Нова надія польської «Конфедерації»

За менш як два місяці до президентських виборів у Польщі склалася нетипова ситуація. Кандидат у президенти від коаліції крайньо правих партій «Конфедерація» Славомір Менцен має реальні шанси поборотися за вихід у другий тур виборів. Вперше за двадцять років ера домінування в політиці країни двох політичних сил – «Право і справедливість» та «Громадянська платформа» – опинилася під загрозою.

Останні опитування суспільної думки свідчать про впевнене лідерство в першому турі президентських виборів, який відбудеться 18 травня, мера Варшави, висуванця ліберальної «Громадянської платформи» Рафала Тшасковського. За нього готові проголосувати понад 35% поляків. Рейтинг Тшасковського є стабільним і фактично не змінюється ще зі старту виборчої кампанії.

По-іншому складаються справи в його головного конкурента – кандидата від правоконсервативної партії «Право і справедливість», який очолює польський Інститут національної памʼяті, Кароля Навроцького. У січні його рейтинги коливалася в межах 26-29%. Проте в березні впали до 20-25%. Зараз розрив між Навроцьким і Тшасковським перевищує 10%. Моделювання другого туру виборів показує, що кандидат від «Громадянської платформи» набере понад 50% голосів і досить переконливо переможе суперника з партії «Право і справедливість», який у кращому разі може розраховувати на 40%.

Але в Кароля Навроцького є й інший привід для хвилювань. Його потрапляння до другого туру зараз не виглядає як гарантоване. Ще 31 серпня лідер польської партії «Нова надія», яка входить до складу «Конфедерації», Славомір Менцен на з'їзді оголосив про намір балотуватися на пост президента. Спочатку вважалося, що він не складе гідної конкуренції кандидатам від двох провідних політичних сил країни. Хоча «Конфедерація» має деяку підтримку виборців, але в цілому сприймається як надто скандальна і радикальна політична сила. На президентських виборах у 2020 році кандидат від «Конфедерації» Кшиштоф Босак набрав лише 6,78% голосів. Ті вибори стали класичним змаганням двох кандидатів від основних польських політичних партій – Анджея Дуди («Право і справедливість») і Рафала Тшасковського («Громадянська платформа»). Цього разу ситуація може змінитися.

За два місяці рейтинг Славоміра Менцена зріс з 10-13% до 18-21%. Кандидат від «Конфедерації» впритул наблизився до Кароля Навроцького. Зараз розрив між ними становить усього кілька відсотків. Є й опитування, які прогнозують незначну перевагу Менцена над висуванцем «Права і справедливості». Цікаво, що кандидат від «Конфедерації» у разі його проходження до другого туру може показати навіть кращі результати у протистоянні з Тшасковським, ніж Навроцький.

Поляки так звикли до протистояння між «ПіС» і «Громадянською платформою», що поява третього кандидата від іншої партії з реальними шансами поборотися за перемогу сама по собі є незвичним явищем. Високі рейтинги Славоміра Менцена можна пояснити його неординарністю, харизмою і вмінням привертати до себе увагу публіки. Додатковим бонусом кандидата від «Конфедерації» є його вміння працювати з молоддю і на повну використовувати переваги соцмереж. Його канал на YouTube станом на березень має 770 тисяч підписників і 250 млн переглядів.

Також варто зауважити: зростання популярності крайньо правих партій – загальноєвропейський феномен. Але у випадку країн Західної Європи він має загалом логічне пояснення. Адже суспільство покладає на головні мейнстримні партії відповідальність за негативні наслідки мультикультуралізму і масової міграції. І дорікає їм відходом від своїх ідеологічних засад. У Польщі ситуація принципово відрізняється від Німеччини, Франції, Швеції, Великої Британії чи Нідерландів. Серед польського політикуму зберігається широкий консенсус щодо необхідності уникнення масової міграції в країну вихідців з Азії й Африки. Партія «Право і справедливість» стоїть на міцних консервативних засадах, що суттєво ускладнює ідеологічну атаку опонентів з правого флангу. Тож феномен стрімкого електорального зростання Менцена – це дещо інше, ніж наслідок ідеологічної зради класичних консерваторів. У випадку з кандидатом від «Конфедерації» ми, очевидно, маємо справу з іншим процесом – частковим зміщенням Славоміра Менцена з правого флангу в бік ідеології «ПіС» та вмінням загравати з помірковано ліберальним політичним середовищем, спокушаючи його економічною програмою.

У свідомості українського суспільства «Конфедерація» закономірно асоціюється з антиукраїнською позицією. Члени цієї політичної сили не раз відзначалися українофобськими промовами й акціями. Транслювали проросійську пропаганду. Брали активну участь у блокуванні українського кордону. Але мало хто з українців знає, що «Конфедерація» – це не єдина монолітна структура, а коаліційна сила. Її повна назва – «Конфедерація свободи і незалежності». Славомір Менцен є лідером партії «Нова надія». Ця партія займає більш помірковані позиції з деяких питань, що вирізняє її з-поміж інших учасників «Конфедерації»: «Національного руху» і «Конфедерації Корони Польської». Відносна поміркованість Менцена не заважає йому регулярно продукувати антиукраїнські тези і влаштовувати провокативні акції та перфоманси (на кшталт того, що відбувся біля пам’ятника Степанові Бандері у Львові). Але багато що пізнається в порівнянні.

Позитивно вплинуло на шанси Менцена поборотися за вихід у другий тур виборів рішення одіозного лідера крайньо правої партії «Конфедерація Корони Польської» Ґжеґожа Брауна висунути свою кандидатуру на виборах президента. Через свій політичний егоїзм Браун 17 січня був виключений з «Конфедерації». У відповідь 10 березня «Конфедерація Корони Польської» розірвала усі зв'язки з коаліцією «Конфедерація свободи і незалежності». На тлі свого нещодавнього політичного соратника Менцен виглядає відносно респектабельним політиком. Тоді як Браун, відомий своїми хуліганськими витівками, перетягнув на себе частину скандального іміджу «Конфедерації».

Саме особливість позиціонування Менцена, його вміння балансувати між крайньо правим, консервативним і помірковано ліберальним політичним флангом, допомагає йому відбивати електорат у ПіС. І навіть виходити за його межі. Особливу популярність висуванець «Конфедерації» має серед молоді, якій подобається відкритий стиль спілкування і невимушеність політика. Крайньо правих виборців захоплюють монархічні, клерикальні і євроскептичні ідеї Менцена. Також він імпонує тим полякам, які симпатизують Трампу і Маску. А лібертаріанські погляди на економіку, прихильність до концепції вільного ринку і скасування податків зближують Славоміра Менцена з президентом Аргентини Хав’єром Мілеєм.

На цих виборах кандидат від партії «Право і справедливість» Кароль Навроцький буде змушений одночасно вирішувати дві головні проблеми: як скласти гідну конкуренцію Рафалу Тшасковському і як не втратити другого місця під час перегонів. У гіршому випадку жодна з них може виявитися йому не під силу.