Роботи й люди до бою готові

Сучасна війна вимагає опанування передових технологій. І це не примха, а питання виживання піхотинця, сапера, медика чи артилериста. Технологічна перевага – один з головних чинників, який дає можливість здобути перемогу над чисельнішим противником на полі бою. І тому Сухопутні війська ЗСУ розвивають цей напрям як один із пріоритетних.

Але жодна високотехнологічна система не зможе працювати в бойових умовах без людей – підготовлених та мотивованих військових фахівців.

Днями відбувся другий випуск у школі наземних роботизованих комплексів, яку розгорнули за сприяння благодійного фонду Dignitas в складі одного з навчальних центрів Сухопутних військ. Її випускники отримали найголовніше: знання та навички застосування різноманітних наземних роботизованих комплексів (НРК) в умовах сучасного бою. Щойно другий випуск отримав свої сертифікати, а вже готується починати навчання третя група майбутніх фахівців НРК. Більшість із них – добровольці-контрактники, які пішли до війська за сприяння рекрутингової платформи Drone Force.

Військовий завершив навчання у школі наземних роботизованих комплексів. Фото Євгена Солонини

Роботизовані платформи мінімізують втрати

НРК мають досить широкий функціонал і, що важливо, вони мінімізують втрати особового складу в бою, пояснює керівник школи майор Вадим Кущ.

«Роботизований комплекс виконує різні функції. Це логістика (забезпечення особового складу продуктами, водою та боєприпасами), евакуація поранених, замінування потенційних напрямків, звідки може рухатися ворог. Крім того, НРК може вести вогонь з кулеметів різних типів і калібрів. Наприклад, кілька роботів заходять на позицію та завдають ураження окупантам, і лише після цього туди йде штурмова група на зачистку», – розповів Вадим Кущ.

Використання робів зменшує втрати. Артема Гвоздкова

Курс операторів НРК триває декілька тижнів та охоплює всі основні аспекти, які має знати той, хто керує роботом. Майор Кущ виділяє три найважливіші етапи підготовки.

«Це супровід наземного робота безпілотником мультироторного типу (коптером), підготовка штурманів НРК та злагоджена робота екіпажів цих комплексів. Як це виглядає: один боєць керує коптером, який супроводжує наземного робота, показує "картинку" його роботи та навколишню обстановку. Другий – керує НРК, третій – відповідає за трекінг: прокладає маршрут за допомогою спеціального програмного забезпечення», – пояснив Вадим Кущ.

Майор Вадим Кущ. Фото Євгена Солонини

Кілька курсантів тим часом показують можливості невеликих роботизованих комплексів: один з них може підвозити на позиції все необхідне, а другий має функцію дистанційного мінування, а за певних умов може спрацювати як камікадзе – доставити в певну точку масивний вибуховий пристрій та підірвати важливу ціль.

Що вміють «бойові роботи»

Біля густих заростей припаркований чотириколісний «монстр» – саперний дрон Ratel S, здатний взяти на себе до 45 кілограмів ваги. Наприклад, самостійно вивезти на «нуль» і розставити танкові міни, щоб зробити ймовірний механізований штурм росіян яскравим, але недовгим.

Один з курсантів підняв «робота» за борт, щоб перевірити ходову частину, а потім опустив назад і присів на нього, чекаючи команди на тренувальний виїзд. Поруч невеликий, але потужний дрон, який розробники та бійці називають «Тарган», керований пультом через антену та (або) ретранслятор, бадьоро долає нерівності місцевості по торішній траві та бездоріжжю.

«Він може проїхати так декілька кілометрів і повернутися назад на одному заряді», – пояснює курсант на псевдо «Паладін», не відриваючись від пульта.

Військовий під час тренування. Фото Євгена Солонини

Після паузи «Паладін» розповідає про роль роботизованих систем у бою та про деякі нюанси, які опанував під час фахової підготовки.

«Використання НРК – це менша ймовірність того, що особовий склад постраждає під час виконання бойового завдання. Наприклад, можна не використовувати бойові броньовані машини з екіпажами, щоб забезпечити логістику переднього краю. Доставку боєприпасів і подібного виконає роботизована платформа, – каже «Паладін», доки керований ним «Тарган» кружляє навколо з порожньою банкою від енергетика в кузові, – Ще один приклад: інженерам не треба лізти в сіру зону поперед піхоти, щоб мінувати. Хлопці з пультом сидітимуть в окопі чи бліндажі, доки робот відвезе і розставить "подарунки"».

Курсанти та їхні інструктори називають декілька основних задач, які наземні системи можуть виконувати дистанційно, замість піхоти й бронетехніки:

• логістика переднього краю;
• евакуація пораненого;
• прикриття українських позицій кулеметним або гранатометним вогнем;
• мінування;
• участь у штурмі ворожих позицій (на колісну роботизовану систему встановлюють ще одного «робота» – дистанційно керовану кулеметну турель);
• розвідка спільно з БпЛА.

Курсанти з інструкторами тренуються виконувати бойові завдання. Фото Артема Гвоздкова

«Якщо ворог штурмує наші позиції, по ньому починає вестися кулеметний вогонь. Окупанти думають, що попереду позиція з українським кулеметним розрахунком. А це роботизована система з кулеметом. Наші бійці працюють дистанційно, у відносній безпеці, ворога ввели в оману і він зазнає втрат», – деталізує «Паладін».

Він паркує свого залізного «побратима» біля пікапа, в багажнику якого робот повернеться в підрозділ і стане на зарядку.

Випускники школи наземних роботизованих комплексів уже вирушили до своїх бригад і батальйонів. Після бойового злагодження вони та їхні вірні залізні «побратими» стануть до бою з російським загарбником, на якого чекає чимало пекельних сюрпризів.

Головне фото Артема Гвоздкова, 1 Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ