Не-ангели

Напевно, вже всі знають про новоявлену Марію Деві Христос – Ганну Фесун. І більшість християн – чи то греко-католиків, чи православних, обурилися, сприйнявши її самоназву «Богородиця» як богохульство, як явну єресь. У перших рядах, звісно, священники, які, однак, самі часом люблять говорити єресі. Хоча, як казав блаженніший Любомир Гузар: «Щоб сказати єресь, треба бути дуже мудрою людиною (тобто добре розумітися на богослов’ї), а вони просто дурниці мелять». Отже, рубрика «ду-ду» – «дурниці духовенства».

Сьогоднішнє свято свв. архенгелів Михаїла, Гавриїла, Рафаїла та всіх святих небесних сил безплотних є чудовим приводом розібрати наступні дві бздури.

1) Я вже давно спостерігаю за тенденцією, принесеною до нас із Московщини, коли день іменин називають Днем ангела, ототожнюючи таким чином святого покровителя (переважно якогось святого) з ангелом. День іменин можна назвати Днем ангела лиш у тому випадку, якщо особа носить ім’я котрогось із ангелів – Михаїла, Гавриїла чи Рафаїла (хоча й тут потрібно бути обережними, щоб не плутати небесного покровителя з ангелом-охоронцем, бо це дві великі різниці, як кажуть в Одесі). Натомість у всіх інших випадках відбувається ототожнення різних за своєю природою істот: людини й ангела.

Ангели – це, цитуючи катехизм: «чисті, безплотні духи, наділені розумом та свобідною волею». Люди теж наділені розумом і свобідною волею (принаймні, так було задумано і деякі справді наділені), але в одному пункті відрізняються від ангелів: ми тілесні! Наша тілесність є тим, що нас відрізняє від безтілесних ангелів. Тут треба зробити ремарку, що в наших літургійних і гомілетичних текстах деяких святих (наприклад, преподобних) називають ангелами в переносному значенні слова, підкреслюючи цим їхню перемогу над тілесними пристрастями, яка робила їх немов безтілесними, немов ангелами (звідси типовий зворот «земний ангел і небесний чоловік»). Але відмовити їм у тілесності в прямому сенсі – означає позбавити їх їхньої заслуги, їхнього подвигу, які, власне, й полягали в боротьбі та перемозі над власним тілом.

2) Те саме стосується поширеного в народній побожності найменування ангелятками діточок, які померли до народження чи яко немовлята. Свою лепту в таке ототожнення внесли і вносять ренесансні та сучасні (часто дуже кічеві) зображення ангелів у вигляді крилатих діток (найбільше тут винуватий Рафаель зі своїми дітками-ангелятками на хмарках (на титульному фото) біля Сікстинської Мадонни, яких у всіх прочанських центрах ліплять зараз на все, що можна, –від горнят до парасоль, аби лиш паломники та туристи брали). Тут народна побожність, треба сказати, дещо випередила католицьку догматику, вказуючи цим окресленням, що померлі немовлята перебувають у небі, тоді як св. Августин, наприклад, створив був теорію про лімбус, куди, на його думку, мали потрапляти душі неохрещених немовлят, оскільки до раю потрапити вони не могли через первородний гріх, як не могли й до пекла, оскільки жодного власного гріха не вчинили.

Теорія про лімбус довго лишалася неофіційною відповіддю католицького богослов’я на проблему дитячої смертности. А відповіддю на неї з боку народної побожности і стало якраз окреслення померлих немовлят як ангелів. От тільки католицьке богослов’я відмовилося від теорії про лімбус уже років 20 тому – він залишився цікавинкою, яку подекуди ще використовує Голлівуд (так-так, «надприродне» дотяглося вже й до лімбуса). Зокрема, Міжнародна богословська комісія дійшла висновку, що «є богословські та літургійні підстави для надії, що діти, які помирають неохрещеними, спасуться та ввійдуть у вічне блаженство». На жаль, наше духовенство, переважно, не знає про цей важливий документ, випрацьований Міжнародною богословською комісією (яка є частиною Конгрегації у справах віри). Тож замість того, щоби прямо сказати: «ваше дитя з Богом» чи «душа вашої дитини у блаженстві», священники повторюють дику дичку про ангеляток, яка є просто єрессю (перепрошую бобздою – богословською бздурою), гіршою за єресь «Богородиці» Фесун. Бо, попри все, у випадку з титулом «Богородиця» йдеться про людину (і у випадку з Марією, Матір’ю Христа, і у випадку зі самозваними «Богородицями»). Тобто нікого з них не намагалися представити як істоту іншої природи. Натомість іменування померлих дітей ангелятками – це підміна понять, це видавання їх за тих, ким вони ніколи не були. Якби вони були ангелами, то не мали б тіла та, відповідно, не могли би померти. Наші померлі діти – це люди, а не ангели. Невже ми настільки не поважаємо свою людську природу, що готові відмовитися від неї задля примарного титулу «ангел»?

Тут доречно нагадати два спостереження Отців Церкви:

• Не про ангелів, а саме про людину сказано, що її створено «на Божий образ і подобу». Тому саме ми, люди, є носіями Божого образу, а не ангели.

• Хоча від Бога у гріхопадінні відпали і ангели, і люди, Божий Син приймає не ангельську природу, щоби повернути на небо впалих ангелів (навернути демонів), а людську природу, вшановуючи її Своїм божеством. Тобто через воплочення Божого Сина людська природа вшанована та піднесена понад ангельську ще більше, ніж через сотворення «на Божий образ і подобу».

Тому перестаньте принижувати наших померлих діточок, називаючи їх ангелами. Вони вищі за ангелів, бо вони люди, вшановані Божим образом, учасники тієї самої природи, яку прийняв Божий Син, яку він переобразив Своїм Божеством, яку Він возніс у славу Божества.

Довідка редакції: у своєму дописі від 15 жовтня, який з’явився на Facebook-сторінці Гарнізонного храму, автори розповіли, що провели «День пам’яті дітей, які померли під час вагітності чи невдовзі після народження. У Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла і на площі Ангелів молитовно вшанували пам’ять Маленьких Ангелів… Захід завершився творенням «світлової хвилі» на площі Ангелів через запалення свічок за наших Маленьких Ангелів».

На титульному фото – фрагмент картини Рафаеля «Сікстинська Мадонна»