Потяг «Львів-Весна» Андрія Содомори

Збірка поезій Андрія Содомори «Пригорща хвилин», на обкладинці якої – засніжений Львів художниці Лесі Квик – відразу привертає увагу своїм оформленням. Книга вийшла друком у львівському видавництві «Срібне слово» наприкінці минулого року накладом всього 500 примірників і поєднує нові поезії автора, та ті, що вже були опубліковані у книзі «Наодинці зі Львовом».

У своїй поезії, як і в есеях, перекладах та перекладознавчих працях Андрій Содомора залишається наодинці зі словом, і, розклавши свою живописну палітру, динамічними рухами витворює поетичні образки і мініатюрки, в яких лютий випряг коней, маліють, плачуть снігові баби, метелик плеще крилами весні, біліє місто запахом акації, нема ще сонця - а вже кольори, співзвуччя барв переростає в день, поспішний потяг курсом «Львів-Весна» до підміської під'їжджає станції.

Назва збірки концептуально об'єднує практично всі вміщені у ній твори: категорія часу для знавця античності Андрія Содомори є чи не найважливішою в його творчості - поет «виловлює» з плину часу найяскравіші моменти, спогади, переміщується в історичне минуле Львова, відчитує його написи латиною, осмислює швидкоплинність часу і невловимість змін (Хіба те вгледиш, як із бруньки лист? ...ніщо ж бо в світі не буває сталим). Читаючи цю поезію, зауважила, що лексеми «час» «мить», «хвилина» повторюються у ній досить часто. І навіть коли слово у вірші не вжито, воно прочитується в підтексті. Час, чи то пригорща хвилин, є тут головним ліричним суб'єктом. Час в Содомори також персоніфікується - з'являється тут «Хронос», «крилатий бог спочинку», «проминання бог», «розлучник-час», «залітна гостя, дня якогось мить», і - зовсім несподіваний образ часу-кота: ...по чорно-білій час, мов кіт, іде клавіатурі. Не оминає поет і атрибутів часу, присвячуючи їм вірші «Годинник» і «До Клепсидри», де годинник та клепсидра-забавка часу, води крадійка. Читаючи вірш «Неспостережене» і роздумуючи над категорією часу, пригадала дитячий «експеримент»: незмигне пильнування за хвилинною стрілкою годинника (секундної на ньому не було, що й ускладнювало завдання) - скільки не вдивлялася, було дуже важко спостерегти той рух від позначки до позначки, які розмежовували хвилину.

Свій ключ до запитання, чому ж таким важливим є час,  автор дає у поезії «Рука»: ...Бо час - одлуння втрати: він - це ми.

Львів у поезії Содомори виявляє себе у топосах Калічої гори, Високого Замку, церкви Миколая і Успенської церкви, львівської ратуші, вулиці «Під дубом», кав'ярні «Під синьою пляшкою», Княжої гори, вулиці Хмельницького. Тут опоетизовані вежі, леви, маскарони  камінні сходи і соло дощів, і навіть львівський дощ - перекладач Верлена. Автор любить Львів, у нього навіть Осінь-львів'янка, він знаходить у цьому місті натхнення.

Вражають «Катрени» Содомори - філософські роздуми про життя-гру і світ-театр, не раз ці короткі вірші - справжні поетичні афоризми. Не раз автор відштовхується від цитат з Сенеки, Горація, латинських прислів'їв та будує на їх основі свої роздуми.

Особливо запам'ятався катрен про те, як слова (наодинці зі словом!) передають нівеляцію певних цінностей, понять:

Здається, почалося з мужика

   (був муж колись); вже жінка, не жона,

      Не книга - книжка; вже й Славутич - річка,

         А в церкві не свіча горить, а свічка.

Якщо підсумовувати, поезія у «Пригорщах хвилин» - класична, філософська, не раз - у формі сонета, саме така, якою може вона бути в Андрія Содомори. Саме така, що приносить насолоду, запрошує на мить зупинитися в круговерті часу, виловити з неї пригорщу хвилин, тих найважливіших, що роблять нас людьми...