На Поділлі почали ревіталізацію занедбаного палацу цукрових магнатів Щеньовських
Фахівці дослідили пам’ятку і виявили цінний декор
Львівський фонд «Спадщина.UA» займається ревіталізацією палацу XIX ст. на Вінниччині. Під час першого етапу досліджень у занедбаній пам’ятці виявили збережений декор – ліпнину та розписи, автентичну столярку, метлаську плитку та аркові кам’яні склепіння підвалів. У найближчий вікенд палац цукрових магнатів Щеньовських буде відкритий для відвідувачів, його можна буде оглянути наживо.
Як розповіли в «Спадщині.UA», палац збудували в селі Носиківка біля Шаргорода у 1886 році. Останнім власником був цукровий магнат Станіслав Щеньовський. Його батько Ігнацій був відомим цукрозаводчиком, інженером, міністром промисловості і торгівлі Польщі та засновником Страхового товариства цукрових заводів у Польщі. Станіслав загинув у 1915 році, а його сім’я через три роки, по закінченні Першої світової війни, виїхала в Закопане.
Згодом, після встановлення радянської влади, у палаці в різні роки функціонувала школа, лікарня, аптека та відділення пошти. Потім палац стояв занедбаний і забутий, поки навесні 2024 року його взяла під опіку ініціатива «Спадщина.UA».
«Зовні він скромний, майже індустріальний, облицьований характерною для подільських пам’яток світлою клінкерною цеглою, натомість в інтер’єрах відкривається світ насиченого оздоблення та вишуканого смаку. Вочевидь, на момент завершення будівництва стіни резиденції вкривали художні розписи, які за часів Радянського Союзу були втрачені та свідомо ліквідовані як “буржуазні”. На сьогодні найголовнішою окрасою палацу є декоративна гіпсова ліпнина. Тож варто лиш відновити поліхромію ліпнини та стін, відреставрувати столярку – і приміщення набуде надзвичайного вигляду», – розповідає засновниця «Спадщина.UA» Ганна Гаврилів.
Оновлений колір автентичної столярки
Що цінного виявили у палаці
Інтер’єр будівлі багато оздоблений ліпниною і обʼємною пластикою. У палаці Щеньовських пам’яткоохоронці та реставратори виявили елементи оздоб різних стилів. Гіпсове різьблення виконане в еклектичному стилі, неоготиці, ампіру, має ренесансні мотиви.
Бальна зала виконана в стилі ампір, із витонченим рельєфом та рослинними орнаментами. Проте їх закрили численні шари радянської побілки. Сьогодні зала майже монохромна, в кольорах світло-блакитного та слонової кістки.
Їдальня палацу прикрашена рокайльними орнаментами (стиль рококо). Ліпнина поліхромна, з відтінками холодного рожевого та жовтогарячого. На карнизах можна знайти сліди охри та різних відтінків коричневого. У радянські часи приміщення поділили на дві частини.
Веранда має три найбільші в палаці вікна і два входи – з вестибюля і бенкетної зали. Підлога там вистелена плиткою у вигляді шахматної дошки.
На сходовій клітці між першим і другим поверхами зберігся великий фрагмент мармуризації стіни. Керівниця реставраційної майстерні «Гарда» Ірина Гірна, яка займалася художніми дослідженнями палацу, розповідає, що нижня частина панелей виконана в техніці «флоудер», що імітує дерево. Вона була характерна для палацових комплексів цього періоду, як і ренесансні мотиви ліпнини. Поліхромія має колір теплої червоної охри.
На стінах палацу Щеньовських виявили залишки олійної фарби початку ХХ століття. Решта стін покриті багатошаровими вапняними нашаруваннями радянського періоду. Єдиним збереженим фрагментом автентичного оздоблення є розпис на стелі сходової клітки, виконаний у теракотово-коричневих відтінках, але він у дуже поганому стані.
«Враховуючи втрату автентичного пофарбування на стінах при одночасній наявності розкішної ліпнини на стелі, можна припустити, що власники палацу не встигли завершити інтер’єри. Або радянська влада познущалася над палацом, як це свого часу зробили з низкою інших, зокрема, з палацом Гершгоріна на Поділлі», – зазначає Ірина Гірна.
Цінними є збережені дерев’яні елементи палацу:
- автентичні подвійні вікна з широкими коробками,
- тафльовані двері,
- сходові марші з неоготичними мотивами.
У деяких місцях під шаром олійної фарби збереглася первісна підлога. Вікна були не білі: під поверхневими шарами помалювань виявили фрагменти рідної фарби у характерних для палацу тонах світлої блакиті та слонової кістки.
У радянський період один зі шарів покриття зробили із саману – суміші глини, кінського гною та соломи, яку використовували для обмазування сільських хат на Поділлі. Автентичні п’єци зруйнували, їх замінили муровані «груби».
Фахівчині порівнюють архітектурні традиції Галичини та тих регіонів України, що перебували під владою Російської імперії.
«На Галичині підшивки дерев’яних стель виконували з очерету, а тут використовували рівно нарізану дранку. Для вирівнювання стін та імітації мармуру на Галичині використовували гіпс, у цьому ж палаці знаходили сліди глини, що виконувала таку саму функцію. Особливо цікавою є ознака прототипу підвісної стелі – фрагмент суцільної гіпсової плити, армованої полотном і прикрученої до стелі шурупами. Такої технології в Галичині не зустрічалося», – відзначає директорка Малієвецького обласного історико-культурного музею, керівниця проєкту «Палац Щеньовських» Анастасія Донець.
Маєток в Носиківці збудований на високій горі, оточений парком. Біля воріт – вартівниця з такої ж цегли, як і палац. Довкола – мур із каменю. А з одного боку височіє триярусна вежа.
Далі, після завершення архітектурних та історичних досліджень, впорядкування будівлі та території, «Спадщина.UA» планує напрацювати оптимальну концепцію майбутнього пристосування палацу і шукатиме для проєкту нового господаря.
Упродовж трьох днів, 25-27 жовтня, палац Щеньовських у селі Носиківка відкриють для відвідувачів. Там презентують результати досліджень, а також проведуть екскурсії. Деталі – тут. Поруч – місто Шаргород із фантастичними пам’ятками. Там можна заночувати у готелі «Шаргород Рафінад» на місці ревіталізованого цукрового заводу.
Ініціатива «Спадщина.UA» займається ревіталізацією занедбаних пам’яток архітектури у різних регіонах України через громадські проєкти та приватні інвестиції.
Усі фото «Спадщина.UA»
Ми використовуємо