Поляки розповіли, як переконали людей у безпечності сміттєпереробного комплексу
Спершу мешканці навколишніх сіл боялися смороду й підвищення трафіку
До комплексу з переробки відходів у польському місті Жари привозять сміття з 21 гміни, тобто маленьких сіл і містечок. Це майже 70 тисяч тонн щороку. Комплекс з переробки відходів функціонує неподалік Жарів уже три роки. Спершу, кажуть у міськраді, люди з навколишніх гмін боялися смороду, надмірного руху транспорту і навіть епідемій.
Раніше мешканці не були проти того, що всі відходи звозять на сміттєзвалище. Наслідків – виділення метану та інших шкідливих речовин, вони не помічали. Коли йшлося про те, що неподалік Жарів зведуть завод з переробки відходів – це спричинило певний опір.
Тож чиновники довго працювали з місцевим населенням: були й зустрічі з ними, й поїздки до сусідньої Німеччини, щоб показати, як функціонують комплекси.
«Сьогодні, після кількох років функціонування цього закладу, ці побоювання не справдилися. Певне, часом там справді інтенсивний рух, можливо, з'являються час від часу якісь ускладнення. Але вони дуже маленькі й не впливають на мешканців поблизу. До того ж, вони можуть відвідати завод і розвіяти свої сумніви», – розповідає перший заступник міського голови міста Жари Патрік Фалінські.
Усі фото Ірини Середи
На заводі є й змішані відходи, й відсортовані. Перш за все спеціальна машина розриває поліетиленові пакети. Згодом сміття рухається на обробку - великогабаритні відходи одразу ж відкидають із лінії.
«Завдання працівників - сортування цих великих елементів, щоб у подальших процесах вони не блокували ані сепараторів, ані сита», – каже керівник сортувального цеху Веслав Залещак.
Згодом сміття потрапляє на першу лінію сортування.
«У цій кабіні працівники розділяють дуже великі металеві, дерев'яні відходи або ж скло з металом. Велике скло ми скидаємо безпосередньо до контейнера. Натомість те, що залишається, йде далі на сито й сепаратори», – додає Веслав Залещак.
Увесь процес сортування відходів контролюють з допомогою спеціального відеоспостереження. З ранку працівники перевіряють, чи ніде немає збоїв чи затримок на лініях.
«Тоді починаємо. Лінія стартує, і тоді ми бачимо, як проходить матеріал. З допомогою моніторів ми спостерігаємо за роботою на всьому заводі», – пояснює головний оператор лінії Юрій Передерій.
Велика частка переробки відходів автоматизована. Сміття сортують на кілька фракцій, зокрема, пластик, папір, скло. Це – вторсировина, яку можна використовувати ще раз. Є тут і органічні відходи – їх перетворюють на компост. У цеху є спеціальні тунелі, де окремо зберігають сортовані відходи й змішані.
«Кожен тунель по заповненню самостійно щільно замикається. А відпрацьоване повітря пропускаємо через біофільтри. Це дозволяє уникнути неприємного запаху ззовні», – каже працівник комплексу Юліуш Пув'ян.
Біофільтри можна побачити ззовні комплексу. Вміст фільтру зазвичай змінюють раз на три роки. Такі ж технології при будівництві заводу планує використати й Львів.
«Ми орієнтуємося на ті зразки підприємств, які ми вже побачили. Які будують в Європі. Ми, в принципі, плануємо збудувати таку саму систему. Для того, щоб навіть на території самого комплексу не було дискомфорту від неприємних запахів», – розповідає директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря.
Зараз із комплексу виходить лише 25% відходів, що не підлягають вторинній обробці. Їх захоронюють на спеціальному полігоні. До 2030 року цю частку планують зменшити до 10%. До кінця тижня у Львові оголосять шорт-лист компаній, що змагатимуться за право будувати сміттєпереробний комплекс. Cвої пропозиції подали 12 компаній із 11 країн світу. А вже за кілька місяців буде відомо, яка компанія здійснюватиме будівництво.
«Банк дуже жорстко підходить до всіх нюансів, тобто компанія має мати прекрасний бекґраунд, великий досвід. Тому цей завод буде одним із перших в Україні. І я думаю, що ця дорога, якою ми йдемо, потім буде достатньо корисною для всіх міст у нашій державі», – каже міський голова Львова Андрій Садовий.