Нині успішно і доречно говорити про «український світ», - Шевчук
Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) переконаний, що сьогодні варто говорити не про Євразійський простір, а про «український світ».
«Я дуже часто говорю про "український світ". Намагаюся запросити наших інтелектуалів вийти в інші схеми мислення, узагалі бачення сучасного українства як такого. Бо дуже багато є вузьких рамок минулого, якими ми оперуємо. А вони для сучасної людини часто є порожніми темами, які треба наповнювати чимось новим і сучасним», - сказав він в інтерв’ю «Українській правді».
На думку глави УГКЦ, «сьогодні говорити про український світ – дуже успішно і доречно».
«Розвиваючи цю ідею, я б хотів засигналізувати три складових «українського світу».
Перше. Дуже часто нас, Україну, українську культуру хочуть представити, як лише частину якогось більшого цілого. Таким чином нам відмовляють у самобутності. Насправді наша українська культура є цілісна сама в собі», - зазначив владика Святослав.
На його переконання, відбувається викривлення понять, коли нас називають "малоросами", а нашу землю – "малоросійською".
«Наприклад, саме мислення "великоросія", "малоросія" – це калька з грецької термінології. Але в грецькому контексті воно мало протилежне значення. Велика Греція – це були грецькі колонії. А Мала Греція – це був центр культури, джерело того всього, що греки виносили по своїх колоніях.
Таким чином, коли хтось говорить про "малоросію", ми повинні наповнити це поняття цілком іншим змістом. Тобто це є корінь всього того, що пішло по "великоросії", тих окраїн, які вважають себе дотичними до культури Київської Русі», - додав Блаженніший.
Відтак, за його словами «ми маємо потужний самобутній корінь, який нікому не вдалося зрубати. І він є, розвивається».
«Тому коли хтось хоче нас втягнути в "рускій мір" – відмовляє нам у самобутності. А коли ми говоритимемо про "український світ", то говоритимемо про цілісність своєї власної культури, мови, світогляду», - зазначив він.
Другою складовою «Українського світу» за його словами, є асиміляція.
«Ця річ, як на мене, є дуже важливою і цікавою. Ми свого часу говорили про асиміляцію як певну небезпеку для українців, які живуть поза межами України. Проте наші громади завжди намагалися протистояти цій асиміляції і не дати розчинитися в "морі" тої чи іншої країни. І завжди українська церква була берегинею від тої асиміляції», - переконаний глава Церкви.
Проте, на його думку, сьогодні асиміляція існує і на рідних землях. «Вона знана під назвою "русифікація". Це певний феномен, який не можна упускати з виду, оскільки українству є реальна загроза зникнення», - каже владика.
За його словами, тут може зарадити Церква.
«Скажімо, Бразилія. Там багато років не було нових хвиль еміграції. Але завдяки нашій церкві ця громада зберегла свою мову, культуру, які починаються зі способу життя в українських колоніях, і закінчуються будівництвом храмів у джунглях у бойківському, гуцульському стилях», - додав Блаженніший.
«Раніше ми думали, що коли в нас будуть кордони, то це буде перешкодою для впливу тої чи іншої країни. Але кордони є відносними, політика влади, навіть незалежної, буває дуже різною. Тому ми повинні вибудувати стратегію, як протистояти асиміляції у своєму власному домі» - переконаний він.
Третьою складовою «українського світу», на його думку, є відкритість для світу.
«Ми бачимо, що не можливо зберегти самобутність нашого українського світу лише закриваючись у собі. У сучасному світі цього можна досягти, лише будучи відкритими. Адже відкритість – один зі способів зберегти те, що ми маємо. Я багато разів бачив, як поважають нашу культуру ті, хто не є вихідцями з України. Наприклад, у Аргентині при кожній парафії ми маємо танцювальні колективи. І там танцюють далеко не тільки парафіяни наших громад. Часто комусь вигідно представляти українців як агресивних, закритих у собі, представників українського гетто, які абсолютно не здатні з кимось діалогувати без того, щоб на нього не нападати. Але це абсолютно не відповідає психології того самого українця», - переконаний глава УГКЦ Блаженніший Святослав.