«Живемо поруч з вибухівкою, аби техніка не зупинялася»

Пальне називають «кров’ю війни». А підрозділи, які забезпечують українське військо дизпаливом, бензином та мастилами – це кровоносні судини, що сполучають тил і передову. Завдяки цьому танки та бронемашини з українськими тактичними знаками на борту можуть полювати на ворога, артилеристи – висуватися на вогневі рубежі та змінювати позиції, вертольоти – бити окупантів з неба, військовий автотранспорт – працювати як годинник.

Напередодні Дня фахівців служби пально-мастильних матеріалів (ПММ) ЗСУ, який відзначають 16 лютого, розповідаємо про специфіку їхньої не надто публічної, але важливої та небезпечної роботи.

«Ми, фактично, працюємо, живемо та спимо поруч з вибухівкою»

Головна цінність українського війська – це люди. Зокрема й ті, чий героїзм та фаховість не виставляються напоказ. Ті, від кого напряму залежить можливість війська маневрувати й реагувати на дії супротивника. Ті, кого ворог розглядає як одну з пріоритетних цілей.

«Ми, фактично, працюємо, живемо та спимо поруч з вибухівкою, – каже Дмитро, командир роти підвозу та наливу зведеного підрозділу, що забезпечує пальним один з напрямків фронту на Сході, – Навколо тебе постійно ціла купа техніки з пальним... Але я вважаю це просто роботою. Хоча і в досить складних умовах. Нас часто відстежували ворожі дрони. Бували випадки, коли ми видавали пальне в певному місці, а наступного дня, коли там вже не було нікого, туди прилітали ракети. На щастя, ми залишилися неушкодженими. Робимо все можливе, щоб так було і надалі».

Служба у підрозділі ПММ – це постійний пошук та використання нестандартних, креативних технічних рішень, каже командир роти. Особливо це стосується маскування та введення ворога в оману. Він пригадує один випадок, який викликав неабияке здивування у командування та посмішки у його бійців – водіїв паливозаправників:

У 2022 році на Донеччині ми зайшли на локацію, де мали приймати й переливати пальне. І зробили все, щоб замаскувати специфічне паливозаправне обладнання. Приїжджає наше командування з перевіркою. Один з полковників, подивившись, як ми облаштувалися, каже: “Все гарно, молодці. Але я не розумію, де ваш “налив” стоїть, де паливозаправники?”.“Ось, – кажу, – просто за вами!”. Роззирається навколо – не бачить... Ми замаскували все так, що необізнана людина, навіть стоячи впритул, не помітить. Ба більше, ворожа аеророзвідка не зрозуміє, що ми – підрозділ ПММ. Як саме ми приховали всю важливу техніку – не розповідатиму. Ці методи досі працюють, тож ворогу їх знати зайве,
– усміхається Дмитро.

Військовослужбовці зведеного підрозділу ПММ не лише приймають пальне та насичують ним бойові бригади, іноді отримуючи дизель та бензин по кілька разів на добу. Вони й охороняють себе власними силами та дбають про всі життєво важливі потреби підрозділу. І щодня та щоночі їхня праця витримує перевірку на якість: чи правильно все зробили, чи надійно замаскувалися.

«Вночі чуємо, як в небі над нами проходять російські «шахеди» та крилаті ракети, а трохи далі по них починає працювати наша ППО, – розповідає командир роти, – Думаємо: сьогодні вони летять по нашу душу, чи ні? Спершу страшно, але за кілька років людина до всього звикає».

Дмитро – командир роти підвозу та наливу зведеного підрозділу, що забезпечує пальним один з напрямків фронту на Сході

Дмитро долучився до лав ЗСУ в 2001-му, після закінчення військового інституту. Служив у підрозділах забезпечення Сухопутних військ ЗСУ на заході України. 2014 рік, початок російсько-української війни, зустрів у війську. Демобілізувався вже після того, як інтенсивність бойових дій не зменшилася. Приблизно три роки Дмитро працював водієм за кордоном: за кермом своєї фури об’їздив усі дороги країн Скандинавії. Але після початку повномасштабного вторгнення не зміг залишатися осторонь: покинув престижну роботу та мальовничі фіорди.

«Сам прийшов до ТЦК та мобілізувався до автомобільного підрозділу, фактично, за своїм фахом», – пригадує військовослужбовець.

Є пальне – є спротив

Пальне у війську потрібне всім без винятку. Але є нюанси.

Танкові з’єднання – це, мабуть, головні споживачі: один важкоброньований «монстр», який з боєм просувається по бездоріжжю, спалює понад пів тонни дизпалива на сто кілометрів. САУ та легкоброньований транспорт споживають значно менше. Група операторів БпЛА, саперів чи фахівців РЕБ, які пересуваються на пікапі чи та мікроавтобусі, має разів у 50 менші паливні «апетити», ніж екіпаж танку. Але без ПММ не вирушить на бойове завдання жоден гусеничний чи колісний транспорт.

Саме тому російські загарбники прицільно атакують українську паливно-енергетичну інфраструктуру, сподіваючись цим самим створити проблеми для ЗСУ. Але, завдяки професіоналізму бійців служби ПММ, навіть в найскладніші часи постачання не припинялося ні на день.

Дмитро пригадує, як його підрозділ працював у період дефіциту та подорожчання пального в Україні:

Це була середина 2022 року, ми тоді виконували задачі на Донеччині – від Краматорська до Дружківки, від Добропілля до Покровська. Бували дні, коли ми отримували і видавали сотні кубометрів дизельного пального та бензину різних типів. Тому, хоч і була нестача пального на цивільних заправках, в Збройних силах не було дефіциту: ми тоді працювали дуже потужно.

Турбота про якість

«Пальне – це кров війни, його постачання – це артерії війська, – каже Дмитро, – Але якщо «кров» неякісна, то танк чи автотранспорт далеко не заїдуть».

Якість пального перевіряють в кілька етапів:

• Кожна партія має свій сертифікат якості.
• Підрозділ забезпечення отримує ПММ на базах зберігання разом з документами, які підтверджують якість.
• ЗСУ мають і власні лабораторії, які відбирають проби перед тим, як паливозаправники вирушать заправляти бойову техніку.

І тут є простір для вдосконалення, вважає Дмитро:

«Результати повторних лабораторних досліджень пального можуть прийти вже після того, як більшість партії вже заправлена і витрачена. Було б краще бачити їх трохи заздалегідь, – каже командир роти, – Втім, в нашій практиці дослідження не виявляли суттєвих проблем».

Кожну партію пального перевіряють на якість. Фото роти підвозу та наливу ПММ

День фахівців ПММ ЗСУ – це історія героїзму

Мало хто знає, але в основу цього професійного свята лягли драматичні події під час оборони Дебальцевого. Взимку 2015 року, коли українські підрозділи отримали наказ на організований відхід в район Світлодарська, російська армія активно обстрілювала всі логістичні маршрути, намагаючись перетворити український плацдарм в «котел». Але героїзм двох військовослужбовців фактично врятував українське угруповання, давши йому можливість для виходу разом з технікою.

Боєць служби пально-мастильних матеріалів Дмитро Шкіндюк 16 лютого 2015 року сів за кермо паливозаправника замість штатного водія. І, разом з одним із офіцерів свого підрозділу, попри обстріли доставив в Дебальцеве пальне для української бронетехніки. Цієї «заправки» вистачило, щоб більшість техніки з бійцями вирвалася з напівоточення. Дмитро Шкіндюк за той пекельний день отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Від служби пально-мастильних матеріалів залежить здатність маневрування на фронті. Фото роти підвозу та наливу ПММ

Професіоналізм, сміливість та винахідливість фахівців служби ПММ відіграли вкрай важливу роль ще в кількох ключових операціях російсько-української війни. Без них були б неможливими ні наступ, ні ефективна оборона.

• Битва за Київ (лютий-березень 2022): коли українська армія зупиняла наступ росіян на нашу столицю, служба ПММ забезпечувала всю техніку пальним попри те, що ворог перерізав частину логістичних маршрутів навколо Києва.

• Харківський контрнаступ (вересень 2022): блискавичне просування ЗСУ вимагало чіткої логістики, і українські паливозаправники встигали за наступальним угрупованням, даючи йому змогу не сповільнювати темп.

• Оборона Бахмута (2023): довготривала оборона була можлива лише завдяки стабільному постачанню ресурсів, попри російський вогонь по шляхах забезпечення.

• Курщина (2024-2025): несподіваний прорив українських механізованих з’єднань у російський тил, утримання територій в Росії, зв’язування росіян боєм та продовження наступальних операцій – все це стало можливим завдяки чітко налагодженій паливній логістиці на Курський плацдарм.

Головне фото надав Дмитро, командир роти підвозу та наливу ПММ