівництво церкви Андрія на Клепарові (з «Альбому українського Львова», 1930, «Фотографії старого Львова»)

Двоповерхова будівля народного дому і читальні «Просвіти» мала шатровий дах, схожий, як в будівлі товариства «Дністер» на Руській. Як пише дослідник Юрій Бірульов, Левинський у цьому проєкті «модерністично переосмислював візантійську і романську архітектуру», вміло поєднавши її з народною гуцульською формою.

Краєзнавці розповідають, що там працював один із перших українських стаціонарних театрів Львова. Актову залу оформляв архітектор Олександр Лушпинський.

Театральна зала (фото з часопису «Неділя», 1912 р., «Фотографії старого Львова»)

З 1921 року у читальні працювала чотирикласна українська школа «Рідної школи» та дитсадок, яким опікувався «Союз українок». Тут були гімнастичне товариство «Сокіл», господарсько-кредитова спілка «Йордан», споживча спілка «Згода».

Вихованці клепарівського дитсадка, 1934 р. (фото з книжка отця Яценкова, «Фотографії старого Львова»)

Під час Першої світової та польсько-української воєн читальню використовували військові. Лише наприкінці 1920 року читальня відновила свою роботу. Станом на нинішній час споруда суттєво перебудована, найбільш змінений її шатровий дах.